“Незабутнє” у циклі розповідей Буніна “Темні алеї” – Бунін Іван

Письменницька доля Івана Олексійовича Буніна – доля дивна. При житті він не був настільки славний, як Горький, про нього не сперечалися, як про Л. Андрєєва, не викликав він настільки суперечливих – де галасливо – захоплених, а де беззастережно осудливих – оцінок, як символісти. У літературних і читацьких колах з незвичайною єдністю він був визнаний Майстром

Друга світова війна застала Буніна в Парижу. Бідність, байдужість видавництв обтяжливо переносилися Іваном Олексійовичем. От як він сам говорить про це: “Живу, звичайно, дуже й дуже погано – самітність, голод, холод і страшна бідність…” Єдине, що рятує, – це робота. Так, створення циклу розповідей “Темні алеї” було для Буніна у військові роки джерелом щиросердечного підйому. Сам автор уважав добутки збірника, написані в 1937 – 1944 гг., своїм вищим досягненням

Цикл розповідей “Темні алеї” критика визначила як “енциклопедію любові” або, ще точніше, – енциклопедію любовних драм. Любов тут зображується як саме прекрасне, найвище почуття. У кожній з розповідей (“Темні алеї”, “Руся”, “Антигонів”, “Таня”, “У Парижу”, “Галя Ганская”, “Натали”, “Чистий понеділок”; сюди ж можна віднести написаний до “Темних алей” розповідь “Сонячний удар”) показаний момент найвищого торжества любові. Всі розповіді в збірнику зближає мотив спогадів про молодість і батьківщину. Всі вони вигадані, що не раз підкреслював сам автор. Однак вони всі, у тому числі ретроспективна їхня форма, викликані станом душі автора. “Який дивний час – молодість! Життя йде швидко, і ми починаємо цінувати її лише тоді, коли все залишилося за”, – затверджує И. А. Бунін. Подібні моменти повернення до самого яскравого, сильного переживання й відтворені вцикле.

Бунін пише про незабутній, що залишило глибокий слід у людській душі. Нерідко відбитий самий момент спогаду, смутного дотику до давно відшумілої радості. Її дає любов, а зберігає на все життя особлива, почуттєва пам’ять, що змушує з роками по – іншому сприймати багато чого з того, що “залишилося за”. Однак переконання Буніна в чистоті, непомутнінні, здоровій природності любові залишилося незмінним. Правда, часом у бунинском зображенні любові переважав “земний”, почуттєвий характер, але це ніколи не траплялося за рахунок зниження головної, духовної значимості любові. Тільки в такій своїй якості вона становить найкращі миті життя. “Любов – вищий суддя в людських відносинах, – затверджує Бунін

Про книгу “Темні алеї” автор написав у квітні 1947 р.: “Вона говорить про трагичном і багато про що ніжн і прекрасному, – думаю, що Те