Войти
Закрыть

Григорій Сковорода (1722—1794). De libertate

9 Клас

До поетичної спадщини Г. Сковороди належить збірка «Сад божественних пісень», до якої ввійшло 30 віршів, які автор називав піснями. Деякі твори з цієї збірки стали народними піснями, зокрема «Всякому місту — звичай і права...», «Гей, поля, поля зелені», «Ой пташино жовтобока» і «Стоїть явір над водою». Популярність збірки «Сад божественних пісень» зумовлена тим, що зміст її творів був зрозумілим і близьким звичайній людині того часу: ліричний герой перебуває в пошуках правди й добра; він, як і Г. Сковорода, любить народ і закликає людину жити в єдності з природою; журба, тривога, розмірковування завжди зворушували чутливу душу людини з народу: Уважний читач, мабуть, одразу відчує в наведених рядках вплив фольклору: звертання з вигуком ой («ой пташино жовтобока»); зменшувально-пестливі форми («на лужку», «на... моріжку»); зображення переживань ліричного героя через олюднення природи тощо. Одним із найпопулярніших поетичних творів Г. Сковороди є вірш «Всякому місту — звичай і права...», у якому автор засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розумом. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю й помислами, перед смертю всі рівні — і мужик, і цар:...
0 Переглянути

Григорій Сковорода (1722—1794). Бджола та шершень

9 Клас

Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого й народжені на те тільки, щоб їсти, пити та таке інше. А бджола — се символ мудрої людини, яка в природженому ділі трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: «Нащо сей, до прикладу, студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?..» Кажуть се, незважаючи на слова Сіраха1: «Веселість серця — життя для людини», — і не тямлять, що природжене діло є для неї найсолодша втіха. Погляньте на життя блаженної натури й навчайтеся. Спитайте вашого хорта, коли він веселіший? — «Тоді, — відповість вам, — коли полюю зайця». — «Коли заєць смачніший? — «Тоді, — відповість мисливець, — коли добре за ним полюю». 1 Тут посилання на біблійну «Книгу мудрості Ісуса, сина Сіраха». Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший? Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, і не їсть миші. Замкни в достатку бджолу, чи не помре з туги, у той час, коли можна їй літати по квітконосних лугах? Що гірше, ніж купатися в достатку й смертельно каратися без природженого діла? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла. І немає більшої радості, аніж жити за покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла й сама смерть його тоді, бо душа, володарка людини, утішається природженим ділом. Або так жити, або мусиш умерти. Старий Катон1 чим мудрий і щасливий? Не достатком, не чином, а тим, що йде за натурою, як видно з Цицеронової2 книжечки «Про старість»......
0 Переглянути

Григорій Сковорода (1722—1794)

9 Клас

Григорій Савович Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в с. Чорнухах, що на Полтавщині, у сім'ї малоземельного козака. Бажання пізнати світ хлопчик виявляв ще в дитинстві, про що свідчать його «дорослі» запитання до матері: «Чого сонце щодня за грушу ховається? А де опинишся, якщо йти прямо-прямо й нікуди не звертати?» Першу свою школу Гриць пройшов у дяка-скрипаля, який і виявив музичне обдарування хлопчика, що мав неабиякої краси голос, тож він став першим співаком у церковному хорі. На дванадцятому році життя з торбинкою харчів, латинською граматикою та улюбленою сопілкою Григорій покинув рідну домівку й вирушив до Києва, де здійснилася його мрія: він вступив до Києво-Могилянської академії. У цій найвідомішій на той час вищій школі Східної Європи Г. Сковорода став одним із найкращих студентів, навчався в ній 10 років із кількома перервами й закінчив цей заклад у тридцятирічному віці. На двадцятому році життя Григорія відрядили до Петербурга співати в придворній капелі, адже він прославився грою на скрипці, бандурі та ще декількох музичних інструментах, мав композиторський хист, до того ж у цей час уже писав вірші. Усебічно обдарований юнак міг би зробити хорошу кар'єру, проте вирішив покинути Петербург і повернутися до Києва....
0 Переглянути

