Войти
Закрыть

Олександр Олесь. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Творчість Олександра Олеся — визначне явище в українській літературі початку XX ст. Поет-лірик із виразним індивідуальним стилем, справжній новатор і реформатор поезії, який підняв її на європейський рівень. Відомий як тонкий співець кохання і природи. Його поезії вирізняються глибоким психологізмом, задушевністю, щирістю і простотою у відтворенні найскладніших людських почуттів. Знайомство здалеку і зблизька Родина. Батько майбутнього поета Іван Кандиба працював на рибних промислах у Росії, в м. Астрахані. Сім’я жила то в Україні (на Сумщині), то в Росії (біля Каспійського моря). У родині панувала атмосфера любові та поваги. Коли Олександру було 11 років, батько трагічно загинув, тому мати, Олександра Грищенко, вимушена була повернутися з сином та двома доньками в Україну. Дід майбутнього письменника по материнській лінії орендував великий панський маєток на Сумщині у с. Верхосуля. Щороку Олександр бував у діда, де й познайомився із сільським життям, піснями, народними традиціями та звичаями. Як згадував поет, дитинство було для нього одним золотим днем. І все, що бачив там, у степу, в саду, на річці Сулі, здавалося йому суцільною казкою природи....
0 Переглянути

Микола Вороний. «Інфанта» — зразок інтимної лірики

10 Клас

У вірші «Інфанта» (1907—1922) розкривається узагальнено-ідеалізований жіночий образ. Автор твору — співець розбитого кохання, у якому він бачить один з ідеалів людини. Символістська творчість — це ідеалізація позитивного, це своєрідне поетичне возвеличення засобами художнього слова ідеалу, доведеного до витонченої вишуканості. Так, за допомогою символізованої мови М. Вороний вишукано відтворює любовне почуття до «величної інфанти», передає щирість своїх почуттів, що «бриніли у серці домінантою чуття побожної хвали». Відповідно до символістських традицій у творі переважають асоціативно ускладнені символічні образи-поняття. Поет надає символічного змісту елементам пейзажу. Так, день асоціюється з «акордами проміннострунними», «духом сполоханим», «синьою далечінню» «попелястим жалем», «побожною хвалою». М. Вороний передає почуття любові за допомогою авторських художніх засобів — вишуканих епітетів «проміннострунними», «вогнелунними», «мрійнотканному», «міф укоханий», «дух сполоханий», «яснозоряно», «упокорено», яскравих метафор «різьблю свій сон», «Венера кинула алмаз», «стелився попелястий жаль», «діткнутий лезом двох мечей»....
0 Переглянути

Микола Вороний. «Блакитна Панна» — єдність краси природи і мистецтва

10 Клас

Поезія «Блакитна Панна» створена в традиціях європейського символізму. Провідний мотив твору — обоготворення ідеального жіночого образу, возвеличення краси весняної природи та утвердження її єдності з мистецтвом. Блакитна панна — це втілення Весни «у серпанках і блаватах». Поет надає цьому образу широкого символічного змісту — пробудження, молодість, кохання. У легкій, витонченій формі автор складає гімн природі, молодості, натхненню. Уся земля возвеличує весну, виспівуючи їй: «Осанна!» — і тривожить душу ліричного героя. Поряд із традиційними у фольклорі та в літературі сталими епітетами — весна «запашна», «чарівна», «у прозорих шатах», «у серпанках» поет створює авторські порівняння — «а вона, як мрія сна чарівна»; гіперболи — «сміючись на пелюстках, на квітках»; метафори — «в душі моїй, в сяйві мрій в’ються хмелем арабески»; використовує мистецькі терміни — «арабески», «фрески», «гротески» та урочисту біблійну лексику — «Осанна!» Вдало вжито синтаксичні художні засоби: інверсія — «лине вся», «крізь блакить майорить», «сяє вродою святою»; окличні речення — «ось вона — Блакитна Панна! Її виспівує: «Осанна!». Такі художні засоби надають поезії «Блакитна Панна» неповторного інтелектуально-мистецького забарвлення. Окремі образи твору не зовсім зрозумілі, викликають туманні асоціації, що свідчить про модерністське бачення світу М. Вороним....
0 Переглянути

Микола Вороний. Художній світ поезії Миколи Вороного

10 Клас

Микола Вороний та епоха модернізму. М. Вороний став ідеологом модернізації українського письменства. Письменник прагнув відійти від народницької традиції, що тривалий час панувала в українській літературі, та вивести її на якісно новий естетичний рівень. М. Вороного називають співцем краси, що була джерелом його творчості, її домінантним образом. Поет бачив красу в чарах природи рідного краю, у високому земному призначенні людини, у її благородних почуттях, возвеличував прагнення людини до краси, світла, осягнення космосу, розкривав трагізм духовної самотності, протиставляв сірій буденності поетичну одухотвореність. У певні періоди у творчому доробку М. Вороного переважали різні модерністські тенденції — від романтизму до неоромантизму та символізму. За життя поета прогресивна критика справедливо порівнювала його доробок із творами французьких символістів Шарля Бодлера і Поля Верлена, що були взірцем для українського поета-модерніста. М. Вороний поділяв погляди П. Верлена щодо модерністської поезії. Так, у листі до І. Франка поет писав: «люблю навіть щирий гарний сімболізм (символізм. — Авт.), який хоч часом не має певного змісту, але дає певний настрій. Суть річи, котрі тяжко зрозуміти, але відчути їх можна. Адже ж поезія римами, ритмами, зворотами милозвучної мови близько стосується до музики, а музика раз-у-раз дає нам такі зразки.»....
0 Переглянути

