Короткий зміст Холодний будинок Диккенс Ч – Часть 1

Холодний будинок

Дитинство Эстер Саммерстон проходить у Виндзоре, у будинку її хресної, мисс Барбери. Дівчинка почуває себе самотньої й часто присуджує, звертаючись до свого кращого друга, рум’яній ляльці: «Ти ж відмінно знаєш, лялечка, що я дурочка, так будь ласка, не гнівайся на мене». Эстер прагне довідатися таємницю свого походження й благає хресну розповісти хоч що – небудь про матір. Один раз мисс Барбери не витримує й суворо вимовляє: «Твоя мати покрила себе ганьбою, а ти викликала ганьбу на неї. Забудь про неї…» Якось, вернувшись зі школи, Эстер застає в будинку незнайомого важливого пана. Оглянувши дівчинку, він вимовляє щось начебто «А!», потім «Так!» і їде…

Эстер здійснилося чотирнадцять років, коли раптово вмирає її хресна. Що може бути страшнее, чим осиротіти двічі! Після похорону з’являється той самий пан на прізвище Кендж і від імені якогось містера Джарндиса, обізнаного про сумне положення юної леді, пропонує помістити її в першокласний навчальний заклад, де вона ні в чому не буде бідувати й підготується до «виконання боргу на суспільному поприщі». Дівчина із вдячністю приймає речення й через тиждень, удосталь постачена всім необхідним, їде в місто Рединг, у пансіон мисс Донни. У ньому вчаться всього дванадцять дівчин, і майбутня вихователька Эстер, з її добрим характером і бажанням допомогти, завойовує їхнє розташування й любов. Так протікає шість счастливейших років її життя.

По закінченні навчання Джон Джарндис (опікун, як називає його Эстер) визначає дівчину в компаньйонки до своєї кузини Аді Клейр. Разом з молодим родичем Ади містером Ричардом Карстоном вони відправляються в маєток опікуна, відоме як Холодний будинок. Колись будинок належав двоюрідному дідові містера Джарндиса, нещасному серові Тому, і називалися «Шпилі». Із цим будинком було зв’язано чи не найвідомішу справу так званого Канцлерського суду «Джарндисы проти Джарндисов». Канцлерський суд був створений в епоху Ричарда II, що правило в 1377 – 1399 р., щоб контролювати Суд загального права й виправляти його помилки. Але надіям англійців на появу «Суду справедливості» не призначено було здійснитися: залицяльник і зловживання чиновників привели до того, що процеси тривають десятиліттями, умирають позивачі, свідки, адвокати, накопичуються тисячі паперів, а кінця позовам усе не передбачається. Таким був і суперечку про спадщину Джарндисов – багаторічний розгляд, у ході якого погрязший у судових справах хазяїн Холодного будинку забуває об всім, а його житло старіє під впливом вітру й дощу. «Здавалося, що будинок пустив собі кулю в чоло, як і його зневірений власник». Тепер, завдяки старанням Джона Джарндиса, будинок виглядає перетвореним, а з появою молодих людей оживає ще більше. Розумної й розважливої Эстер вручаються ключі від кімнат і комор. Вона превосходно справляється з нелегкими господарськими турботами – недарма сер Джон ласкаво називає її Клопотухою! Життя в будинку тече розмірено, візити чергуються з поїздками в лондонські театри й магазини, прийом гостей переміняється довгими прогулянками…

Їхніми сусідами виявляються сер Лестер Дедлок і його дружина, моложе його на добрих два десятки років. Як гострять знавці, у міледі «бездоганний екстер’єр самої випестуваної кобилиці у всій стайні». Світська хроніка відзначає кожний її крок, кожна подія в її житті. Сер Лестер не настільки популярний, але не страждає від цього, тому що гордо своїм аристократичним родом і піклується лише про чистоту свого чесного ім’я. Сусіди іноді зустрічаються в церкві, на прогулянках, і Эстер довго не може забути того щиросердечного хвилювання, що охопило неї при першому погляді на леді Дедлок.

Подібне ж хвилювання випробовує й молодий службовець контори Кенджа Вільям Гаппи: побачивши Эстер, Аду й Ричарда в Лондоні по дорозі в маєток сера Джона, він з першого погляду закохується в миловидну ніжну Эстер. Будучи в тих краях по справах фірми, Гаппи відвідує садибу Дедлоков і, уражений, зупиняється в одного з фамільних портретів. Особа вперше побаченої леді Дедлок здається клеркові дивно знайомим. Незабаром Гаппи приїжджає в Холодний будинок і зізнається Эстер у любові, але одержує рішучу відсіч. Тоді він натякає на дивну подібність Эстер і міледі. «Удостойте мене вашої ручки, – умовляє Вільям дівчину, – і чого тільки я не придумаю, щоб захистити ваші інтереси й скласти ваше щастя! Чого тільки не розвідаю щодо вас!» Він стримав слово. У його руки попадають листа безвісного пана, що помер від надмірної дози опіуму в брудній, убогій комірці й похованого в загальній могилі на цвинтар для бедных. Із цих листів Гаппи довідається про зв’язок капітана Хоудона (так кликали цього пана) і леді Дедлок, про народження їхньої дочки. Вільям негайно ділиться своїм відкриттям з леді Дедлок, чим приводить її в крайню зніяковілість. Але, не піддаючись паніці, вона аристократично холодно відкидає доводи клерка й тільки після нею відходу викликує: «ПРО, дитя моє, дочка моя! Виходить, вона не вмерла в перші ж годинники свого життя!»

Эстер важко занедужує віспою. Це трапилося після того, як у їхньому маєтку з’являється осиротіла дочка судового чиновника Чарли, що стає для Эстер і вдячною вихованкою, і відданої покоївки. Эстер виходжує захворілу дівчинку й заражається сама. Домочадці довго ховають дзеркала, щоб не розбудовувати Клопотуху видом її споганілої особи. Леді Дедлок, дочекавшись видужання Эстер, таємно зустрічається з нею в парку й зізнається в тім, що вона – її нещасна мати. У ті давні дні, коли капітан Хоудон кинув неї, вона – як її переконали – народила мертвої дитини. Чи могла вона припустити, що дівчинка оживе на руках її старшої сестри й буде вихована в повній таємниці від матері… Леді Дедлок щиро кається й благає про прощення, але найбільше – про мовчання, щоб зберегти звичне життя багатої й знатної особи й спокій чоловіка. Эстер, вражена відкриттям, згодна на будь – які умови.

Ніхто не догадується про те, що трапилося, – не тільки обтяжений турботами сер Джон, але й закоханий в Эстер молодий лікар Аллен Вудкорт. Розумний і стриманий, він робить на дівчину сприятливе враження. Він рано втратився батька, і мати всі свої вбогі засоби вклав у його утворення. Але, не маючи в Лондоні досить зв’язків і грошей, Аллен не може їх заробити на лікуванні бідняків, Не дивно, що при першому випадку доктор Вудкорт погоджується на посаду корабельного лікаря й надовго відправляється в Індію й Китай, Перед від’їздом він навідується в Холодний будинок і схвильовано прощається з його мешканцями.

Ричард також намагається змінити своє життя: він вибирає юридичне поприще. Почавши працювати в конторі Кенджа, він, до невдоволення Гаппи, хвастає, що розкусив справу Джарндисов. Незважаючи на ради Эстер не вступати в стомлюючий позов з Канцлерським судом, Ричард подає апеляцію в надії отсудить у сера Джона спадщина для себе й кузини Ади, з якого заручений. Він «ставить на карту все, що може нашкрябати», витрачає на мита й податки невеликі заощадження улюбленої, але судова тяганина віднімає в нього здоров’я. Таємно обвінчавшись із Адою, Ричард занедужує й умирає на руках молодої дружини, так і не побачивши свого майбутнього сина.

А навколо леді Дедлок згущаються хмари. Кілька необережних слів наводять завсідника їхнього будинку юриста Талкингхорна на слід її таємниці. Цей солідний джентльмен, чиї послуги щедро оплачуються у вищому суспільстві, майстерно володіє вмінням жити й ставить собі в обов’язок обходитися без яких би те не було переконань. Талкингхорн підозрює, що леді Дедлок, переодягшись у плаття покоївки – француженки, відвідала будинок і могилу свого улюбленого, капітана Хоудона. Він викрадає в Гаппи листа – так йому стають відомі подробиці любовної історії. У присутності пари Дедлоков і їхніх гостей Талкингхорн розповідає цю історію, нібито случившуюся з якоюсь невідомою особою. Міледі розуміє, що прийшла настав час з’ясувати, чого ж він домагається. У відповідь на її слова про те, що вона хоче зникнути зі свого будинку назавжди, адвокат переконує неї продовжувати зберігати таємницю в ім’я спокою сера Лестера, якого «і падіння місяця з неба так не приголомшить», як викриття дружини.

Эстер вирішується відкрити свою таємницю опікунові. Він зустрічає її плутане оповідання з таким розумінням і ніжністю, що дівчину переповняє «полум’яна подяка» і бажання працювати ретельно й самовіддано. Неважко догадатися, що, коли сер Джон робить їй речення стати теперішньою господаркою Холодного будинку, Эстер відповідає згодою.

Жахлива подія відволікає її від майбутніх приємних турбот і надовго вириває з Холодного будинку. Трапилося так, що Талкингхорн розірвав угоду з леді Дедлок і пригрозив незабаром розкрити серові Лестеру ганебну правду. Після важкої розмови з міледі адвокат відправляється додому, а ранком його знаходять мертвим. Підозра падає на леді Дедлок. Інспектор поліції Баккет проводить розслідування й повідомляє сера Лестеру про результати: всі зібрані докази свідчать проти покоївки – француженки. Вона арештована.

Сер Лестер не може винести думки, що його дружину «скинули з тих висот, які вона прикрашала», і сам падає, убитий ударом. Міледі, почуваючи себе зацькованої, біжить із будинку, не взявши ні коштовностей, ні грошей. Вона залишила прощальний лист – про те, що невинно й хоче зникнути. Інспектор Баккет береться відшукати цю збентежену душу й звертається по допомогу до Эстер. Довгий шлях проходять вони слідами леді Дедлок. Паралізований чоловік, зневажаючи погрозою честі роду, прощає втікачку й з нетерпінням чекає її повернення. До пошуків приєднується доктор Аллен Вудкорт, що недавно повернувся з Китаю. За час розлуки він ще сильніше полюбив Эстер, але на жаль… У ґрат пам’ятного цвинтаря для бедных він виявляє неживе тіло її матері.

Эстер довго, болісно переживає случившееся, але поступово життя бере своє. Її опікун, довідавшись про глибокі почуття Аллена, шляхетно уступає йому дорогу. Холодний будинок порожніє: Джон Джарндис, він же опікун, подбав про пристрій для Эстер і Аллена настільки ж славного маєтку розміром поменше в Йоркширі, де Аллен одержує місце доктора для бедных. Це маєток він теж назвав «Холодний будинок». У ньому найшлося місце й для Ади із сином, названим на честь батька Ричардом. На перші ж вільні гроші вони пристроюють для опікуна кімнату («брюзжальню» ) і запрошують його погостювати. Сер Джон стає люблячим опікуном тепер уже Аді і її маленькому Ричардові. Вони вертаються в «старший» Холодний будинок, а до Вудкортам часто приїжджають погостювати: для Эстер і її чоловіка сер Джон назавжди залишився найкращим другом. Так проходить сім щасливого років, і збуваються слова мудрого опікуна: «Обоє будинку рідні для вас, але старший Холодний будинок претендує на першість».