Українська література доби Ренесансу й доби бароко. Козацькі літописи

9 Клас

Літописання було характерне для літератури періоду Київської Русі. Цей вид творчості розвивався й пізніше, зокрема в добу Хмельниччини — героїчного часу в житті українського народу. Козацькі літописи — це твори, у яких подано характеристики видатних діячів, описи важливих подій у хронологічній послідовності, тлумачення окремих періодів політичного життя. Вони належать до історично-мемуарної прози — творів, у яких оповідь ведеться у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був. Мемуарним творам властива документальність, історична достовірність, хоча автор має право на художній домисел. Найдокладніше козацька доба представлена в «Літописі Самовидця», «Літописі Граб'янки» і «Літописі Самійла Величка». Цікаво, що автори цих пам'яток були козаками, усі вони — випускники Києво-Могилянської академії. Ім'я автора «Літопису Самовидця» невідоме1, таку назву йому дав П. Куліш, до речі, відомості з цього твору він узяв за основу першого історичного роману в українській літературі «Чорна рада», який ви прочитаєте пізніше. 1 Авторство приписують Романові Ракушці-Романовському, генеральному військовому підскарбієві (1663-1668), згодом брацлавському священикові Миколаївської церкви в Стародубі. Автор літопису, безумовно, брав участь у тогочасних історичних подіях (звідси й ім'я Самовидець). Хронологічно літопис охоплює короткий період історії України (з 1648 по 1702 р.), але відображає переломний (руїнний) етап у долі України. У першій частині літопису — історичній — докладно розповідається про основні події Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького, у другій — літописній — переважає короткий огляд найважливіших подій до початку Північної війни. Автор оцінює героїв літопису по-різному: П. Дорошенка й І. Виговського — негативно, бо вони виступали проти Москви (Самовидець був прихильником російської «протекції»), а Я. Сомка, І. Сірка й І. Мазепу змальовано позитивно. Автор прихильно ставиться до державницької діяльності Б. Хмельницького, наділяючи його такими характеристиками: «Козак розторопний у ділах козацьких воєнних і в письмі швидкий». Літопис написаний книжною українською мовою з полонізмами та церковнослов'янізмами. «Літопис Самовидця» став не лише основою для створених пізніше літописів С. Величка й Г. Граб'янки, а й важливим джерелом для вивчення історії України....
0 Переглянути

Українська література доби Ренесансу й доби бароко

9 Клас

У XIV-XV ст. українські землі були спустошені турецькими й татарськими ордами, унаслідок чого ослаблену країну поділили сусіди: Галичину захопили поляки, Закарпаття — угорці. Для захисту своїх земель наш народ створив збройні сили — козацтво, яке прославилося на всю Європу, адже захистило від турків і татар слов'янські землі. У середині ХVІІ ст. український народ повстав проти феодального гніту. На чолі з Богданом Хмельницьким українське військо розгромило польських магнатів. Проте приєднанням до Росії (Переяславська рада 1654 р.) Україна прирекла себе на століття кріпацтва, русифікації й повної втрати державності. Незважаючи на складні умови, українці й далі творили свою культуру, науку й освіту. Братства. Наприкінці ХVІ ст. в Україні виникають численні громадсько-політичні й освітні організації, відомі як братства. Братські товариства засновували, як правило, при православних церквах. Отже, до певної міри вони були й релігійними організаціями, хоча їхню діяльність уважали здебільшого світською. До братств належали переважно купці, ремісники й простолюд. Ці організації мали свій суд, скарбницю, вони засновували школи й друкарні, а деякі опікувалися хворими й нужденними, будували лікарні й притулки для бідних. Братчики обговорювали важливі питання на загальних зборах, де обирали чотирьох старших братів, які керували братством до наступних виборів. В Україні найдавнішим є Успенське братство, яке в 1585 р. організувало школу у Львові, де навчалися й викладали відомі діячі культури (Памво Беринда, Йов Борецький, Кирило Транквіліон-Ставровецький). Важливу роль у громадському житті відігравали братства, що виникли в Дрогобичі, Києві, Луцьку, Перемишлі. До Київського братства вступив гетьман Петро Сагайдачний разом із Військом Запорозьким....
0 Переглянути

Пам'ятки оригінальної літератури княжої Русі-України. Слово про похід Ігорів

9 Клас

Історія відкриття «Слова...». Орієнтовно в 1788-1792 рр. в одному з монастирів м. Ярославля в рукописному збірнику (наприкінці XV — на початку XVI ст.) знайшли невідомий досі текст. Придбав його тоді колекціонер старовини О. Мусін-Пушкін, а російські вчені О. Малиновський і М. Бантиш-Каменський допомогли власнику підготувати рукопис до видання. Це сталося 1800 р. в м. Москві. Щоправда, згодом, під час пожежі, оригінал «Слова...» і більшість тиражу його першого видання згоріли. Історична основа. У «Слові...» зображено події другої половини XII ст. Це період сварок між князівствами в Русі-Україні, безладдя й занепаду могутньої держави. До того ж у цей час почалися набіги кочових народів — половців. Володимир Мономах на початку XII ст. відігнав половців за Дон і на Кавказ, згодом те саме зробив і його син Мстислав. Улітку 1184 р. князь Святослав зі своїм військом завдав ворогам нищівної поразки. Новгород-сіверський князь Ігор Святославич, головний герой «Слова...», у цій переможній битві участі не брав через несприятливі погодні умови. Проте навесні 1185 р. разом з іншими князями він пішов проти половців, щоб довести свою відданість Батьківщині. Саме цей похід і взято за основу «Слова про похід Ігорів». «Слово...» відобразило складну систему політичних відносин періоду розвиненого феодалізму на Руській землі XII ст....
0 Переглянути

