«ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ»

Історія створення

Улітку 1910 р. М. Коцюбинський, повертаючись з острова Капрі, де він лікувався, заїжджає в Криворівню — мальовниче село на Гуцульщині (нині — Івано-Франківська область). Письменник був зачарований красою Карпат, життям гуцулів, їхніми звичаями, побутом, мовою, усною творчістю.

Уже повернувшись у Чернігів, прозаїк вивчає фольклорно-етнографічні праці про цей, як він пише в листі, «оригінальний край», «незвичайний казковий народ». Під впливом і своїх життєвих вражень про Гуцульщину, і прочитаного в нього виник задум твору.

Криворівня — мальовничий куточок України

Удруге М. Коцюбинський відвідує Криворівню в 1911 р., мріючи «вивезти звідти тему якусь». У листі до Максима Горького, російського письменника, з яким український прозаїк познайомився й заприятелював під час перебування на острові Капрі, він із зачудуванням зізнавався: «Якби ви знали, яка велична тут природа, яке первісне життя. Гуцули — дуже оригінальний народ, з багатою фантазією, з своєрідною психікою. Глибокий язичник-гуцул все своє життя, до смерті, провадить в боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори і води. Християнством він скористався тільки для того, щоб прикрасити язичеський культ. Скільки тут красивих казок, переказів, повір’їв, символів! Збираю матеріал, переживаю природу, дивлюсь, слухаю й учусь». Ці слова якнайкраще розкривають і щирі захоплені почуття письменника, і його творчу лабораторію, і його життєлюбний і допитливий характер.

Так остаточно оформився задум повісті «Тіні забутих предків». Працюючи над нею, автор переписував цей текст тричі, а, обираючи назву твору, який він означив як оповідання, перебрав більше десяти варіантів, серед яких є такі: «Тіні минулого», «Голос віків», «Відгомін передвіку», «Сила забутих предків» тощо. Уже зрілий і відомий не лише в Україні майстер слова завжди залишався вимогливим до своєї творчості, ба більше — він навіть сумнівався в результаті власної творчої праці. Адже в листі письменник зазначав: «Не знаю, чи воно [оповідання. — Автори.] вдалося мені, але коли б я хоч трохи переніс на папір колорит гуцульщини і запах Карпат, то й з того був би задоволений».

Так було створено один із шедеврів української літератури.

Ідейно-тематичні домінанти

Повість присвячена змалюванню життя гуцулів, їхніх вірувань, звичаїв, ритуалів, неповторної краси гірського краю.

На тлі дивовижної карпатської природи розквітає незвичайне кохання підлітків — Іванка та Марічки. їхня історія знайомства, недовгих стосунків, трагічної смерті і є основною темою твору.

Традиційно повість порівнюють із трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Справді, деякі збіги між ними існують: закохуються юнак і юнка, і їхнє почуття таке всеосяжне, таке глибоке й щире, що собою заповнює увесь світ; драматизм у стосунках закоханих підсилюється тим, що їхні родини ворогують між собою, і ця ненависть запекла і страшна у своїй сліпоті. Вже з перших сторінок творів звучить тривога, віщування того, що через давню ворожнечу двох родів герої не досягнуть, здавалося б, неминучого щастя.

Збіги засвідчують, що М. Коцюбинський звернувся до відомого у світовій літературі сюжету, але втілив його в неповторній художній формі, порушивши загальнолюдські проблеми життя і смерті, любові й ненависті, людини й природи, добра і зла.

Оригінальність твору українського прозаїка досягається, зокрема, самим фольклорно-етнографічним матеріалом, що ліг у її основу, майстерністю його опрацювання, своєрідністю задуму. Оспівуючи невмирущу силу кохання (це — ідейна домінанта твору), М. Коцюбинський щедро використовує вірування гуцулів.

Фольклорно-міфологічне тло повісті

Письменник прагнув опоетизувати карпатський світ, бо він сам тонко відчував його незвичайність, казковість і таємничість. Адже особливість гірської місцевості зумовлює своєрідний спосіб життя, зокрема, численні міфологічні уявлення, легенди, завдяки яким прапредки гуцулів намагалися пояснити походження й сутність довкілля, усього світу, людської природи й поведінки.

Уже від самої назви твору віє загадковістю й диханням віків. Тіні забутих предків супроводжують життя кожного з героїв, стежать за їхніми вчинками. Основний припис пращурів — жити в злагоді й гармонії з усталеним предковічним законом природи, гір, шанувати традиції.

