Пісні Марусі Чурай
- 3-01-2023, 13:24
- 234
8 Клас , Українська література 8 клас Міщенко
Пісні Марусі Чурай
«Її пісні - як перло многоцінне»
Нині ми перегортаємо одну з найзагадковіших сторінок нашої історії. Чимало їх іще чекає своїх ретельних, вдумливих і захоплених дослідників. Історія життя легендарної співачки й авторки пісень із Полтави, Марусі Чурай, нерозривно переплелася з історією нашої країни, з подіями Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, з історією українського козацтва загалом. Цілком імовірно, що саме завдяки її пісням козаки перемагали в жорстоких битвах. Адже ніщо так не піднімає бойового духу, як гарна пісня - мудра, запальна, жвава! А Марусю вважають авторкою 23 пісень, що давно стали народними: «Летить галка через балку», «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Сидить голуб на березі», «Ой не ходи, Грицю...» та ін.
«Дівчиною з легенди» звуть Марусю Чурай. Тепер ця легенда дійшла й до нас. А ми обов’язково передамо її нашим нащадкам - і вічно житиме у своїх піснях талановита народна співачка. А ви, нарешті, достеменно дізнаєтесь, як народжуються і подорожують зі століття до століття, з покоління до покоління чудові витвори народного генія - легенди...
Що ви знаєте про творців народних пісень? Пісні яких видатних українських поетів стали народними?
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
Що клекотів у наших корогвах!
Ліна Костенко
Ще в 1877 році український письменник і журналіст Олександр Шкляревський, який усе життя збирав відомості про Марусю Чурай, видав про неї біографічний нарис. Там були, зокрема, такі рядки: «По Україні, переважно у Полтавській губернії, а також частково в Київській і Чернігівській, ходить переказ, що автором відомих і найпоширеніших у слов’янському світі малоросійських пісень була дуже молода дівчина, козачка, яку звали Маруся Гордіївна Чурай».
А ще автор висловив припущення, що ім’я дівчини з Полтави, на відміну від імен багатьох інших творців народних пісень, збереглося «завдяки її сумній і романтичній долі». То що ж це за таємниця, яка впродовж трьох віків збуджує уяву дослідників, письменників, усіх тих, у чиїй душі живе українська пісня?
С. Прохоров. Українська дівчина
Її називали українською Сапфо1, про неї писали художні твори, зокрема відомий вам Степан Руданський («Розмай»), Володимир Самійленко, з творчістю якого ви ознайомитеся наприкінці цього навчального року. А ще написано прекрасну драму Михайла Старицького, романтичну повість Ольги Кобилянської.
1 Сапфо (Сафо) - давньогрецька поетеса.
Які риси української дівчини підкреслив художник?
Жодних архівних джерел про долю нашої героїні не збереглося. Частково документи Полтавського магістрату знищила величезна пожежа 1658 року, а державні Полтавські архіви були втрачені під час Другої світової війни. Тому й ми, як і століття тому, йтимемо вузькими стежечками літописів, щоб відшукати те «многоцінне перло», яке залишила у спадок наша талановита пращурка.
Наскільки вірогідною, на вашу думку, є інформація, збережена в легендах?
Згідно з легендою, Маруся Чурай народилася близько 1625 року в родині урядника козацького полку Гордія Чурая. Садиба Чураїв розташовувалася неподалік Хрестовоздвиженського монастиря.
Славну доньку виховав Гордій Чурай - розумну, вродливу, талановиту, запальну й чесну, роботящу й принципову. Полтавці любили її так само, як і батька, - за життєрадісну вдачу, за вміння складати прекрасні пісні, за голос, що підкорював серця. Звісно, й закохувались у Марусю щиро, віддано, назавжди. Так, як Іван Іскра, - улюбленець Богдана Хмельницького, безмежно хоробрий, чесний і палкий козак. Але благородний воїн беріг своє кохання глибоко в серці: знав, що Маруся любить іншого.
Як свідчить легенда, її обранцем був Гриць Бобренко, син хорунжого полтавського полку, про якого сама Маруся склала такі рядки:
Коли б же я знала, маляра б найняла,
Його біле личко та й намалювала.
