Образи поміщиків у поемі Некрасова “Кому на Русі жити добре?” і в казках Салтыкова – Щедріна – По декількох добутках

Н. А.Некрасов і М. Е. Салтиков – Щедрін посідають почесні місця серед жагучих борців за відновлення суспільного лада. Обоє письменника створювали свої добутки в такий період історичного розвитку Росії, коли в російському суспільстві відбулися значні зміни, стали чітко видні наслідки селянської реформи 1861 року. Їхня політична сатира була потужною зброєю в боротьбі за щастя російського народу

Н. А. Некрасов узяв під оренду журнал “Вітчизняні записки” і як співредактор запросив М. Е. Салтыкова – Щедріна. “Вітчизняні записки” під керівництвом Некрасова стали таким же бойовим журналом, як і “Сучасник”, вони додержувалися завітів Чернишевського, у них уперше виявився у всій своїй моці сатиричний талант Щедріна

У творах Некрасова й Салтыкова – Щедріна протипоставлені дві соціальні групи: трудовий народ і визискувачі; обоє письменника майстерно використовують народну мову. Однак якщо говорити про творчість письменників у цілому, те Салтиков – Щедрін тяжіє до сатири, тоді як творчість Некрасова більше трагично.

У поемі Н. А. Некрасова перед читачем проходить цілий ряд поміщиків. Уперше образ поміщика з’являється в п’ятому розділі, що так і називається – “Поміщик”. Він з’являється перед читачем таким, яким його побачили селяни: “Якийсь пан кругленький, усатенький, пузатенький, із сигаркою в роті”. За допомогою зменшувальних форм Некрасов передає презирливе відношення мужиків до колишнього власника живих душ. Оболт – оболдуев розповідає про своє життя при кріпосному праві й неусвідомлено викриває свою незначність, непотрібність існування. Він згадує старі часи, коли селяни покорствовали йому. Особливо тужить за необмеженою владою:

Кого хочу – помилую,

Кого хочу – страчу!

Закон – моє бажання!

Кулак – моя поліція!

Поміщик не збирається вчитися чомусь і сподівається так само, як і раніше, жити за рахунок праці селянина. Особливо виразний образ князя Качатина в поемі. Це пан, що “все століття чудило, дурів”. Жорстоким кріпосником він залишається й після 1861 року. “Мізинок”, не знаючи своїх селян, віддає безглузді накази. Безглузді не тільки його накази, але й він сам, що завзято не бажає примиритися зі скасуванням кріпосного права

У казкових образах Салтыкова – Щедріна з’являються перед нами державні діячі й, звичайно ж, простий росіянин народ. Письменник використовує прийом гіперболи, щоб показати дурість і неуцтво представників правлячого стану, які все життя були уверенны в тім, що “булки в тім самому виді народяться, як їх ранком до кофею подають”.

Цей же прийом використовується автором, щоб показати, що представник класу пригноблених необхідний поміщикам, без нього вони зовсім би пропали

У казці “Дикий поміщик” автор показує, до чого може опуститися багатого пана, виявившись без слуг. Життя цього поміщика за рахунок народної праці перетворила його в паразита. Він ненавидить, нехтує селян, не може виносити”холопьего духу”. Бог виконує його бажання, і мужики зникають із маєтку. І отут поміщик перетворюється в дика тварина, що харчується мухоморами. Тут ми бачимо, як безпомічний він без простого мужика

Сатирично гнівно розповідають про паразитичне життя поміщиків у недавнім минулому, коли вони робили, що хотіли. На совісті поміщиків багато покалічених доль, але це не заважає їм жити спокійно. Вони залишаються самовдоволеними, що нехтують праця й не визнають у селянині людини. Письменники дивляться на поміщиків очами селянина, без усякого співчуття й ідеалізації малюючи їхні образи. Поміщики настільки заледащіли, що не хочуть нічому вчитися й трудитися, тому що звикли одержувати все готове

Оболт – Оболдуев – поміщик, про яке говориться в поемі Некрасова “Кому на Русі жити добре”, – уважає праця приниженням і образою своєї особистості:

Росія не неметчица!

Нам почуття делікатні,

Нам гордість викликана!

Сословья шляхетні

У нас праці не вчаться

Поміщики дуже зарозумілі й навіть після “селянської реформи” не бажають визнавати прав селян і бачити в них таких же людей, як і самі. Їхні типові риси – це низькість почуттів, жорстокість, презирство до праці й працюючої, порожнеча помислів

Некрасов і Салтиков – Щедрін чітко показують, що реформи не доведені до кінця, положення пригноблених селян не перетерпіло істотних змін. Вони приводять нас до переконання, що звільнення селян не принесло їм щастя, і реальна влада як і раніше залишається в руках поміщиків

Салтиков – Щедрін і Некрасов прагнули як можна повніше показати основні риси російської дійсності й розкрити протиріччя між інтересами народу й експлуататорською сутністю пануючих станів. Тема викриття кріпосництва й самодержавства, любов до простої людини, співчуття скривджен і пригнобленим очолює в них творчості