Ганна Ахматова, близька й далека – ахматова Ганна

1989 рік був оголошений ЮНЕСКО Роком Ганни Андріївни Ахматовій у зв’язку зі сторіччям від дня народження цієї видатної, істинно росіянці поетеси. Усе в цій людині було чудово й значно, і зовнішній вигляд, і духовний мир. Незважаючи на тяготи, що випали на її частку, на важке й трагічне життя, на жах принижень, у жодному її рядку не було розпачу й розгубленості. Вона йшла по життю з гордо піднятою головою. Ганна Ахматова була людиною великої мужності. За свої майже сімдесят років вона пережила славу, безславність і знову славу. Без її ім’я важко уявити собі «срібне століття».

З перших кроків на літературному шляху Ганна Ахматова стала в ряд самих більших російських поетів. Цивільна тема, тема Батьківщини, Пушкін, у поезії Ахматової, любовна лірика – у кожну із цих тем Ахматова принесла, за словами О. Мандельштама, «всю величезну складність і психологічне багатство російського роману XIX століття».

Самою святою любов’ю в житті А, Ахматовій була любов до Батьківщини, що вона, не прийнявши й не зрозумівши революції, не покинула в тяжку мінуту:

Не з тими я, хто кинув землю

На розтерзання ворогам.

Їх мести я не внемлю,

Їм пісень я своїх не дам.