Поетична символіка лірики Блоку – Блок Олександр

 
 

Олександр Блок – одна із самих яскравих фігур російської літератури початку XX століття. Його поезія від збірника до збірника відображає не тільки розвиток його таланта, але й складну еволюцію особистості поета. Сам Блок називав три томи своїх віршів поетичним щоденником, «романом у віршах».

Блок почував себе нащадком величезної культурної спадщини й, як ніхто іншої, відповідав за його долю, тому що усвідомлював, що його батьківщину очікують страшні потрясіння й випробування. Як кожний справжній поет, він не відокремлював особисте й суспільне

У першому збірнику «Вірші про Прекрасну Даму» виникають провідні образи й символи його творчості. На перший погляд, поет розповідає тільки історію своєї любові до молодої дівчини. Образ улюбленої чітко не визначений, ідеальний, вона персоніфікує «вічну жіночність».

Вхожу я в темні храми, Здійснюю бідний обряд. Там чекаю я Прекрасної Дами В мерехтінні червоних лампад. Але вже в цьому збірнику уважний читач помітить, як змінюється сам поет: висока й ідеальна любов виростає в складну й трагічну земну любов

Ми зустрічалися з тобою на заході

Ти веслом розсікала затоку

Я любив твоє біле плаття,

Витонченість мрії розлюбивши

Ні туги, ні любові, ні обману

Усе померкло, пройшло, відійшло…

Обрису білого стана

И твоє золоте весло

Цю трансформацію почуттів поет сприймає як свою зраду високому ідеалу. Невипадковий наступний збірник його добутків мав назву «Розпуття». Земна любов примушує його звернутися до реальності, побачити в буденному високе, усвідомити свою відповідальність за свій час, за свою країну, її історію й майбутнє. Так з образа – символу Прекрасної Дами народжується образ – символ Росії, один із самих складних у своїй символіці й найбільш суперечливий. Росія для Блоку – дружина, з якої навіки зв’язана його життя

ПРО, Русь моя! Дружина моя! До болю

Нам ясний довгий шлях!

Він відповідає, як чоловік за жінку, за все, що відбувається з його батьківщиною. Історичні події початку XX століття не могли не викликати відчуття трагізму епохи. Він не приймає бездуховність «п’яниць із очами кроликів». Він упевнений, що Росія має свій історичний шлях, на якому «неможливе можливо». Ще один провідний символ Блоку – дорога. Це символ мінливості

Знову, як у роки золоті, Три стертих

Треплются шлеї, И грузнуть спиці

Писані В розхлябані колії… І

Неможливе можливо, Дорога довга

Легка, Коли блисне в далечіні дорожньої

Миттєвий погляд з – під хустки, Коли

Дзенькає тугою острожною Глуха пісня

Ямщика!..

У цьому вірші дуже виразно проявляється поетична символіка Блоку. Початок вірша викликає асоціацію з відомим образом «трійки» з поеми Гоголя «Мертві душі». За допомогою цієї асоціації поет з’єднує минул і сучасне, уводить один з найважливіших для нього символів – символ дороги, шляхи, яким ідуть і країна, і поет. Так виникає тема спільності долі народу й поета, Росія для нього, як «сльози перші любові». Він знає, що її очікують страшні випробування, але вірить у її історичну місію: «Не пропадеш, не сгинешь ти, И лише турбота затуманить твої прекрасні риси».

Символічні образи Олександра Блоку допомагають поетові встановити зв’язок між минулим, сучасним, майбутнім, між внутрішнім миром, інтимним переживанням і суспільним, громадським життям, між ідеальним, космічним і реальним, земним

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы