|
Найбільшу моральну та естетичну насолоду діставав народ, зокрема його юне покоління, від історичних пісень, що їх виконували в різних місцевостях України. Ці твори підносили ідею патріотизму, оборони рідної землі від чужоземних нападників, возвеличували народних героїв. Поетичні здібності народу, його вміння передавати ставлення до дійсності найяскравіше втілено в народній пісні. Вона є загальнонародним мистецтвом. У народній пісні виражено думки, враження, прагнення, мрії народу. Кожна пісня поєднує думку й настрій, що виражені у слові та мелодії. Кожна пісня змушує слухачів співпереживати. Видатний український і російський письменник Микола Гоголь казав, що в народній пісні закладено історію народу, яка розкриває все його життя. Історичні пісні створювалися у різні періоди історії. У них відображено конкретні історичні події та участь у цих подіях реальних історичних осіб. Для історичних пісень властиві оптимізм, відсутність духовної капітуляції* навіть у зображенні трагічних моментів. Герої історичних пісень завжди зберігають упевненість і здобувають моральну перемогу над ворогом. Герої пісень — це типові образи, названі за соціальною ознакою: козак, чумак*. У давніх історичних піснях про турецько-татарську неволю втілено кращі риси українського народу: любов до рідної землі, почуття власної гідності, стійкість. Персонажами історичних пісень виступали конкретні історичні, а також вигадані особи. Ефект достовірності в пісні створюється звертанням як до аудиторії, так і до героїв пісні, які діють у цілком конкретній обстановці: «Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче!»...
|