Аналіз оповідання Буніна «Пан із Сан – Франциско» – Бунін Іван

Оповідання И. А.Буніна “Пан із Сан – Франциско” був опублікований в 1915 році. Первісна його назва була “Смерть у Капрі”.

У добутку описуються останні місяці життя багатого американського бізнесмена. Пан відправляється із сім’єю в тривалу подорож по Південній Європі на легендарному пароплаві “Атлантида”. По дорозі назад пароплав повинен був відправитися на Близький Схід і Вяпонию.

Подорож була розрахована на 2 роки. Бунін детально описує підготовку пана до подорожі – усе було ретельно вивчене й сплановане, у житті бізнесмена не було місця жодної випадковості. Поряд з відвідуванням визначних пам’яток міст, які відвідував пароплав, туристів веселили й на судні. Усе було зроблено по вищому розряді, щоденності й нудьги не було місця. Вищому суспільству, до якого приписував себе й пан, прислужували сотні слуг, гості вкушали всі принадності життя

Однак всі пішло не за планом уже із самого початку подорожі. Непідвласна й перекірлива природа перевернула плани відпочиваючих, і в погоні за сонцем і теплом вони були змушені відправитися з Неаполя на Капрі

Бунін підводить нас до кульмінації – раптом у пана із Сан – Франциско трапився серцевий приступ, його осягла така безглузда, нелогічна смерть. Його тіло помістили в ящик і віднесли в дешевий номер для подальшого транспортування на батьківщину

Здавалася б, от і розв’язка, однак Бунін оповідає нам про панорами Неополитанского затоки, колоритного місцевого життя. Тим самим він протиставляє смерть життя

Життя пана нудне, повсякденна й у своїй точності й монотонності нереальна. А теперішнє життя у випадках, у непредсказуемостях. У підтвердженні цьому ні пан, ні його сім’я в добутку не мають імен, тому що їхні імена не важливі, а периферійні персонажі наділені іменами – Луиджи, Лоренцо.

Бунін у своєму добутку викривав буржуазний миропорядок, підкреслював тлінність земного життя. Його добуток – це виклик суспільству: “Живете, життя так різноманітне! Не бійтеся почувати всю її строкатість і незвичайність, адже людське життя так швидкоплинне”.

Варіант 2.

Головною темою оповідання Буніна «пан із Сан – Франциско» стала тема війни. Сам добуток носить соціально філософський характер. В основу оповідання лягли військові події 1915 року. Це той час, коли був розпал першої світової війни

Своїм добутком автор намагався донести до читача те, що головний герой виявився недовірливий разом з усім навколишнім його миром. Він уважав себе «хазяїном миру». У фіналі ми бачимо про дорогу назад головного героя. Смерть «хазяїна миру» ні до чого не привела. Поряд з іншими людьми він виявився лише маленькою часточкою вселеної, що не може подолати із природою. Він такий же, як і всі люди, не дивлячись на свій добробут. До того ж бідна частина населення не обертає ніякої уваги на смерть багатого пана із Сан – Франциско

Бедные люди сприймають його тільки як засіб заробітку й не більше того. Усі зайняті своїми проблемами й турботами

Автор підкреслює у своєму оповіданні відмітні риси між простими людьми й людьми цивілізованого класу. Ми бачимо як щирі цінності життя підмінюються помилковими поряд з перекрученістю західного класу. Якщо взяти, приміром, туристів, що приїжджають на острів Капрі, то їх зовсім не цікавить природа й краса тутешніх місць. Всім цікаво подивитися додому людини, що був зухвало похітливим і мав владу над мільйонами людей

Ми бачимо як цивілізовані люди перетворюються у тварин. На наших очах відбувається деградація особистості. Бунін використовує жанр сатири для того, щоб так чи інакше охарактеризувати сучасну цивілізацію. А «природних» людей автор переінакшує. Їх він зображує в іншому світлі. Саме вони знають істину перебування на цій землі. Тільки вони вміють почувати й розуміти!

Не зрячи автор приводить у прикмет двох горців, що живуть отшельнической життям. Вони відмовилися від земного блаженства в ім’я бога. Вони вживають тільки духовний хліб і проповідує навчання Господне. Тим самим показуючи в приклад оступившимся. Але західний мир не сприймає таке навчання

Увесь світ виявляється фальшивим так само, як і люди. Тому тіло пана із Сан – Франциско вертається в той мир, що його породив. Люди не почувають, а грають. Наприклад, пари, що танцює на палубі корабля, лише зображує любов для гостей. В оповіданні є й символічні образи – це палаючі очі диявола, які стежили за «Атлантидою». Корабель теж асоціюється з дияволом. Корабель такий же величезний як диявол

Люди зживають собі подібних – це мир західної цивілізації. Бунін зміг відбити ту загибель, що не уникнути. Тільки духовні люди зможуть помолиться про порятунок їхніх душ. Автор показав сучасному читачеві західний мир людей і дав можливість міркувати про події, що відбуваються, того часу