Мандрівка в пошуках Краси (‘Квіти зла» Ш. Бодлера)

Тема: Мандрівка в пошуках Краси (“Квіти зла” Ш. Бодлера).

Тип заняття: літературний суд

Хід заняття

I. Вступне слово вчителя

Сьогодні ми проведемо літературний суд над збірником віршів Шарля Бодлера “Квіти зла”, що вийшов у світло в 1857 році. Назва збірника звучалася шокирующе для сучасників. Об’єднання в одному вираженні двох протилежних за значенням слів (квіти – символ піднесене, прекрасного, зло – низького, потворного) було незрозумілим читачам другої половини XIX століття. Книга відразу ж була визнана непристойної й оскорбляющей суспільну мораль. Бодлеру був пред’явлений судовий позов

Для Франції цього часу суди над письменниками були звичним явищем. Флобер, брати Гонкури, Мопассан… Саме тоді в Паризькій національній бібліотеці з’явився спеціальний відділ, куди були зібрані книги, заборонені для читання. Але якщо суд Мопассанові тільки загрожував, а Флобера й братів Гонкуров виправдали, то Бодлера очікував обвинувальний вирок. До справи приєднався прокурор Пирар, у якого вже був досвід процесу над “аморальною” книгою – романом Флобера “Пані Бовари”. Нерозпродана частина тиражу була арештована, шість віршів заборонені, а поета й видавця присудили до великого штрафу. Вирок офіційно був відмінний тільки в 1949 році. Що ж стосується виключених віршів, то вони утворили частину книжечки, випущеної в 1866 році напівпідпільно й озаглавленої з викликом ураженого – “Уламки”.

ЧиПогодимося ми з вироком 1857 року?

!1. Рольова гра “літературний суд”

Суддя: Сьогодні ми слухаємо справу про збірник пана Шарля Бодлера “Квіти зла”. Секретар, прочитайте обвинувальний акт

Секретар: До судового розгляду залучається Шарль Бодлер за складений їм збірник віршів “Квіти зла”. Панові Бодлеру ставиться в провину грубий і реалізм, що ображає суспільну соромливість, книги

Суддя: Підсудний, чи визнаєте ви себе винним?

Ученикбодлер: Немає. Про мою книгу потрібно судити в її цілісності, і тільки тоді з її випливе жорстокий моральний урок, а не образа суспільної моралі

Суддя: Приступимося до судового розгляду. Обвинувачення, вам слово

Продовження. Поч. дів. “ЗЛ”, №11, 12,2008

Прокурор: Ваша честь, добродії присяжні! М будемо говорити про людину, що відомий у витті світі. Але й ворогові я не побажав би такої слави, а приклади тільки деяких визначень, які а сказані про пана Бодлере: “богохульник”, “ана| хист”, “божевільний аморалист”, “проповідник ш роков”, “злий кумир”, “проклятий поет”, “цинік”, “Атихрист поезії”, “себеседник Диявола”. Не слишк; чи багато для однієї людини? Пан Бодлер, саме ви оспівуєте в “Квітах зла”?

Бодлер: У цю жорстоку книгу я вклав всі мс серце, всю мою ніжність, всю мою віру, всю МОЮ Ні нависть.

Прокурор: Добродії присяжні, суд над збірником пана Бодлера почався вже давно – на стр? ницах журналів і газет. Суспільний суд подтолнул нас до того, щоб почати суд юридичний. От нг скільки витримок із преси

Брюссельська газета: “Чесне перо не може с~ важиться навіть на одну цитату

Газета “Фігаро” від 12 липня 1857 року: “Говорити пані Бодлере – означає говорити про жах…

5 липня 1857 року Густав Бурден написав: “Време нами сумніваєшся в психічному стані госпс дина Бодлера… це, у більшості випадків, монотонне й свідоме повторення тих самих слів I думок. Мерзенність отут граничить із паскудством”.

Адвокат: Протестую, ваша честь! Не будемо, гос поду, забувати й висловлення протилежного змісту: “Бодлер… король поетів, теперішній бс_ (А. Рембо).

