Аналіз вірша Єсеніна «Незатишна рідка лунность…» – Єсенін С. А

Вірша Сергія Олександровича Єсеніна вже давно міцно влаштувалися в російської поезії й виявляють собою воістину глибоке, яскраве й неповторне явище. Творчість поета сповнена глибокою щирістю й серцевою теплотою, пристрастю й любов’ю до безмежних просторів рідної землі, «невичерпний сум» якої він з такою легкістю зумів передати

Безсумнівно головною й основною рисою у творчості Єсеніна є щирість. Найважливіші й таємні почуття поета з’являються перед нами без усяких масок і личин. Кожний вірш, кожний рядок і слово – все це частки самого поета, його душачи

Вірш «Незатишна рідка лунность…» написано у двадцять п’ятому років і в ньому цього разу поет позбавляє природу її зачарування й не приділяє належну увагу її красі. Тут вона з’являється хиткої, в’язанням, одноманітної й начебто застиглої в часі. Бути може ліричний герой даної роботи є антиподом автора? Може й так, а може погляди Єсеніна на той час сильно перемінилися, адже багато води витекло з тих пор, як він тільки узявся за перо. Та й до слова варто відзначити той факт, що вплив на творчість автора могло зробити явище, що торкнулося всіх і кожного в той час – революція

З перших рядків поет абстрагується від навколишнього його миру й минулого, адже все це саме і йшло рука об руку з картинами природи, що колись він не раз оспівував. Неологізм «лунность» часто використовувався Єсеніним, з метою відзначити особливі, надприродні й мало ким замічені фарби ночі, а такі визначення як «рідка» і «незатишна» ніч, народжують абсолютно інший образ

Ця нова «лунность» тепер втрачає всю свою глибину, вона стає поверхневої й більше не є недосяжної, отчого й втрачає свою цінність. Створюється настрій глибокого відчуження й ізольованості, які передаються й читачеві

Цьому не властиве самому Єсеніну вірш є свідченням того, як сильно переживав поет за долю Батьківщини, що він так любив, але яка його так підвела. Творчість Єсеніна назавжди буде виявляти собою одну із самих яскравих сторінок історії російської поезії. І хоча епоха автора вже давно відійшла в минуле, поезія того часу буде жити