Микола Вороний. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Миколу Вороного — українського письменника, перекладача, поета, режисера, актора, театрознавця та громадсько-політичного діяча — називали «ідеологом» модернізації української літератури. На початку XX ст. першочерговим завданням української літератури поет проголосив її естетичне оновлення та наближення до новітніх течій європейського мистецтва. Різноманітна й неоднорідна за змістом і стилістикою творчість М. Вороного збагатила національну літературу осмисленням тем філософського змісту та возвеличенням краси. Знайомство здалеку і зблизька Родина. Микола Вороний — нащадок «простих селян, мабуть-таки, й кріпаків», в роду яких були й бунтівники — учасники Коліївщини, — це з батькового боку — Кіндрата Вороного. А «з боку матері я шляхетсько-духовного походження. Прізвище моєї матері, Олімпіади Дмитрівни — Колачинська, і вона ніби є нащадком Прокопія Колачинського, що був у 1697—1702 рр. ректором Києво-Могилянської духовної академії і ретельним сіячем освіти». Захоплення. Ще навчаючись у гімназії, М. Вороний почав писати вірші. Коло його читання складали пригодницькі твори М. Ріда, історичні романи В. Скотта та фантастичні Ж. Верна. Майбутній поет захоплювався творчістю Т. Шевченка, театром М. Кропивницького, а також політичною літературою, тому і потрапив під переслідування поліції та був позбавлений права вступати до університету....
0 Переглянути

Леся Українка. Драма-феєрія «Лісова Пісня» — вершина творчості Лесі Українки

10 Клас

Творча історія. «Лісова пісня» написана в Кутаїсі в 1911 р., Поетеса гостро переживала розлуку з Україною. Щемливі спогади, картини з минулого стали спонукою до створення драми-казки. Факт непоодинокий у світовому мистецтві («Пан Тадеуш» А. Міцкевича). У листі до Агатангела Кримського 27 жовтня 1911 р. Леся Українка писала, що п’єса була створена на честь волинських лісів: «Сього літа, згадавши про їх, написала «драму-феєрію» на честь їм, і вона дала мені багато радощів, хоч я й відхорувала за неї». Драма написана всього за 10-12 днів і дала авторці «стільки дорогих хвилин екстазу, як мало яка інша». Фольклорно-міфологічна основа твору. З перших рядків драми-казки відкривається перед читачем сповнений таємничості чарівний світ волинської природи. Поетеса досконало знала його. Він був тим живильним грунтом, на якому зросла її творчість. Витоки цього світу сягають Звягельщини. Скажімо, мелодія, яку Лукаш грає на сопілці, із с. Миропілля, пісня - з Любара. Посіяне в душу зерно проросло і заколосилося на Ковельщині. Саме тут, під час гостювання в дядька Лева Скулинського в урочищі Нечимному, і народився задум «Лісової пісні». Тут ввижалася поетесі Мавка, тут вона чула легенди про Перелесника, Того, що в скалі сидить, Пропасницю, Куця, Злидні, Водяника, Лісовика. У драмі використано також фольклорні образи. Так, одним із найдавніших фольклорних символів дівочої краси й кохання вважається зоря. Саме в такому значенні цей образ використовується в драмі. Ясної весняної ночі після першого поцілунку Лукаша Мавка скрикує: «Ух, зірка в серце впала-», і в останньому видінні Лукаша Мавка «спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці»....
0 Переглянути

Леся Українка. Драматична спадщина Лесі Українки

10 Клас

Цей період складає дванадцять років. Одним із творчих підсумків його є близько двадцяти драматичних творів: поем, діалогів, сцен, етюдів. Це був крок уперед у розвитку української драматургії. На місце соціально-побутової драми, що переважала тоді в репертуарі українських театрів, приходить драма філософська, психологічна. Її конфлікт будується на основі зіткнення ідей, світоглядів, художні образи набувають широкого узагальнення, символічного звучання. Рушієм конфлікту стає не стільки дія, як слово, зростає роль підтексту. Животрепетні питання тогочасної дійсності мисткиня розглядає крізь призму «вічних» тем і образів. Усе написане Лесею Українкою має загальнолюдський зміст, а в її античних сюжетах і образах зі світової літератури віднаходимо національну специфіку. Так, «Одержима» (1901), на переконання Ліни Костенко, містить морально-етичне відкриття, актуальне для духовного життя людства: чи не вперше в історії світової літератури піддається сумніву доцільність жертви Христа. Авторка крізь призму зіткнення світоглядних настанов Месії і Одержимої розглядає питання обов’язку, свободи вибору, компромісу з совістю. Міріам — сильна духом, волею, велична і трагічна особистість. Вона є палкою послідовницею Месії, вважає, що Христос — один-єдиний, за кого варто йти на муку. Але героїня не приймає його вчення про всепрощення, любов до ворогів. Драматична поема написана протягом однієї ночі біля ліжка вмираючого С. Мержинського. З болю і муки від усвідомлення приреченості коханого поетеса «створила драму»....
0 Переглянути

Леся Українка. «Стояла я і слухала весну...»

10 Клас

Вірш «Стояла я і слухала весну...» із циклу «Мелодії» написаний у 1895 р. Твір сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. У дві строфи Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні. Лірична героїня володіє прекрасним даром: умінням «слухати» саму себе і навколишній світ, спілкуватися з ним. Вона чує дзвінку й голосну пісню, закличну мову й потаємний шепіт. Голоси весни оспівують любов, красу, радощі — все те, про що колись мріялося. Леся Українка любила весну як пору відродження, оновлення, надії. Героїня вірша тішиться весняним цвітінням, буянням, знаходить розраду й щастя в гармонії зі світом природи. Леся Українка віддає перевагу слуховим відчуттям (на лексичному рівні: слухала — співала — шепотіла), доводить своє авторське вміння малювати світ природи всіма засобами....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 13 ... 54
Назад

Навігація