Аналіз вірша Лермонтова «Ні, не тебе так палко я люблю…» – Лермонтов М. Ю

В 1841 році Лермонтов створив вірш, що вражає своєю емоційністю й драматичним змістом. Ідейною основою добутку є конфлікт між реальністю й щирим почуттям. У душі ліричного героя відбувається любовна трагедія. Вірш являє собою щиросердечне, повне сумуй звертання схвильованої людини до улюбленої жінки

У початкових рядках автор показує дуже важливу проблему у відносинах – проблему часу. Ідейні слова «минуле», «молодість», ставлять акцент на роль співвіднесеності часів у відносинах між людьми. У душі ліричного героя вступають у конфлікт минуле й сьогодення

Сьогодення жадає від його вічної, палкої любові, але не дарує емоцій і колишніх почуттів радості й страждань. Минуле ж постійно тягне назад і заміняє образ реальної жінки її образом давно минулого років. Ліричний герой розуміє, що любив колись іншу, ідеальну жінку

Для ліричного героя має значення не блискуча краса улюбленої, а її внутрішнє багатство. Драматизм страждальця полягає в тім, що він не має наміру миритися з вічним рухом часу

Тому, він постійно перебуває під владою минулого, що зберігає в собі всю принадність, всю чистоту і яскравість «юних днів». У душі героя давно охолонула любов, залишивши йому лише спогаду молодості. Невідповідність ідеальн і бажаного стає причиною трагедії двох серць. Розчарована людина прагне повернути минуле, зупинити зміну життя й рух часу

Ліричний герой немов почуває свою самітність і щиросердечну порожнечу. Саме тому його думки звернені в минуле. Образ улюбленої, дбайливо збережений у серце – от єдина відрада в нудній і прозаїчній дійсності. Для нього краще «минуле страждання», чим порожня «краса».

Іскра любові потухла, його оточила щоденність, тому він знову повернувся думками у свою молодість. Він бачить свою улюблену у двох іпостасях: юну дівчину із кристально чистою душею, що він любив і досвідчену жінку, що блищить красою у світському суспільстві

Вірш пронизаний величезним почуттям незадоволеності ліричного героя життям, а також його щиросердечною самітністю. Напруженість і пронзительность описаної в добутку проблеми сполучається із глибокою лірикою й виразністю поетичної мови