Карі оченята, котрі я любила,
Його русі кудрі я б позолотила.
Але, на жаль, її вибір виявився трагічним. Горда і щира, з ліричною душею, вона заприсяглася у вірності парубкові, який був не вартий її кохання. Він виявився слабкодухим і безхарактерним, його вчинками керувала деспотична матір. Саме вона вирішила оженити свого сина не на бідній дівчині, а на найбагатшій в окрузі - дочці осавула Федора Вишняка, Галі.
М. Пимоненко. Суперниці (Біля криниці)
Уважно розгляньте картину. Поміркуйте: яка з дівчат може бути Галею, а яка - Марусею.
Висловіть свою думку: чи є характерною ця ситуація тільки для тих часів, коли жила Маруся?
Усю трагедію свого кохання Маруся виспівала в піснях:
Чом ти мене не послухав, як тобі казала:
«Ходім, серце, повінчаймось, щоб мати не знала».
Ти все неньку свою слухав, мене покидаєш,
Покидаєш сиротину, іншої шукаєш.
«Три віки ходять її пісні по нашій землі...»
Довго чекала Маруся милого з походу - саме тоді почалася Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. Розлука була нестерпною. Очевидно, тоді склала вона одну з кращих своїх пісень - «Засвіт встали козаченьки».
«Засвіт встали козаченьки»
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі, -
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися,
Та за свого миленького
Богу помолися.
Стоїть місяць над горою,
Та сонця немає,
Мати сина в доріженьку
Сльозно проводжає:
- Прощай, милий мій синочку,
Та не забувайся,
Чрез чотири неділеньки
Додому вертайся!
- Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнувся.
Ой Бог знає, коли вернусь,
У яку годину.
Прийми ж мою Марусеньку
Як рідну дитину.
Прийми ж її, матусенько,
Бо все в Божій волі,
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу в полі!
- Яка ж би то, мій синочку,
Година настала,
Щоб чужая дитиночка
За рідную стала?
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі...
Як і більшість народних пісень, ця пісня має кілька варіантів. Передаючись із уст в уста, вона поступово вбирала в себе талант багатьох виконавців і піснетворців. Уперше її надрукував 1878 року Яків Головацький, видатний український поет, учений, фольклорист. У його варіанті йдеться про події, які трапилися дещо пізніше орієнтовного часу появи першого варіанта пісні. У першому ж варіанті, який ви щойно прочитали, йдеться лише про розлуку коханої дівчини з милим, що від’їжджає на війну, про його прощання з матір’ю, про спробу козака примирити двох жінок, яких він любить понад усе на світі.
Як прочитується в цій пісні автобіографічний мотив?
Тон пісні журливий, тривожний. Пестливі форми слів надають їй ніжного, глибоко зворушливого звучання. Елементи діалогічного мовлення створюють живу, зриму картину прощання. І Маруся, і козак, і його матір говорять одне одному слова, які кожна людина хоч раз говорить у своєму житті. Мабуть, тому пісні Марусі Чурай припали до серця кожному, хто їх чув, бо в них немає нічого штучного, надуманого. Це живі людські почуття, живий сум і жаль, адже авторка виспівувала своє життя серцем, це плакала і страждала її прекрасна душа.
Чому, на вашу думку, у пісні виразно вимальовуються немовби дві окремі картини прощання?
Прощальні слова козака - оптимістичні. Він сподівається повернутися додому живим. І ця мажорна нота - надія самої Марусі, її віра у щасливе повернення коханого.
А в другому, пізнішому варіанті пісні розповідається вже про славну козацьку перемогу в Корсунській битві, коли військо Богдана Хмельницького взяло в полон польського коронного гетьмана Потоцького і польного1 гетьмана Калиновського. Тепер настала пора плакати дружині Потоцького, яка по-жіночому мудро розсудила, що не здолати козаків, немає в світі такої сили.
1 Коронний, польний гетьмани - посади гетьманів у Речі Посполитій.