Бодлер: Що значать небезпеки лісу в порівнянні! щоденними шоками й конфліктами цивілізації Неможливо пробігти будь-яку газету за будь-який день будь-яке число, будь-який місяць, будь-який рік, щоб не найтг там у будь-якому рядку ознаки страшної розбещеності людини й у той же час дивні вихваляння чесністю, добротою, милосердям і безсовісні твердження про прогрес і цивілізацію. Люба; газета – від першої й до останнього рядка – толькс збори жахів. Війни, убивства, безсовісність страти, злочину націй, злочину частньв особи, універсальне сп’яніння жорстокістю… Не розумію, як чиста рука може стосуватися газети без конвульсій відрази

Прокурор: Пан Бодлер, ви дивно й страшно називаєте свої вірші: “Падло”, “Зречення святого Петра”, “Моління Сатані”. Якому божеству ви поклоняєтеся?

Бодлер: У кожної людини є одновременнс два прагнення: одне спрямоване до Бога, інше – і Сатані. Звертання до Бога, або духовності – етс прагнення внутрішньо піднестися, звертання до Сатани, або тварині початку, – це насолода власного падіння

Прокурор: Так це закликом Сатани викликана порочна природа вашої творчості? Чи не звідси, пан Бодлер, і ваша несвобода від наркотиків – гашишу, опіуму?

Адвокат: Протестую! Багато хто із предків мого підсудного страждали психічними розладами, їх усіх відрізняли “жахливі страсті”. Психічна неврівноваженість підсудного – спадкоємна. Все своє свідоме життя пан Бодлер страждав від конкретного, щоденного зла. Зло стало для нього всюдисущим. Звідси – наркотики, труднощі з Богом і загравання Ссатаной.

Прокурор: Як свідок призивається мати пана Бодлера. Скажіть, мадам Опик, як ви поставилися до того, що ваш син залишив кар’єру й вирішив писати вірші?

Мати Бодлера: Як здивувалися ми, коли він побажав украсти в самого себе крила й став письменником… Яке горе!

Прокурор: Добродії присяжні, ви чули думку матері підсудного. Скажіть, мадам Опик, чому ви звернулися в Юридичну раду, відповідно до розпорядження якого ваш син одержує щомісяця від нотаріуса двісті франків?

Мати Бодлера: Я звернулася в Юридичну раду, коли побачила, що Шарль, живучи в паризькому аристократичному середовищі, занадто швидко витрачає стан

Адвокат: У мене теж є питання до мадам Опик. Скажіть, ваш син любить вас?

Мати Бодлера: Думаю, так. Він часто пише мені листа, у яких переживає за моє здоров’я, ділиться своїми поетичними задумами, шкодує, що не може матеріально містити мене, розповідає навіть про свої любовні історії й розчарування

Адвокат: Як ви чули, добродії присяжні, мій підзахисний не тільки розтринькувач, що можна простити парубкові, але й люблячий, турботливий син, що не втратив поваги до своєї матері, що стала опікуном його стану

Прокурор: Як свідок викликається Жанна Дюваль, статистка одного з маленьких паризьких театрів. Скажіть, мадам Дюваль, як довго ви знаєте пана Бодлера?

Жанна Дюваль: З 1842 року

Прокурор: Як ви думаєте, що могло залучити у вас обвинувачуваного?

Жанна Дюваль: Можливо, складні взаємини з різними друзями привели до того, що Шарль Бодлер став соромливим і невпевненим вгсебе. Він шукав жінку, поруч із якої почував би свою перевагу. Вітчим Бодлера генерал Опик відправив його до берегів Індії в морську подорож, підсумком якого став культ чорної Венери. Як говорив сам Шарль, він не міг більше дивитися на білих жінок. Я – мулатка

Прокурор: Так буде відомо панам присяжним, що моральний вигляд мадам Дюваль досить сумнівний. Це істерична жінка, що зловживає спиртним. От з ким зв’язав своє життя підсудний. До речі, з образом Жанни Дюваль перегукується багато віршів зі збірника “Квіти зла”. Наприклад, “Падло”. Прекрасне тіло улюбленої жінки, що знищують хробаки, на думку Бодлера, – вищий тріумф життя, повернення до Природи. Тільки провівши свою подругу крізь смерть, поет може віднести її в сферу прекрасного. Для Бодлера Краса – це смерть, тому що тільки те прекрасно, що мертво, незмінно й нетлінн. о

Адвокат: Ваша честь, протестую! Вигляд тої або іншої жінки під пером пана Бодлера – це скоріше привід для викликаного нею в дану мить власного щиросердечного настрою. Дійсні риси коханої – запах шкіри, колір волось і око, звучанье голосу – служать Бодлеру з його витонченою асоціативною чутливістю поштовхом до того, щоб почав розмотуватися клубок спогадів або фантазій. Ці риси складаються у відсвіт самого любовного переживання

Суддя: Захист, ваші свідки

Адвокат: Як свідок залучається літературознавець, що розповість про художні особливості й достоїнства поетичного збірника Бодлера.