Пам'ятки оригінальної літератури княжої Русі-України. Києво-Печерський патерик

9 Клас

Ще однією визначною оригінальною пам'яткою давньоукраїнської писемності є Києво-Печерський патерик. Ця книга належить до житійних, тобто до творів про життя осіб, яких церква оголосила святими. До книги ввійшли твори, присвячені історії Києво-Печерського монастиря, його ченцям, подвижникам і святим. Автори цієї пам'ятки намагалися показати читачеві всю велич духовних устремлінь своїх персонажів, їхню смиренність і жертовність, боротьбу з підступними темними силами. Коли був написаний Києво-Печерський патерик і про що він? Написання основного тексту пам'ятки вчені датують другою половиною ХІ — першою половиною ХІІІ ст. Воно тісно пов'язане із становленням давньоукраїнського літописання, вітчизняними оповіданнями про життя ченців, яких церква оголосила святими, а також із сюжетними мотивами з іноземних патериків. За основу твору взято листування між ченцем Києво-Печерського монастиря Полікарпом і володимиро-суздальським єпископом Симоном. Полікарп скаржиться своєму другові Симону, що в монастирі принижують і зневажають його талант. У відповідь Симон наводить кілька оповідей із життя печерських ченців, які стали святими завдяки аскетизму, смиренності й постійній праці, чим і вражає Полікарпа, який згодом доповнює листування низкою інших оповідей....
0 Переглянути

Пам'ятки оригінальної літератури княжої Русі-України. Повчання дітям Володимира Мономаха (Фрагмент)

9 Клас

Я, недостойний, дідом своїм Ярославом Мудрим, і батьком своїм, і матір'ю своєю з роду Мономахів був наречений руським іменем Володимир. Сидячи на санях, тобто збираючись уже помирати, звертаюся до вас з оцим словом. Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться. Що таке людина, як подумаєш про це? Велика розумом людина, та не може осягнути вона всіх чудес землі. Дивіться, як усе мудро влаштовано на світі: як небо влаштовано, або як сонце, або як місяць, або як зірки, і тьма, і світло, і земля як на водах покладена, Господи, завдяки волі Твоїй! А звірі, а птиці різні, а риби всілякі! І цьому диву подивуємося, як створено людину та які різні й багатоликі людські обличчя; якби всіх людей зібрати, то кожен має свій вид і образ обличчя. І тому подивуємося, як птиці небесні з раю-вирію летять до нашого дому, але не поселяються в одній країні, а сильні й слабі розлітаються по всіх землях, щоб наповнилися щебетом ліси й поля. Усе це дано людям на користь, на їжу та на радість їм. І знову скажемо: великі блага послані нам, грішним людям. Ті ж птиці небесні, коли їм звелено, то заспівають і звеселяють людей, а коли ні — то, маючи й мову свою, оніміють....
0 Переглянути

Пам'ятки оригінальної літератури княжої Русі-України. Повість минулих літ (Фрагмент)

9 Клас

Ходив Ларіон із Берестового на Дніпро, на гору, де зараз стоїть старий монастир Печерський, а там був ліс великий. Викопав він печерку малу, на два сажні, і, приходячи з Берестового, одспівував там години й молився тайком. Потім князеві Ярославові спала на серце думка поставити його, Ларіона, митрополитом у Святій Софії. А печерка його такі залишилася. Не в довгому часі знайшовся якийсь чоловік, мирянин із міста Любеча, котрий поклав собі на думку іти у світ прочанином. І подався він у грецьку землю, на гору Афон, побачив там монастирі, обійшов їх і, полюбивши чернецьке життя, попросив одного ігумена, щоб той постриг його в ченці. Той постриг його, дав йому ім'я Антоній, наставив і навчив, як жити по-чернецькому. І, благословивши, відпустив його назад. Антоній прийшов у Київ і став думати, де б йому оселитися. Ходив по монастирях, але не вподобав їх. І став блукати по дебрях і горах, шукаючи собі місця. І вибрався на гору, де Ларіон викопав печерку, і возлюбив те місце, і поселився в ній. І став тут жити, годуючись хлібом сухим, і то через день, і води споживаючи в міру. Копав печеру й не давав собі спочинку ні вдень ні вночі, перебуваючи в трудах невсипущих. Потім довідалися добрі люди й приходили до нього, приносили все, що треба, на споживу йому. І став він скоро відомий як Антоній. Опісля ж, коли помер великий князь Ярослав, владу взяв його син Ізяслав і сів у Києві. Довідавшись про праведне життя Антонія, прийшов Ізяслав сюди з дружиною своєю й попросив в Антонія благословення. І приходили до нього люди, і він почав приймати їх, постригати кого, і зібралось у нього братії числом дванадцять. Викопали вони велику печеру, і церкву викопали під землею, і келії, які й досі збереглися під старим монастирем. Коли зібралися докупи ченці, сказав їм Антоній:...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 16 17 18 19 20 21 22 23 24 ... 50
Назад

Навігація