М. Коцюбинський «населяє» сторінки твору численними міфічними істотами — арідником, щезником, нявками, лісовиками, русалками, голосом сокири, чугайстром. Вони символізують добрі й злі начала і в природі, і в людському існуванні, відтак втручаються в життя людей, впливають на їхню долю. Як і мольфари, відьми, знахарі. Такі образи надають повісті таємничості та загадковості, завдяки ним твір нагадує казку.

В оформленні розділу використано ілюстрації Олени Кульчицької.

У творі поетизуються такі стихії, як вогонь і вода, котрі також запозичені з давніх міфів і легенд. Так, вогонь-ватра символізує очищення, живу силу. Коли Іван уперше з’являється на полонині серед вівчарів, то стає свідком розпалювання вогню. Цей язичницький обряд сповнений загадковості й такої зосередженості, що навіть на вітання парубка «Слава Ісусу!» ватаг відповідає не відразу, лише коли вогонь розгорівся. Це ритуальне священнодійство, адже вогонь підтримується протягом літа. Обожнення вогню пов’язане з віруванням у те, що він оберігає худобу від злих сил, тому на полонині хтось із вівчарів обов’язково залишається, доки «...згасне вогонь, той вогонь полонинський, що сам народився, неначе Бог, сам має й заснути».

Вода символізує цілющість, життєдайність, проте в ній може водитися й нечисть. Невипадково знайомство Івана та Марічки відбувається на березі Черемоша, і та ж шалена вода — повінь — забирає Марічку.

Горянин тісно пов’язаний із природою. Вона для нього одухотворена, вічно жива. Іван бачить божественне начало і в християнському Богові, і в природі.

Також у повісті відтворено уявлення гуцулів про смерть як продовження життя в обряді поховання Івана. На його вустах ніби викарбувалося запитання: «...що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт...». Воно швидкоплинне, а смерть гуцули сприймають оригінально — через танці, веселощі. Вона лише символізує одне коло, коло життя окремої людини, а життя природи, світу продовжується.

За окремими деталями з твору читач здогадується, що йдеться про кінець XIX — початок XX ст., проте письменник творить унікальну позачасову картину, всезагальну, як у міфі, у якому тісно переплітаються минуле, сьогодення й майбутнє.

Завдяки широкому фольклорно-міфологічному матеріалу, використаному М. Коцюбинським, повість набуває філософічності: що таке ідеал — у житті та в коханні, чи можна його досягти; як зберегти гармонію — у бутті та в душі; як співвідносяться мить і вічність, життя і смерть.

Образи твору

У центрі повісті — образ Івана Палійчука, його життєва історія від народження до смерті. Письменник не подає її розгорнуто, а зупиняється на окремих подіях, які є визначальними для світосприйняття і внутрішнього світу цього персонажа. Так, уже перші дні після народження маленького Іванка огорнуті незвичайністю: хлопченя було неспокійним, і його матір щиро вважала, що це особливий знак: її дитину підмінили на бісеня.

З такими ж фантастичними знаннями про світ хлопець і виростає. Він, як і його батьки, вірить, що «на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів, зайців і серн; що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири». Для хлопця природа жива й одухотворена, саме так він її сприймає та розуміє — як язичник.

Захоплене ставлення до природи, поклоніння їй нероздільне для Івана і з розумінням кохання як великої загадки. Перша зустріч підлітків незвична, як і все в їхньому житті, адже знайомство починається з бійки. І це так промовисто, бо з очікуваної сутички двох родин, які давно ворогують, народжується неймовірно щире й високе кохання. їхні стосунки такі душевні, що народжують пісні: Іван грає на флоярі, а Марічка співає. Вони також самі творять пісні — коломийки. їхні душі зливалися в цих мелодіях.

Іван і Марічка — діти природи, тому вони органічно сприймають різні аспекти кохання: і духовний, і фізичний. Тому й дівчина так безпосередньо міркує: «...все було так просто, природно, відколи світ світом, що жодна нечиста думка не засмітила їй серця». Водночас Марічка носить за поясом часник — щоб не завагітніти. Так робили гуцулки, які на кожний випадок життя знали рецепт, пов’язаний із давніми віруваннями.

