Проте насправді ми бачимо зовсім іншу картину. Катовані панночкою люди, що важко працюють і потерпають від панноччиного деспотизму, виявляються набагато поряднішими, духовно вищими від озвірілої жінки. Навіть подружні стосунки панночки та полкового лікаря, за якого вона вийшла заміж, виглядають дивно і жалюгідно. Аби тільки дружина не вередувала, він повністю підкорився їй та почав робити все, як їй заманеться.

Зовсім інші стосунки єднають Устину та Прокопа, Назара й Катрю. Щирі, порядні, добрі люди, вони щедрі на добре слово, на посмішку, на допомогу одне одному в скрутну хвилину. Сторінки повісті, які описують кохання цих красивих зовні та внутрішньо людей проникнуті справжнім теплом та авторською приязню до своїх героїв.

Коли панночка переїхала опісля заміжжя на хутір свого чоловіка, вона швидко навела там свої «порядки»: «...У двір душа жива не навідається - хіба за ділом, - та так боязко оглядується, так поспішається, наче йому в пущі до звіра лютого йдеться».

Особливу жадібність виявляє тепер уже молода пані у сцені, коли бабуся роздає дітям по яблучку. Так вона робила завжди. Але нині її обізвано злодійкою. Під час сутички пані вдарила «зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю!». У цій сцені, як і в інших, психологічна характеристика доповнюється мовною. Так, інститутка лицемірно користується улесливими словами, хоча насправді ми бачимо її істинне обличчя, її справжнє єство і у стосунках із чоловіком, а особливо - з кріпаками, коли мова її груба, лайлива.

У повісті яскраво виписано динаміку розвитку характерів, насамперед кріпаків. Спочатку сумирні й покірні, вони починають усвідомлювати необхідність протестувати проти деспотизму панночки. Дехто розуміє трагізм свого становища, але продовжує підставляти шию під осоружне ярмо. А дехто, як Прокіп, Назар, не бажає далі терпіти знущань озвірілої кріпосниці. Назар рятується від осоружної кріпаччини втечею, а Прокіп наважується вперше дати пані відсіч, коли вона кинулася тягати Устину за коси: «Годі, пані, годі!.. Цього вже не буде! Годі!» - каже він, зупиняючи розлючену жінку.

За непокірність інститутка відправляє Прокопа в рекрути, хоча за законом для Устини це означало волю. Вона змушена жити в чужих місцях, важко працювати в наймах, щоб прогодуватися, з гіркотою згадувати свого коханого, який подарував їй волю ціною своєї солдатчини. Але все це - ніщо в порівнянні зі свободою. Більшого горя, аніж кріпацтво, Устина не знає. Вона надзвичайно вдячна своєму чоловікові, що її «з пекла, з кормиги визволив».

Серед жіночих образів твору найповніше та найяскравіше виписано образ Устини, оповідачки. Насправді ми розуміємо, що саме вона, а не примхлива, люта та примітивна пані є головною героїнею цього твору, бо вона самою історією свого життя засвідчила, що можна вирватися з лабет ненависної кріпаччини, можна зберегти людську гідність, щирі та ніжні почуття, незаплямоване сумління.

Зверніть увагу, авторка не дала імені інститутці. Тим самим вона хотіла підкреслити, що цей персонаж - типове явище для кріпосницької імперії. І її характеристика цілком відповідала багатьом таким «вченим» пані, які паплюжили життя безневинних людей.

Не менш яскравим постає в повісті й образ Катрі, дружини Назара, колишньої козачки, яка з приходом на хутір нової пані випила повну чашу горя: на руках у неї померла її дитина, а вона сама, втративши розум, утопилася.

Непокірні, волелюбні Прокіп і Назар є окрасою повісті. Сильні та мужні чоловіки, які намагаються захистити своїх жінок, які у стосунках з ними демонструють повагу, любов, розуміння, тепло, - такими побачила письменниця кращих представників українського чоловіцтва, які готові були стати на прю з ненависною системою. Вони по-різному, але змогли зреалізувати свою мрію.

В образі полкового лікаря, чоловіка панночки, письменниця намагалась показати буцімто «доброго» пана, який насправді добре виправдовував українську приказку: «Сказано: добрий пан, - не б’є, не лає, та нічим і не дбає».

Особливу увагу варто звернути й на мову повісті. Вона насичена фольклорними елементами, мова персонажів виразно індивідуалізована. Авторка використала чимало приказок, прислів’їв. Саме фольклорна традиція стала основою метафор, порівнянь, які використала письменниця для характеристики своїх героїв.

