Схованки інженера Лисовича – Булгаков Михайло
У складних подіях переломного часу, у трагічні дні війни найбільше часто встає перед людиною проблема морального вибору, і тоді характер героя розкривається особливо повно й глибоко. Така ситуація в романі М. А. Булгакова «Біла гвардія», де описані події страшної братовбивчої Громадянської війни. Не засуджуючи ні «білих», ні «червоних», автор показує, як і в такий трагічний час люди зуміли зберегти вірність моральним критеріям честі, добра й справедливості. Такими людьми в романі є Турбіни, полковник Малишев, полковник Най – Турс. Але завжди, за всіх часів були люди, що піклуються тільки про свою матеріальну вигоду, але аж ніяк не про духовний. Такий герой у романі – інженер Василь Лисович, домохазяїн Турбиных. Його прізвисько – Василиса – виникло через його ж підпис, на яку він «перемінив свій чіткий почерк… зі страху перед якоюсь майбутньою відповідальністю» у тривожному січні 1918 року. І хоча зовні він «чистий Тарас Бульба» – видний чоловік з пухнатими вусами, – весь двір кличе його зневажливим жіночим ім’ям. У Василя Івановича є дружина Ванда, «ревнив і кощава», скуповуючи настільки, що навіть миша в буфеті проклинає її скнарість. Дітей у цій родині немає – хазяї стурбовані тільки життям для себе
Глибокою ніччю Василь Лисович бодрствовал у своєму «надзвичайно затишному кабинетике». Переконавшись у тім, що спить дружина, він перевірив запори на дверях і завісив вікна простирадл і пледом. Він дбайливо закріпив всі англійськими шпильками, щоб не було щілин, і не знав, собі на лихо, що саме цим він привернув увагу вуличного бурлаки, що півгодини сидів на гілці акації, страждаючи на морозі, але через щілину нагорі спостерігаючи за інженером. Інженер ховає в схованці під шпалерами запечатаний пакет, заклеює шпалери, підбираючи малюнок. Він робить всі дуже ретельно, акуратно, у нього все під замками, і він точно пам’ятає, де що лежить. У цій схованці – діаманти, ордена, царські гроші різного достоїнства
Інші цінності – у дров’яному сараї; теж усе перераховано докладно, всі координати, надійно впакована. Так само точно описаний і третя схованка. Все це говорить про те, що Василиса – людина педантичний і обережний – на портреті предок Василисы, писаний маслом, чиновник з орденом на шиї, на столі статуетка Олександра II, у книжкових шафах – російська класика, Брокгауз – Ефрон. Василиса розуміє, наскільки тепер небезпечні часи, коли влада в Місті переходить із рук у руки й невідомо, чим все це скінчиться. Він далеко не герой, він звичайний обиватель, що тремтить за свою шкіру й за своє добро. Можна було б поспівчувати цьому зовсім не військовій людині й не засуджувати його за боягузтво, але ще одна деталь підкреслює, як дороги йому його матеріальні цінності. Розглядаючи гроші «правителя» Лебідь – Юрчика, Василиса виявляє кілька фальшивих папірців. Коли він уважав гроші, то він, «як завжди», оглянувся, а особа його стало «боговдохновенным».
Побачивши ж фальшивки, він сполотнів, ока його «убойно засмутилися», але папірця він не викинув, а «дбайливо відклав» убік. Їх він предназначил візникові й на базар. Така любов до грошей наочно розкриває сутність характеру інженера Лисовича, його жадібність і ощадливість. Домохазяїн Василь Лисович у цьому епізоді також протипоставлений Турбиным. Чуючи над головою кроки, сміх, звуки гітари, він скаржиться, що немає йому спокою. Життя й веселощі у квартирі Турбиных різко контрастують із сонною тишею квартири їхнього домохазяїна, де пахне цвіллю, «буркотливою сонною нудьгою» і ціле сімейство мишей трудиться над кульком із сухарями. У страшному сні сниться Василисе, що злодії зламали його схованку, і він прокидається в холодному поті. Думка відмовити сусідам від квартири приходить йому на розум при звуках чергового гітарного перебору, але острах «жахливого часу» і необхідність захисту не дозволяють йому на це зважитися
За допомогою протиставлення різних людських характерів глибше і яскравіше розкривається позиція автора. Значення даного епізоду насамперед у тім, що схованки інженера Лисовича є такою деталлю, що розкриває внутрішню сутність героя, його систему моральних цінностей, а слідом за тим – і авторські симпатії й антипатії