«Злочин і кара» — один з ідеологічних романів Ф. Достоєвського — пронизаний ідеями християнства

Біблійні мотиви надають роману загальнолюдського значення. Образи й моти ви з Біблії підпорядковані єдиній ідеї і згруповані навколо певних проблем.

Одна з них — проблема долі людства. Кризу сучасного письменнику суспіль­ства співвіднесено у романі з апокаліптичними прогнозами. Образи Біблії пере­несено у видіння героїв. Так в епілозі роману змальовано жахливу картину: «… марилось у хворобі, ніби весь світ приречений на жертву якійсь страшній, не – чуваній і небаченій моровиці…» Якшо порівняти цей опис з Апокаліпсисом, то можна помітити очевидну схожість опису кінця часів і видіння Раскольникова на каторзі. Цей опис допомагає зрозуміти попередження автора про страшну прір ву бездуховності, до якої може потрапити людство, ігноруючи мораль. Тому теми духовного відродження в романі пов’язана з ідеєю Христа. Не випадково Соня Мармеладова під час першого візиту до неї Раскольникова читає йому історію про воскресіння Лазаря: «Промовив до неї Ісус: «Я воскресіння й життя. Хто вірує и Мене, — хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре». Соня сподівалася, що це спонукає Родіона, засліпленого, зневіреного, повірити і покаятися. Вона мислила, як глибоко віруюча християнка. Адже шлях до прощення і до воскресіння духовного лежить через каяття і страждання. Вона тому й радить Раскольникову здатися владі, аби прийняти на каторзі страждан­ня заради очищення. Не одразу герой розуміє все це, спочатку навіть побоюєть­ся, що Соня настирливо проповідуватиме йому. Проте вона була мудріша. їх обох воскресила любов. До Євангелія Раскольников звертається сам, прагнучи знайти там відповіді на свої запитання. Найболючіше з них — питання про справедли вість у світі. У романі Мармеладов говорить тоді ще зовсім іншому Раскольни кову, що «пожаліє нас той, хто всіх пожалів і хто всіх розумів, він єдиний, він і суддя». Це він про друге пришестя Христа говорив, бо вірив, що після беззакон­ня й несправедливості настане Царство Боже, бо інакше не буде справедливості

Отже, філософська концепція Достоєвського — це духовне відродження людини через любов-співчуття до людини і всього суспільства, через проповідь християн ської моралі. І щоб якнайкраще подати цю концепцію, письменник залучає до сво го твору найбільш відомі сюжети й мотиви головної книги християнства — Біблії.