Ліричні героїні Ліни Костенко

І. Світ жіночої поезії Ліни Костенко. (Поезія Ліни Костенко часто дуже сувора й мужня, часто категорична й безкомпромісна. І все ж таки, за визначенням Євгена Гуцала, поезія Ліни Костенко — це жіноча поезія. Її світ дуже різно манітний. Тут є і любов, є зачарування й розчарування, є ностальгічна любов до рідної землі.)

II. Душевна гармонія ліричних героїнь.

І «Немає еталонних ідеалів». (Особливість жіночого сприйняття світу відті­няє Ліна Костенко у своїй психологічно проникливій статті «Немає ета­лонних ідеалів». «У жінки завжди був дуже розвинений внутрішній світ», — писала поетеса. Притуманена смутком жіноча незбагненність — одна з рис її інтимної лірики. Героїні книги «Над берегами вічної ріки» щедрі на ду­шевні зізнання й відкриття, відверті й запечалені в суто жіночому відчутті плину часу, краси щастя.)

2. Переживання за долю України. (У поезіях Ліна Костенко передає вболі­вання своїх героїнь за долю України, за наш народ. їм болить і мор&іьний занепад. У вірші «Чоловіче мій, осідлай коня…» лірична героїня звертаєть­ся з проханням повернутися хоч на якийсь час у минуле, до рідного села, до рідної старенької хатини. Скільки в її словах болю й розпачу, а відчай­душний зойк: «Ой ти роде мій!» звучить як пересторога-заклик до всіх нас дорожити домівкою і пам’ятати про близьких людей.)

3. Головна краса її ліричних героїнь. (Духовність, багатство внутрішнього сві­ту — головна окраса ліричних героїнь Ліни Костенко. Тому з такою при­страстю пише поетеса про «людиноподібних»: «…здається ж: люди, все у них людське — але душа ще з дерева не злізла». Душа ж її героїнь світла і прекрасна. Творчим досягненням Ліни Костенко є образ Марусі Чурай. Поетеса поставила її над особисту трагедію і піднесла до рівня високих проблем життя і боротьби рідного народу за волю.)

4. Безмежна любов і вірність у коханні. (Мені дуже подобається інтимна лі­рика поетеси. Лірична героїня вміє любити, вона ніжна, безкорислива, уміє прощати і розлучатися:

Я люблю тебе тихо і боязко,

Я прощально тебе люблю.

Читаючи поезії Ліни Костенко, уявляєш її ліричних героїнь — жінок, які знають ціну життю, любові й розлуці. Вони вміють переживати й особисті невдачі та нещастя, бо, на жаль, життя не зіткане з радості та щастя. Разом із ліричною героїнею усвідомлюєш:

Найвище уміння — почати спочатку.

Життя. Розуміння. Дорогу. Себе.)

5. Безкорисливість ліричних героїнь. (Лірична героїня поетеси безкорисли­ва, з чистою душею. Це особливо яскраво відчувається у вірші про розмову з садом, який питає: «Чому ти не прийшла… у час цвітіння?» У відповідь вона говорить:

І я прийшла не струшувать ренклод,

І не робить з твоїх плодів набутку.

Другі приходять в час твоїх щедрот,

А я прийшла у час твойого смутку.)

III. Заповіт поетеси. (Поезія «Життя іде і все без коректур» є чистою і відвертою сповіддю поетеси, віршем-роздумом про обов’язок живих, про плинність часу. Ліна Костенко закликає жити правдиво, любити людей, залишати добрий слід на землі. І нам слід брати приклад з її ліричних героїнь, таких благородних, щирих, духовно багатих, щедрих на добро.)