|
Дивовижні скарби зберіг український народ упродовж століть. І не лише для себе - для всіх народів. Бо духовні надбання кожної нації є духовними надбаннями всього людства. І скарби ці - народні пісні, балади, а найперше - думи, унікальний жанр української народної творчості, з яким пов’язане неповторне кобзарське мистецтво, славні імена лірників і бандуристів. У прекрасних думах оспівав народ відважних оборонців матері-вітчизни, їхнє життя, сповнене боротьбою, неспокоєм, тривогами та небезпеками. Мужність, патріотизм, стійкість у боротьбі з ворогами передані чи не в кожному рядку цих витворів народного генія. Дума - це самобутній суто український фольклорний жанр, який не має аналогів у фольклорі інших народів світу! У цих неповторних фольклорних шедеврах є обов’язкові компоненти: зачин і славословіє. Зачин - вступ, початок, присутній також і в билинах, історичних піснях. Зачин найчастіше починається вигуком «ой», вказує на місце, час дії, готує читачів до подальшої історії. Кінцівка ж думи, у якій уславлюються герої, змальовані в ній історичні події, називається славословієм. Історичною основою дум є довготривала, виснажлива й затята, звитяжна і героїчна війна, яку впродовж століть вів український народ проти загарбників і поневолювачів. Тисячі чужинців прагнули підкорити наші землі, стати господарями на безкраїх родючих українських чорноземах. Але прагнення до волі, дух нескореності жили в душі кожного українця. Тому багато славних синів України наклали головами, боронячи свою землю. А народ зберіг їхні імена в піснях і думах. Завдяки цьому й досі ми знаємо про подвиги Самійла Кішки («Дума про Самійла Кішку») та козака Голоти («Дума про козака Голоту»), про славні діла гетьмана Богдана Хмельницького («Хмельницький і Барабаш»), про те, як тікали козаки зі страшної турецької неволі («Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі»)....
|