У цьому варіанті пісні немає сцени прощання з матір’ю, натомість вона пронизана зовсім іншими почуттями: радістю перемоги, іронічним кепкуванням з ворога, а спілкування Марусі з козаками позбавлене такого глибокого надриву, туги, традиційного звертання до Божої ласки. Пісня виразно розділена на дві частини, які не є таким гармонійним цілим, як у першому її варіанті.
Чому, на вашу думку, у другому варіанті пісні немає мотиву прощання козака з матір’ю?
Очевидно, створена Марусею Чурай типова журлива пісня родинно-побутового характеру поступово перетворилася на бойовий марш, який був необхідний козакам. Але її ім’я все одно жило в пісні, як символ вічного чекання, яке потрібне кожному лицареві не менше, ніж славна перемога над ворогом...
«Я дитя любові. Мені без неї білий світ глевкий»
Чекати коханого в Полтаві, непритомніти від невідомості було несила. І Маруся, згідно з давно записаними переказами, вирушила на прощу2 до Києво-Печерської лаври. Саме там, як відомо зі слів очевидців, тужачи не лише за коханим, але й за рідною домівкою, склала вона прекрасну ліричну пісню «Віють вітри, віють буйні». Ця пісня й досі бентежить душу кожного, хто її почує.
2 Проща - відпущення гріхів; прощення.
«Віють вітри, віють буйні»
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться;
Ой як болить моє серце,
А сльози не ллються.
Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу,
Тільки мені легше стане,
Як трошки поплачу!
Не поможуть сльози щастю -
Серцю легше буде,
Хто щаслив був хоч з часочок,
Повік не забуде.
Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі, -
Чи щаслива та билинка,
Що росте у полі?
Що у полі, на пісочку,
Без роси, на сонці...
Тяжко жити без милого
На чужій сторонці!
Без милого долі нема,
Стане світ тюрмою,
Без милого щастя нема,
Нема і спокою.
Де ти, милий, чорнобривий,
Де ти? Озовися!
Як без тебе я горюю,
Прийди подивися!
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.
До кого ж я пригорнуся,
І хто приголубить,
Коли тепер нема того,
Який мене любить?..
М. Дерегус. Вітер
Як бачите, це пісня-монолог. У ньому закохана дівчина виповідає свою тугу, свій сум за милим. Із пісні видно, що дівчина знала хвилини щастя, знала, що означає бути поряд із коханим. Тому й видається їй такою жорстокою і несправедливою ця розлука.
Пригадайте, у якому творі Тараса Шевченка дівчина так само тужить за милим. Що спільного в настроях вірша і пісні, емоціях героїнь?
У пісні немає місця сумнівам - таке кохання, про яке серцем, душею зболеною розповідає дівчина, не знає компромісів. Адже, якщо глибоко вчитатися в текст, стає зрозуміло, що і життя готова вона віддати за свого милого. Усі порухи людської душі відображені в цьому пісенному шедеврі: любов і відданість, відчай і сум, туга і розпач, надія і розчарування, вірність і розпука, біль і світлі спогади. Це тому, що слова ці народилися в глибині щирої дівочої душі і вирвалися на волю, щоб усьому світові повідати про те неповторне кохання, яке приходить до людини лише раз на віку.
Зверніть увагу, пісня сповнена риторичними запитаннями і відчайдушними окликами, зменшувальні суфікси передають лагідність дівочої душі, що піснею розповідає світові про свій біль: билинка, сторонці, крилець, часочок.
Ця пісня завоювала всю Україну ще й завдяки тому, що вона прозвучала в «Наталці Полтавці» Івана Котляревського. Ви, поза сумнівом, чули про цей видатний твір національної культури, хоч його вивчення у вас іще попереду!
Що ви знаєте про Івана Котляревського, його п’єсу «Наталка Полтавка»? Чи бачили фільм або оперу? Який елемент сюжету, на вашу думку, обов’язково повинен бути в п’єсі, якщо там звучить саме ця пісня Марусі Чурай?