Літературознавець: “Квіти зла” – це глибоко символичная біографія поета. Творчість Бодлера випросло із зіткнення ніжного чутливого серця з жорстокою, брудною дійсністю, жертвою якої він і став. Більша частина віршів цього збірника була написана приблизно в 1842-1844 роках під час періоду “безпутної” життя поета в Парижу. Уперше книга вийшла в 1857 році у видавництві “Пулемаласси” і містила сто віршів

“Квіти зла” є свого роду мандрівкою в пошуках Краси. Пошук краси йде в напрямку, прямо протилежному красі природи. Те, що походить від природи, заміняється в Бодлера утвором духу. Поет розуміє красу як ідеал, але ідеал цей далеко не однозначний. Бодлер не може з’ясувати: краса дана Богом або Сатаною, чи служить вона раю або пеклу. Зрозуміло, що романтичний XIX століття не було готове до такого жорстокого сприйняття життя

Між молитовним благоговінням і какимто чадним хтивістю (“Вампір”, “Отрута”, “Одержимий”) в “Квітах зла” переливається нескінченний достаток відтінків, граней, несподіваних вигинів страсті

У світосприйманні Бодлера постійно присутні контрасти й триває боротьба різних початків: тілесного й духовного, високого й повсякденного, тваринного й людського. І добро, і зло однаково можуть бути джерелом прекрасного, тому що вони не є взаимонепроницаемими, іноді вони перетворюються одне в інше. Бодлеровское добро – це не християнська любов, це всепоглинаюча спрага, що має внеморальную природу

Саме із цього збірника почалося в мистецтві “добування” Краси з незначності реального життя, духовного – з матеріального, вічного – з повсякденного

Суддя: Слово для обвинувальної промови надається прокуророві

Прокурор: Ми обвинувачуємо пана Бодлера за неповагу законів суспільної моралі. Нас хвилює згубний вплив, що має книга на недосвідченого читача. Чому можуть навчити такі вірші й кому потрібна така поезія? Любов у віршах пана Бодлера дисгармонійна, як і все життя навколо. Його любов скоріше пекельна, чим райська. В “Квітах зла” ми спостерігаємо хворобливе прагнення зображувати всі, описувати всі, розповідати об всім так, начебто поняття суспільної моралі відсутній взагалі й цієї моралі ніколи не існувало. Я призиваю панів присяжних присудити книгу кзапрету.

Суддя: Слово надається захисту

Адвокат: Пізнання миру – це не тільки добро, але й зло. Якщо зло має місце в нашім житті, то як може художник не відобразити його у своїй творчості?

“Аморальна” література існувала задовго до появи книги Бодлера. Згадаємо імена прославлених французьких письменників Рабле, Лафонтена, Мольера, Руссо, Бальзака. Завдання, що поставив поет перед собою в цій книзі, – не возвеличити порок, а викликати до нього відраза

Суддя: Підсудний, вам надається останнє слово

Бодлер: Я цінував літературу й будь-які інші мистецтва тільки тоді, коли вони переслідували мети, далекі від моралі, мене цілком задовольняє краса задуму й стилю. Але ця книга відзначена, як ви переконалися в цьому, страшною й холодною красою; вона створювалася з лютим терпінням

Суддя: Добродії присяжні, ви вислухали обвинувачення й захист. Через кілька хвилин ми чекаємо вашого вироку

(Обговорення присяжних і оголошення вироку.)

III. Домашнє завдання

Ми вже досить багато прочитали французьких скандальних добутків. Настав час переходити до інших національних літератур. На наступне заняття вам треба буде прочитати “Баладу Редингской в’язниці” О. Уайльда. (Один учень готовить повідомлення “Історія Чарлза Томаса Улриджа”.)