О. Мацяк, дослідниця творчості О. Кобилянської

Специфічною рисою художнього мислення О. Кобилянської є музичні асоціації, через які вона розкриває емоційно-чуттєвий світ персонажа. Особливо яскраво це виражено в новелах «Impromptu phantasie» та «Valse melancolique», у яких музика є суголосною душевному стану героїв.

Музика відігравала важливу роль у житті письменниці. Музикально обдарованою була вся родина Кобилянських. Сама вона ще замолоду співала в хорі, вокальному дуеті, виконувала українські, російські, німецькі пісні та романси, а також грала на різних музичних інструментах — фортепіано, дримбі та цитрі. Серед уподобань О. Кобилянської були композиції Ф. Шопена, Ф. Ліста, Р. Шумана, Л. ван Бетховена, Ф. Мендельсона, В. Моцарта, Й. Брамса, М. Лисенка, однак відсутність належної музичної освіти не дозволяла їй виконувати твори улюблених композиторів.

Музика яскраво позначилася на сприйнятті письменницею світу. Це мистецтво приносило їй моральне та естетичне задоволення, підбадьорювало у хвилини розпачу та зневіри, надихало на творчість. О. Кобилянська чутливо сприймала і майстерно вводила у свої художні твори тему музики. Нереалізований повною мірою музичний потенціал письменниці сприяв створенню сповнених музикою новел, художніх образів, народжених взаємодією словесного й музичного мистецтва. Персонажі деяких творів трактуються письменницею у їх музичному самовираженні. Сприйняття особистістю музики — одна із основних тем у творчості О. Кобилянської.

Назва художнього нарису «Impromtu phantasie» (1894) викликає асоціацію з однойменним експромтом Ф. Шопена — улюбленого композитора письменниці. Нарис має структуру сонатної форми: експозиція, розкриття теми, реприза (повторення одного з розділів). У творі прослідковуються основні особливості сонати — розвиток, повторюваність, контраст. Відтворення сонатної музичної форми відбувається шляхом ускладнення побудови літературного тексту елементами музичного твору.

На думку дослідників, слово «impromtu» у назві твору свідчить про спонтанну реалізацію письменницею художнього задуму, a «phantasie» — це та вільна музична форма, завдяки якій вона зуміла виразити свій характер. Підзаголовок — нарис — вказує на особливості твору, як такого, що позбавлений чіткої, завершеної форми. Аналогії між однойменними творами Ф. Шопена та О. Кобилянської виявляються також і в однаковій кількості композиційних частин, градації фраз і циклічності фразування.

В основу композиції покладено типовий для сонатної форми контраст двох тем: зображення тонкої пристрасної натури в експозиції та відтворення нереалізованих можливостей головної героїні в репризі.

Наскрізні теми твору розгортаються в експозиції. Лейтмотивом експозиції нарису є «торжественні, поважні звуки дзвонів», що загалом налаштовує читача на відповідне сприйняття інших образів. Так, розвиток характеру героїні показано через сприйняття нею музики. Образ дзвонів передає її дитяче відчуття: «Вслухувалась у дзвоніння якогось стародавнього історичного монастиря, — вслухувалась і плакала, доки з утоми не ослабала».

Перехід від стриманого, ліричного вступу до напруженого розвитку теми з її багатством емоційних тонів також відбувається за законами форми сонати. Виконання етюду Ф. Шопена «Impromtu phantasie» «переїжджим стройником фортеп’ян» у часи дитинства героїні та згодом, коли вона «виросла... була розумна, дотепна, незвичайно багата натура», спричиняє сильний емоційний вплив на неї, що виявляється у лейтмотиві образу сліз: «Я ніколи, ніколи не могла «Impromtu phantasie» сама грати! Але коли чую її, як другі грають, то душа моя наповняється слізьми. Що се такого?»

Короткі абзаци з мінімальною кількістю речень створюють візуальний ефект акордів, імітують гру на фортепіано. Письменниця звертає особливу увагу на техніку виконання етюду: «Почав грати. Зразу недбало, немовби бавився, і одною рукою, більще «ріапо». Тони звучали, немов здавлений, пристрастний сміх, так, немов сміх жіночий, одначе не сміх щасливий... Опісля — обидвома руками. І тепер розляглись тони пориваючої, неописаної, якоїсь немов морозячої краси... Те, що грав, була пристрасть, як грав — зраджувало його як людину...».

Головна героїня твору уособлює поетичну й емоційну натуру, яку вразив «Impromptu phantasie» Ф. Шопена. Вона — особистість «ніжна, вразлива мов мімоза, з сумовитими очима», яка водночас «бувала пристрасною, глибоко зворушеною істотою, що пригадує молодих арабських коней».

Опис виконання шопенівського етюду пробуджує у читача емоції, викликає враження від опису мелодії, дозволяє зрозуміти душевний стан героїні: «Зразу стало їй холодно, а опісля — сама не знала, як се прийшло, — почала плакати. Тихо, але цілою душею».

Запитання і завдання

1. Які емоції викликав у вас нарис О. Кобилянської «Impromtu phantasie»?

2. Прослухайте композицію Ф. Шопена «Impromtu phantasie». Передайте свої враження. Охарактеризуйте сприйняття цієї композиції головною героїнею твору О. Кобилянської. Чим схожі, а чим відмінні ваші враження?

3. Розкрийте образ головної героїні нарису. У чому виявляється краса її душі?

4. Чому «Impromtu phantasie» є автобіографічним твором? Відповідь обґрунтуйте відомими вам фактами з життя О. Кобилянської, зверніться до щоденників, епістолярної спадщини письменниці.

5. Як феміністичні переконання О. Кобилянської позначилися на образі головної героїні?

6. Які морально-етичні проблеми життя інтелігенції актуалізовано у творі?

7. Доведіть, що нарис «Impromtu phantasie» О. Кобилянської є неоромантичним твором.

8. Визначте жанрові особливості художнього нарису. Порівняйте цей жанр з іншими малими жанрами прози.

Культурно-мистецький контекст

Польський композитор Фрідерік Шопен збагатив західноєвропейську музику слов’янськими мотивами та колоритом, розробив лаконічні музичні форми.

Він є автором музичних творів різного жанру — етюдів, прелюдій, скерцо, ноктюрнів, балад, музичних експромтів, рондо, вальсів, мазурок і полонезів.

Музика Ф. Шопена була внутрішньо близькою для багатьох модерністів. Зокрема, душевну спорідненість із творами митця відчувала й О. Кобилянська. До музики Ф. Шопена вона звертається у повісті «Людина», романі «Апостол черні». Музичні новели «Valse melancolique» та «Impromtu phantasie» письменниця називає аналогічно до творів польського композитора.

У центрі Києва встановлено пам’ятник Ф. Шопену у вигляді білого роялю з червоними квітами — кольорів прапора Польщі.

Фрідерік Франсуа Шопен (1810-1849) - польський композитор та піаніст