Але коханий Гриць так і не повернувся до Марусі - зі скупих слів Івана Іскри довідалася дівчина, що матір таки змусила його одружитися з Галею. Марусиному розпачу не було розради. Її душевну скруху1 через кілька століть майстерно відтворила Ліна Костенко. Поетеса у своєму романі у віршах «Маруся Чурай» винесла вирок: «Ті любов чолом, сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі» (ознайомлення із цим видатним твором української літератури чекає на вас у старших класах).
1 Скруха - тяжкий, пригнічений настрій.
Як ви зрозуміли слова Ліни Костенко про Марусю і Гриця?
«Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?»
У відчаї Маруся кинулась у Ворсклу, але її врятував вірний і безнадійно закоханий Іван Іскра. Минув час. Горда і вольова Маруся глибоко в душі затамувала біль - і жагу помсти. Зустрівшись із коханим і його молодою дружиною на вечорницях, спалахнула вона давнім почуттям, і ревнощами, і болем. І помстилася... А потім виповіла страшну історію свого злочину в пісні «Ой не ходи, Грицю...». У цій пісні - усе недовге життя великої дочки України, славної піснетворки, що нечутною ходою увійшла в історію і залишилася там навіки - легендою...
«Ой не ходи, Грицю...»
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці.
Котра дівчина чари добре знала,
Вона ж того Гриця та й причарувала.
Інша дівчина чорнобривая,
Та чарівниченька справедливая.
У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок переполоскала,
Як прийшов вівторок - зілля ізварила,
У середу рано Гриця отруїла.
Надвечір в четвер Гриценько помер,
А прийшла п’ятниця - поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:
Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
Ой мати, мати, жаль ваги не має:
Нехай же Грицьо двоїх не кохає!
Нехай він не буде ні тій, ні мені,
Нехай дістанеться сирій землині.
Оце тобі, Грицю, я так ізробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце тобі, Грицю, за теє заплата -
З чотирьох дощок темная хата...
Пісня ця - незвичайна. У ній поєднуються протилежні почуття - від лагідного попередження коханого, який так боляче вразив дівчину, до страшних слів помсти. Зраджена Маруся намагається знайти виправдання своєму злочину, проте розуміє, що вчинила... Слова, звернені до матері, свідчать про глибоку образу, біль, вражене самолюбство, ревнощі. Немає в них лише каяття - горда козачка не вибачила зради, вважаючи її за найтяжчий гріх.
Які ще почуття, на вашу думку, висловила авторка цією піснею?
Почуття, виспівані авторкою в цій пісні, - вічні, як саме життя. Тому такі близькі вони кожній людині. Поєднання надзвичайної глибини і простоти ліричного вираження перетворює цю пісню на справжній шедевр. Адже за її мотивами написано близько десяти блискучих літературних творів!
Елементи діалогічного мовлення в пісні надають їй особливої зворушливості, задушевності, гіркий материнський докір важким каменем лягає дівчині на серце. Мати - єдина людина, якій Маруся хоче пояснити свій вчинок, бо голосом матері до дівчини говорить сама совість.
Пісня завершується трагічними словами. У цьому є своя логіка: не лише в Гриця, але й у Марусі тепер немає майбутнього. І справа навіть не в злочині. Померло кохання, а без кохання мертва і Марусина душа.
Які сюжети української чи світової літератури близькі до історії цього кохання?
Зверніть увагу: попри страшну образу, завдану дівчині, вона продовжує любити свого Гриця - щоразу називає його лагідними найменнями. Внутрішня пристрасть, сконцентрована в кожному рядку, чітка сюжетна лінія пісні роблять її неповторною.
Полтавський суд засудив дівчину за вбивство козака до страти. Але в останній момент, коли напівпритомну піснярку вже вели до шибениці, Іван Іскра привіз указ від Богдана Хмельницького, яким талановитій дівчині дарувалося життя. Бо «Ця дівчина не просто так, Маруся. Це голос наш. Це - пісня. Це - душа» (Ліна Костенко).
В. Лопата. «Козак помирає, дівчинонька плаче»
Гетьман зрозумів, що Маруся згрішила у відчаї, бо проти неї було вчинено страшний злочин - зраду. Але Україну не можна було позбавити її голосу, її пісень, її таланту. Не можна було вбити душу.