Коли дівчина раптово гине, туга Івана не має меж. Він живе згадками про кохану, її чарівний голос, марить нею, зникає із села на довгих шість років. Його натура ніби роздвоюється між реальністю й мареннями. «Свідомість його двоїлась. Чув, що коло його ніг Марічка, і знав, що Марічки нема на світі, що се хтось інший веде його у безвісті, у недеї1, щоб там згубити. А проте йому добре було, він йшов за її сміхом, за її щебетанням дівочим, не боячись нічого, легкий й щасливий, яким був колись». Урешті-решт він, як і Марічка, гине. Вірність коханій і коханню — риса, яка не може не вражати в його цілісній натурі.

Одруження Івана з Палагною пояснюється суто прагматичними причинами — «треба було ж ґаздувати». Проте ця жінка — повна протилежність Марічці — не принесла йому ні розради, ні душевного спокою, лише посилила тугу за коханою. І хоча на похоронах вона «файно голосить», усі знають про її зради й підступну душу.

Романтична історія стосунків юних закоханих нагадує чарівну казку, оповиту гармонією природи, душевним взаєморозумінням, чистотою помислів. Здається, таке ідеальне кохання просто неможливе. Недаремно зовсім юній Марічці вроджена жіноча інтуїція підказала: «Не набутися нам». Можливо, тіні забутих предків позаздрили закоханим, бо ті своїм щастям кинули їм виклик?

Сюжет і композиція

В основі сюжету твору — історія кохання, яка нагадує короткий яскравий спалах. Сюжетна побудова його традиційна:

1 Недея (діалектне слово) — дика вершина гори.

Водночас сюжет і композиція повісті своєрідні. По-перше, М. Коцюбинський вибудовує твір фрагментарно, зупиняючи свою увагу на окремих епізодах із життя Івана. У цьому виявився вплив новелістики письменника (пригадаймо, що прозаїк — неперевершений майстер цієї жанрової форми). Такий підхід сприяв глибшому психологічному розкриттю характеру персонажа, його світовідчуття, емоцій, душевних станів. По-друге, між кульмінацією та розв’язкою — досить значна за обсягом оповідь, тоді як традиційно ці епізоди не роз’єднуються значним часовим відтинком. Це свідома настанова автора, адже для нього важливо не лише зобразити історію щасливого кохання, що закінчилося так несподівано трагічно, а й розкрити внутрішні переживання Івана після втрати Марічки, його вірність їй, його неймовірну тугу й повільне душевне вмирання-самознищення.

Твір М. Коцюбинського — величний гімн коханню. Коли за мотивами цієї повісті С. Параджанов зняв кінострічку в 1964 р., вона здобула всесвітню славу.

Недаремно С. Єфремов пророче зазначав: «Справді на хвалу життю створив Коцюбинський цю розкішну поему з гуцульського життя і в ній воскресив дрімотний серед нас дух прадавніх предків, а в собі знайшов фарби і пензель Руссо, Шатобріана й Бернарден де Сен-П’єра, загострений і витончений у розмаху цілком достиглого таланту. Цією поемою на славу поєднання природи з людиною Коцюбинський показав себе гідним зайняти поважне місце серед невмирущих геніїв людства».

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Яку повісті М. Коцюбинський змалював єдність людини і природи?

2. Проаналізуйте образи Івана, Марічки, Палати, Юри. Випишіть у робочий зошит цитати до їхньої характеристики.

3. Чим сюжет повісті перегукується з трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульетта»?

4. Як ви розумієте слова Марічки: «Не набутися нам»?

5. Проаналізуйте епізод зустрічі Івана із чугайстром. Як він розкриває внутрішній світ героя?

6. З якою метою автор поєднує у творі християнські та язичницькі вірування? Які з них переважають? Чому?

7. Яку повісті опоетизовано звичайні земні радощі буття?

8. Схарактеризуйте роль контрастів у тексті повісті: ворожнеча — любов, поезія життя — його проза, мрія — дійсність.

9. Чи можна стверджувати, що народні вірування, як тіні, супроводжують героїв?

10. У чому, на думку письменника, полягає сенс життя? Свою думку підтвердьте цитатами з повісті.

11. Як зображено письменником конфлікт мрії та дійсності, краси високих, справжніх почуттів і буденного життя?

12. Простежте за текстом повісті, як у ній розгортається образ тіні (тіней). З якою метою письменник звертається до нього? Як це співвідноситься із заголовком твору?

13. Прочитайте уривки з повісті:

«В щілині поміж горами летів в долину потік і тряс по каміннях сивою бородою. Так було тепло, самотньо і лячно у віковічній тиші, яку беріг ліс, що діти чули власне дихання».