Проаналізувавши повість, ми мимоволі замислюємось: що саме хотіла Марко Вовчок сказати своїм твором? Гадаю, висновок очевидний: вона протестувала насамперед проти рабства, насильства над особистістю, жорстокості. Саме сьогодні думки письменниці особливо актуальні в контексті боротьби України за свою незалежність. Бо лише незалежна країна може вберегти своїх громадян від принизливого рабства. А жорстокі уроки кріпаччини яскраво постають зі сторінок повісті та оповідань Марка Вовчка.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Повторюємо

• 1. Визначте головного героя (героїв) повісті.
• 2. Які прийоми застосовує Марко Вовчок для характеристики того чи іншого героя?
• 3. Прокоментуйте і поясніть назву твору.
• 4. Чому ми називаємо кріпаччину рабством?

Міркуємо

• 1. Поясніть, чому ми називаємо повість «Інститутка» соціальною.
• 2. Що дало панночці підстави деспотично поводитися з кріпаками?
• 3. Проаналізуйте, які людські якості дали змогу героям повісті вирватися з полону кріпаччини.
• 4. Чому Устина саме кріпаччину, неволю вважала найбільшим лихом? Чи ви погоджуєтеся з її думками?

Аналізуємо

• 1. Поясніть, чому авторка повісті не дала імені інститутці.
• 2. Чи могли насправді відбуватися події, описані в повісті? Аргументуйте свою відповідь, доповнивши її знаннями з історії.
• 3. Проаналізуйте композицію повісті. Чому авторка скористалася такою розлогою експозицією?

Дискутуємо

• 1. Як ви вважаєте, чому саме від імені Устини ведеться розповідь у творі?
• 2. Яку роль відіграла в долях героїв їхня волелюбність? Наскільки важливою для людини є ця риса характеру?
• 3. Чи існує рабство в наш час? Пофантазуйте, якими могли б бути долі героїв, якби вони жили в наші дні.
• 4. Що найбільше вразило вас у цьому творі й чому? Які висновки можна зробити з прочитаного?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ

ВАШЕ ПОРТФОЛІО

Назва проекту - «Українські митці за кордоном». Створіть презентацію, підготувавши повідомлення не лише про українських письменників, а й про композиторів, художників, скульпторів, режисерів, акторів.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

Як відомо, Марко Вовчок змалювала свою героїню Устину дівчиною неабиякої краси. Ваше завдання - порівняти еталон краси сучасний і середини XIX століття. Чи змінився він? А якщо змінився, то як саме?

Також проаналізуйте, які риси характеру героїв Марка Вовчка імпонують вам і чи властиві вони сучасним людям.

Підсумки ваших спостережень і роздумів можуть стати основою творчої роботи на тему «Вплив цивілізаційних процесів на зміни в зовнішності та внутрішньому світі людини».

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

Реалізм (лат. суттєвий, справжній) - напрям у літературі й мистецтві, послідовники якого надавали перевагу пізнанню, правдивому, об’єктивному і всебічному відображенню дійсності. Найкраще сутність реалізму сформулював англійський письменник Вільям Теккерей: «Істина не завжди приємна, але істина понад усе».

Мета реалізму — глибоке пізнання світу і художнє його відображення.

Основним принципом реалістичного письма є типізація - художнє узагальнення життєвих явищ і людських характерів. Для реалізму характерний конкретно-історичний підхід до явищ життя - так званий історизм.

Людина в реалістичних творах зображена як істота соціальна, тож образи розвиваються відповідно до змін суспільного життя.

Як художній метод реалізм сформувався в Європі в епоху Відродження (XIV-XVI століття), хоча термін почали використовувати із середини XIX століття. Реалізм пройшов у своєму розвитку декілька етапів, а корінням сягає античності.

Просвітницький реалізм сформувався в епоху Просвітництва у XVII-XVIII століттях. Письменники, що зверталися до цього методу, змальовували повсякденне життя простих людей з властивими їм високими моральними якостями, світлим розумом. Письменники-просвітителі утверджують у своїх творах віру в людину, в силу її розуму і високої моралі, що має змінити світ на краще. Для доби просвітницького реалізму характерна глибока релігійність авторів і відповідно культ християнських ідеалів у їхніх творах.

Визначте, які саме художні засоби використала Марко Вовчок для змалювання реалістичних характерів героїв.