Чи правильно, на вашу думку, вчинив гетьман? Чи можна вважати його указ порушенням закону?
І хоча Марусі було даровано свободу, душа її спопеліла, бо в ній померло кохання. Вона не могла жити без любові. Інакше це не була б Маруся Чурай. Вона жила в любові і з любові - до вітчизни, до своїх батьків, до людей, до пісні й до свободи.
Відомо два варіанти легенди про подальшу долю Марусі Чурай. За однією з версій вона почала марніти, слабувати і невдовзі померла від сухот. За іншою - пішла в монастир на прощу і там завершила свій земний шлях.
Який варіант легенди видається вам вірогіднішим? Аргументуйте свою думку.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Повторюємо
- 1. Перекажіть легенду про Марусю Чурай. Де й коли народилася поетеса? Коли були написані пісні, які ви щойно прочитали? Наскільки точними є ці відомості?
- 2. Вивчіть напам’ять вірш «Засвіт встали козаченьки».
- 3. Визначте художні засоби, використані в піснях.
2. Міркуємо
- 1. Поясніть, чому історичні відомості про Марусю Чурай ми вважаємо легендою.
- 2. Чи по-справжньому, на ваш погляд, любила Маруся Чурай Гриця Бобренка? Проілюструйте свою відповідь цитатами з тексту.
- 3. Що найбільше хвилює вас у піснях талановитої співачки?
3. Аналізуємо
- 1. Використовуючи наявні відомості, створіть словесний портрет легендарної поетеси.
- 2. Проаналізуйте, яку роль у житті Марусі Чурай відіграли Іван Іскра та Богдан Хмельницький.
- 3. Оберіть правильне твердження і прокоментуйте свій вибір.
- A. Пісні Марусі Чурай належать до творів героїко-романтичного характеру.
- Б. Пісні Марусі Чурай були написані на основі як власного життєвого досвіду, так і досвіду подруг.
- B. Пісні Марусі Чурай є взірцями родинно-побутової лірики.
- Г. Пісні Марусі Чурай широко відомі лише в центральній частині України.
4. Дискутуємо
- 1. Дайте власну характеристики образу Марусі Чурай, використавши відомості з пісень, записів дослідників, народних переказів.
- 2. Чому, на вашу думку, поступово народився інший варіант пісні «Засвіт встали козаченьки»? Що саме змінилося в ній, окрім просто слів?
- 3. Яку роль відіграли в суспільному житті України пісні Марусі Чурай? На якій підставі ви робите свої висновки?
- 4. Які традиційні народнопісенні образи Маруся використала у своїх піснях?
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Про зовнішність Марусі Чурай достеменних відомостей немає. Один із описів дівчини залишив сучасник Марусі: «Чорні очі її горіли, як вогонь у кришталевій лампаді; обличчя було біле, як віск, стан високий і прямий, як свічка, а голос... Ах, що то за голос був! Такого дзвінкого і солодкого співу не чувано навіть від київських бурсаків». Натомість Олександр Шкляревський згадував про те, як у дитинстві він гостював у видатного українського письменника Григорія Квітки-Основ’яненка і там бачив портрет Марусі. Описав він піснярку так: «Маруся була справжня красуня і в суто малоросійському стилі: дрібненькая (тобто невелика на зріст, трохи худорлявенька, мініатюрно складена), струнка, як струна... з крихітними ручками і ніженьками, з привітним виразом ласкавого, матового кольору, засмаглим личком, на якому виступав рум’янець, з карими очима під густими бровами і довгими віями... Голівку дівчини покривало розкішне, чорне, як смола, волосся, заплетене ззаду в густу широку косу до колін. Чарівність дівчини довершував маленький ротик з білими, як перламутр, зубками, закритий, мов червоний мак, рожевими губками... Але при цьому у Марусі Чурай було круте, трохи випукле, гладеньке, сухе чоло і трохи дугоподібний, енергійний, з горбиком ніс».
Який опис дівчини, на ваш погляд, більше відповідає дійсності? Аргументуйте свою відповідь.
ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ
Ім’я геніальної давньогрецької поетеси Сапфо дійшло до нас іще з дохристиянських часів, вона жила наприкінці VII - у першій половині VI століття до Різдва Христового.
Уродженка острова Лесбос, вона заснувала школу для навчання поетичного мистецтва і співу дівчат із аристократичних родин. Організовані нею хори уславилися весільними піснями - епіталамами.
Давньогрецькі поети Алкей і Сапфо. Фрагмент малюнка на давньогрецькій вазі
Основна тема пісень Сапфо - кохання, муки ревнощів, розлука, страждання від нерозділеного кохання.
І на далекому грецькому острові страждання покинутої дівчини нічим не відрізнялися від сердечних мук, що їх терпіла талановита піснярка з Полтави. От послухайте пісню Сапфо у блискучому перекладі Івана Франка:
Афродіто, безсмертна Зевесова доню...
Афродіто, безсмертна Зевесова доню,
Баламутко на ясному троні, тебе я благаю,
Не гніти мою душу, о пані велична,
Горем, журбою.
О, зійди, як не раз на мої ти благання
Відмикала, стурбована, брами палати,
З золотого батьківського дому до мене
Ти приходжала...
«І чого тобі треба, душе ти шалена?
І кого тобі маю в солодкі обійми
Принести? Або, може, тебе хто укривдив,
Доню Сапфоно?
Як тіка він від тебе, шукатиме швидко;
Не бере подарунків - сам буде давати;
Цілувати не хтів - цілуватиме швидко,
Хоч ти й не хочеш».
О, прийди ж і сьогодні, влігши моє горе
І розвій мою тугу, сповни те бажання,
Що так душу гнітить, будь моя ти підмога
В бою любовнім.
Вчитайтесь уважно в натхненні слова талановитої грецької красуні. Що єднає ці пісні з творами нашої піснярки Марусі Чурай? Про що свідчать такі літературні паралелі?
ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ
Сьогоднішнє творче завдання, мабуть, буде одним з найцікавіших. Усі ви знаєте, що таке відеокліп. І, поза сумнівом, цей вид сучасного мистецтва серед вас зажив чималої популярності! Тож пропонуємо скласти сценарій відеокліпу за піснями Марусі Чурай.
Вам слід продумати план кліпу та дібрати до нього епіграф, який може зацікавити глядача. Спочатку кожен з учнів самостійно, використовуючи легенду про Марусю Чурай, тексти її пісень, створює власний проект (або окремі його елементи), а потім ці проекти колективно доопрацьовують і демонструють.
Завдання можна виконувати і групами. Для цього клас може об’єднатися у 3-4 групи, кожна з яких запропонує свій сценарій, а журі обере найкращий із них.
Поміркуйте, кого із сучасних українських співачок ви запросили б виконувати пісні Марусі Чурай. Аргументуйте свій вибір.
ЛІТЕРАТУРНА П’ЯТИХВИЛИНКА
Ми переконалися, що пісня впродовж свого довгого життя змінюється. Часто талановиті виконавці додають до неї нові слова, строфи, навіть переінакшують, як це, наприклад, сталося з піснею «Засвіт встали козаченьки». Так от, у Марусі Чурай є гумористична пісенька, в якій вона лагідно кепкує зі свого коханого Гриця. Пісенька дуже проста, тож прочитайте її і спробуйте додати до неї хоча б одну власну строфу. Хто знає, можливо, ви колись почуєте пісню з вашими рядками?
Грицю, Грицю, до роботи! -
В Гриця порвані чоботи...
Грицю, Грицю, до телят! -
В Гриця ніженьки болять...
Грицю, Грицю, молотити! -
Гриць нездужає робити...
Грицю, Грицю, врубай дров!
Кахи-кахи! Нездоров...
Грицю, Грицю, роби хліб!
Кахи-кахи! Щось охрип...
Грицю, Грицю, до Марусі!
Зараз, зараз уберуся!
Найкращі варіанти пісеньки виконайте на фольклорному вечорі, сценарій якого ви також можете скласти самі!
Коментарі (0)