«З-за галузки смереки виглядали зажурені гори, напоєні сумом тіней од хмар, що все стирали бліду усмішку царинок. Гори щохвилини міняли свій настрій: коли сміялась царинка — хмурився ліс. І як трудно було вдивитись в те рухливе обличчя гір, так трудно було дитині спіймати химерну мелодію пісні, що вилась, тріпала крильцями коло самого вуха і не давалась».

Випишіть із них у робочий зошит художні засоби й проаналізуйте їх роль у тексті.

14. Як у творі поєднуються романтичні й імпресіоністичні ознаки?

15. Чи зображено у творі романтичний ідеал кохання? Чому Івана та Марічку називають українськими Ромео й Джульеттою?

Напишіть твір на тему: «Мої враження від повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків”».

Література в колі мистецтв

Перегляньте кінофільм Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Враженнями від нього поділіться з рідними й однокласниками.

Афіша славнозвісної прем’єри фільму «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна»

Кадр із кінофільму «Тіні забутих предків»

ВАШІ ЛІТЕРАТУРНІ ПРОЕКТИ

Дослідіть роль діалектизмів у повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Олена Кульчицька. «Марічка любила, коли він [Іван] грав на флоярі»

Читаємо із задоволенням

В анотації до цієї книжки зазначено: «Це твір про випробування української людини історією. Про її екзистенційну самотність і про неубієнну надію, яка оживає в кожному поколінні. У творі діють: Михайло Коцюбинський, Євген Чикаленко, Сергій Єфремов, Володимир Самійленко, Володимир Леонтович, Володимир Винниченко та їхні сучасники». Щоб дізнатися більше про відомих діячів української культури і складний час, у який вони жили, радимо прочитати роман М. Слабошпицького «Що записано в книгу життя: Михайло Коцюбинський та інші». Його автор означив як «біографію, оркестровану на дев’ять голосів».

ВЧИТИСЯ ЛЕГКО!

ЧИ ЗАМИСЛЮВАЛИСЯ ВИ НАД ТИМ, ЩО НАЙПЕРШЕ ПРИВАБЛЮЄ ЧИТАЧА У ТВОРІ?

Хтось скаже — складні психологічні характери, хтось — зображення часу, сучасником якого є автор, але найчастіше відповідь на поставлене запитання звучить так: цікавий сюжет.

Справді, майстерність сюжетоскпадання надзвичайно важлива, бо це — інтрига, напруження, конфлікт, через які розкриваються персонажі, вмотивовуються їхні вчинки, дії, думки.

І коли вчитель дає завдання проаналізувати елементи сюжету в певному творі, то це значить не просто перерахувати їх, а осягнути авторський задум, його оригінальність, бо в кожного письменника він свій, навіть незважаючи на те, що ці елементи повторювані в кожному творі.

Усім відома традиційна схема побудови сюжету: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка.

Але виникає запитання: з якою метою письменники її порушують, як, наприклад, у творі Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Як правило, такі зміни або ж відсутність певного елементу сюжету обумовлюються авторським задумом: загострити конфлікт, створити інтригу — все це посилює увагу читача до порушених у творі проблем, а також будить його цікавість: а що далі?

Це залежить і від жанрових ознак творів. Скажімо, усі пригодницькі романи розпочинаються з кульмінації — убивства, викрадення героя тощо. А вже потім ідеться про розгадку цієї події, її таємні мотиви, спонуки, причини, які, як клубок, розмотує автор, свідомо залишаючи читача довгий час у незнанні.

У психологічних творах порушення сюжетної схеми не лише посилює напруженість дії, а й з особливою силою привертає увагу читача до внутрішнього світу людини, тих катаклізмів, які в ньому відбуваються. Наприклад, новела В. Стефаника «Новина» розпочинається із зав’язки, як і роман Ф. Достоєвського «Злочин і кара», який ви вивчатимете на уроках зарубіжної літератури.

Твір може залишатися без розв’язки, з так званим «відкритим фіналом» — таким є закінчення роману Валер’яна Підмогильного «Місто», який ви прочитаєте в наступному році.

Завдання для креативних

1. З’ясуйте елементи сюжету в новелі М. Коцюбинського «Intermezzo».

2. Поміркуйте, чи можна по-іншому, ніж запропоновано на сторінках підручника, визначити елементи сюжету в повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»; зокрема, смерть Івана вважати кульмінацією, а його похорони — розв’язкою. Чи вплине це на розуміння твору? Чи загалом можливе різне визначення особливостей сюжету різними читачами?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно