Короткий зміст “Дамський майстер” Вентцель по главах

На роботі Марья Володимирівна досить стругаючи й різка начальниця, заступник якої, Лебедєв, – «нісенітний, балакучий старий», а секретарка – гарна, але безглузда дівчина Галя («не секретарка, а горі… тягар»); Марья Володимирівна не знаходить загальної мови з Галею, захопленої не стільки роботою, скільки молодими людьми, кіно, ганчірками й танцями, однак начальниця й секретарка однаково прив’язано друга до друга. У день, коли Марья Володимирівна, до здивування товаришів по службі, приходить із новою стрижкою, Галя в який раз відпрошується в магазин за дефіцитним товаром, з Лебедєвим виникає конфлікт, і директор залишається на робочому місці одна, але, незважаючи на це, уперше за довгий час (видимо, під впливом стрижки) устигає вирішити складне наукове завдання. Через якийсь час Галя, бентежачись, запитує Марью Володимирівну, хто це її так чудово стриже, і та направляє її до Віталія, що до цього часу здав іспит на майстра й став дуже популярним перукарем з «солідною» клієнтурою. На молодіжний вечір у клуб Галя з Віталієм приходять разом, причому в Галі прекрасна зачіска, що перетворює її з гарненької дівчини вкрасавицу.

Після цього вечора Галя й Віталій починають зустрічатися. Кожні три – чотири дні Галя приходить на роботу з новою зачіскою й із щасливою особою, але тільки триває це недовго, і один раз Марья Володимирівна застає її в сльозах. Виявляється, Галя полюбила Віталія серйозно, а він до неї байдужий. Марья Володимирівна пропонує Галі поговорити з Віталієм, і та радісно погоджується

Віталій же пояснює Марье Володимирівні, що «цікавився Галею як підходящим матеріалом для зачіски», а тепер він «її голову вичерпав». Крім того, Віталій говорить про відсутність у нього й у Галі житлоплощі, про те, що не готовий до шлюбу «ні за віком, ні економічно». Марья Володимирівна знаходить такий підхід цинічним. На її думку, саме головне, чи любить Віталій Галю. Це питання ставить Віталія в тупик, оскільки він ще молодий і сам не розуміє, що значить любити

Марья Володимирівна думає, що любов – це постійне відчуття присутності людини. Віталій «цілком усвідомлює» таке тлумачення й доходить висновку, що «у такому розумінні» він Галю не любить. А на роботі у Віталія неприємності: умирає його співробітник, найстарший перукар Мойсей Борисович, і на його місце приходить вульгарна фарбована блондинка Люба, «велика, важка, як битюг».

Вона відразу не злюбила Віталія, що відбиває в неї всю клієнтуру. Перебувають у професійного дамського майстра й інших заздрісників, і якось раз Марья Володимирівна застає в сльозах уже його, а не Галю. Виявляється, многим не подобається, що у Віталія утворилася своя клієнтура й що він обслуговує не всіх підряд, а лише тих, у кого він може «почерпнути для свого розвитку»; у результаті у Віталія выкрадывают записну книжку, де записані адреси й телефони клієнток, і передають її «у профспілкову організацію для розбору справи».

Марья Володимирівна хоче допомогти й дзвонить завідувачеві сектором місцевих перукарень Матюнину, але марне (пізніше з’ясовується, що Матюнин чекає від всіх працівників, у тому числі й від Віталія, щомісячного хабара). Віталій вирішує піти з перукарів – крім усього іншого, набридло «залежати від доброго бажання клієнтів, яких я навіть не завжди поважаю». Марья Володимирівна радить йому не квапитися, однак уже незабаром він улаштовується на завод учнем слюсарі, вирішуючи здати «за десятилітку, потім за інститут», але Марью Володимирівну обіцяє обслуговувати завжди. Марья Володимирівна ж сама не знає, радуватися їй або засмучуватися цієї новини

Є неясне відчуття, що чогось вона «отут недогляділа», хоча в цілому вона сподівається, що відбулося щось гарне, і подумки бажає своєму доброму другові Віталію щасливого шляху…