Поетичний образ Росії в лірику Олександра Блоку – Блок Олександр

Батьківщина для Блоку – маяк, що висвітлює весь його творчий шлях. Якщо простежити цей шлях від початку до кінця, то можна побачити Росію у всьому її різноманітті. Блок показує нам і старій Русі, і революційну Росію, охоплюючи великий період історії. Він не залишив увагою навіть таке відділене від нас століттями подія, як Куликовская битва

У Блоку існує цикл віршів «На поле Куликовом», де в кожному слові відчувається неизбывная любов до Батьківщини: «ПРО, Русь моя! Дружина моя!» – так звертається до неї поет, тобто не тільки як до живого, але як до найближчої істоти на світі. «На поле Куликовом» – добуток, де Русь з’являється в димі й крові, знівеченої, але гордої

Зовсім іншої представляється нам країна у вірші «Русь». Це таємнича, чаклунська земля. Тут живуть чаклуни, ворожки, чорти й відьми. Це загадково, дико, страшно, але в той же час прекрасно. Однак за казковими картинами ховається сумний образ жебрачки, убогого життя. Він переглядає лише за окремими словами: «під загравою палаючих сіл», «вутле житло». А розгадка тої таємниці, про яку вірш, у тім, що:

Живу душу заколисала,

Русь, па своїх просторах ти,

И от – вона не заплямувала

Первісної чистоти

Для того щоб осягти «живу душу», потрібно не просто спостерігати за нею, потрібно розділити з російським народом його життя, його долю

У вірші «Росія» країна відкривається ще з однієї сторони. Цей образ буде близький кожному, хто хоч раз був у селі, їхав але розбитої проселочной дорозі. Поет усього в декількох строфах, але так жваво передав вигляд російського села з рє «розхлябаними коліями» і «сірими хатами». Такі картини залишаються правдивими й по сьогоднішній день. Крім любові до Батьківщини тут видна віра в її силу й незламність («…не пропадеш, не сгинешь ти»).

Образ Росії увесь час непомітно переплітається з жіночим образом. Для Блоку Батьківщина – жінка; вона подібна «прекрасній незнайомці», до якої поет звертається у своїх ранніх віршах. Любов до Батьківщини й любов до жінки для Блоку – поняття нероздільні й однаково значимі

Нерідко Блоку порівнюють із Лермонтовим, Некрасовим. Можна, звичайно, знайти чимало подібності у формі віршів, але головне – їхній зміст. Любов до Вітчизни, майже обожнювання рє – от що поєднує Блоку, поета «срібного століття», з його попередниками

А. А. Блок жив у революційний час. Він почував грозу, що носилася в повітрі настання Жовтня. І він пише:

Я вірю: нове століття зійде

Серед всіх нещасних поколінь

Виникнення поеми «Дванадцять» було закономірно. Блок міркував про подальшу долю Росії. Це добуток дотепер трактується неоднозначно. Навіть сам автор, як відомо, сумнівався в правильності вибору образів

Блок – символіст, його поема наповнена символами. Вона починається відразу з різкого контрасту: «Чорний вечір. Білий сніг». Чорний колір – зло, бурячи, стихійність, непередбачуваність, білий – чистота, духовність, світло. У поемі зустрічається й червоний колір. Це не тільки колір прапорів і гасел, це – кров

Старий мир уподібнюється шолудивому псові. Його намагаються прогнати – він бреде слідом, не відстає. Рваний ритм віршів покликаний відбити хода революції. Рядки те рвуться вперед, те сповільнюють ритм. Це – «музика» тих днів, сама атмосфера революції

Кульмінація поеми – поява дванадцяти апостолів в образі дванадцяти солдатів (або навпаки?). На чолі їх – Ісус Христос. Блоку засуджували за це, він і сам коливався, але зрозумів – цей образ єдино вірний. Отут Христос виступає не як якась релігійна фігура, надлюдина, син Божий. Цей образ лише дозволяє поетові виправдати революцію з погляду вищому! справедливості

«Дванадцять» – неоднозначний добуток. Хтось бачив у ньому «поему революції», хтось – немає. Одні засуджували без усяких застережень, інші ж, навпаки, безапеляційно визнавали поему кращим утвором автора. Безперечно одне – Блок показав Росію в зовсім новій іпостасі

Поступово Батьківщина в Блоку із простушки, у якої «плат візерунковий до брів», перетворюється в країну фабричних труб і заводських степ. Поет багато міркував про національну промисловість і бачив у ній шлях кобновлению.

Блок оспівував Росію як прекрасну жінку з безліччю ликів. Він бачив у цьому своє покликання