Войти
Закрыть

Іван Карпенко-Карий (1845-1907)

8 Клас

Іван Карпенко-Карий народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці (тепер с. Веселівка Кіровоградської області) у сім’ї управителя поміщицького маєтку Карпа Тобілевича — вихідця зі здрібнілої дворянської родини, який викупив із кріпацтва свою майбутню дружину Євдокію Садовську. Ця родина дала Україні трьох братів, відомих під псевдонімами Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський і Панас Саксаганський, і сестру Марію Садовську-Барілотті — усі вони стали відомими артистами «Театру корифеїв1», про який ітиметься далі. Іван на «відмінно» закінчив Бобринецьке повітове училище. Коли в Бобринці почав працювати драматичний2 гурток, він відвідав його й настільки захопився театральним мистецтвом, що якось подолав пішки 53 кілометри до Єлисаветграда (нині м. Кропивницький), щоб подивитися «Наталку Полтавку» І. Котляревського й «Отелло» В. Шекспіра. 1 Корифей (із грецьк. вождь, ватажок) — той, хто досягнув великих успіхів, найвизначніший діяч у галузі науки чи мистецтва. 2 Драматичний — театральний. 1865 р. I. Карпенко-Карий разом із М. Кропивницьким організували аматорський театральний гурток у Єлисаветграді. За його участю були поставлені п’єси І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка й М. Гоголя. Найяскравіше сценічна майстерність драматурга проявилася в п’єсах «Хазяїн» і «Сто тисяч». І. Карпенко-Карий помер 15 вересня 1907 р. в м. Берліні від невиліковної хвороби. Похований за його ж заповітом біля хутора Надія (нині Державний заповідник-музей І. Карпенка-Карого «Хутір Надія»)....

Галина Кирпа (Народилася 1950 р.)

8 Клас

Галина Кирпа народилася 1 січня 1950 р. в с. Любарці, що неподалік м. Києва. Закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Багато років працювала у видавничій і журналістській галузі. Відома передусім як авторка поетичних творів для дітей, про що свідчать назви її книжок — «День народження грому», «Слон мандрує до мами». Крім того, Г. Кирпа написала кілька посібників з етики для учнів початкових класів. Між іншим, етичні й естетичні настанови звучать і в її поезіях. До речі... Розрізняйте слова етика й естетика. Етика — норми поведінки, сукупність моральних правил у суспільстві, а естетика — краса, художність чого-небудь....

Ігор Павлюк (Народився 1967 р.)

8 Клас

Ігор Павлюк народився 1 січня 1967 р. в с. Ужові на Волині. Ігоря виховували дід і баба, бо мама померла після його народження. Школу закінчив із золотою медаллю, а потім — і факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Нині І. Павлюк живе в Києві, працює провідним науковим співробітником Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Окремі його вірші вже стали піснями, а за деякими поетичними творами навіть створено театральні постановки. Яскраві художні образи — прикметна ознака його віршів. У поезії «Дівчинка» цих образів кілька, хоча у творі всього вісім рядків......

Анатолій Мойсієнко (Народився 1948 р.)

8 Клас

Анатолій Мойсіенко народився 9 липня 1948 р. в с. Бурівці на Чернігівщині. Закінчив філологічний факультет Ніжинського державного педагогічного інституту імені Миколи Гоголя. Нині професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Досліджує мову, пише чудові поетичні твори. Особливості творчості А. Мойсієнка якнайкраще характеризує літературознавець М. Жулинський: «Поезія митця відкриває унікальні можливості пізнання естетичної, зображувальної, змістової, звукової цілісності художнього твору». І ці якості поета ви зможете виявити на прикладі одного вірша — «Жовтень жовті жолуді...»....

Іван Малкович (Народився 1961 р.)

8 Клас

Іван Малкович народився 10 травня 1961 р. в м. Нижній Березів Івано-Франківської області. Закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музичного училища та філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. На Всеукраїнському семінарі молодих авторів дев’ятнадцятирічного І. Малковича було визнано найкращим поетом. Вихід його першої книжки гаряче вітала Л. Костенко. Митець заснував видавництво дитячої літератури «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», яке нині асоціюється з красивими та цікавими книжками для тих, кому «від 2 до 102» (такий віковий читацький діапазон визначає видавець для своїх видань). Нині І. Малкович мешкає в Києві зі своєю родиною — дружиною і двома синами. Пише поезії та казки. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2017). ЯНГОЛ - НАШ ОБЕРІГ Згідно із християнським ученням, кожну людину протягом життя супроводжує янгол-охоронець. При цьому людина має право вибирати, як їй будувати своє життя: хтось іде легкими шляхами, а хтось торує важкі дороги. Ліричний герой балади І. Малковича «Із янголом на плечі», напевно, вибрав собі непростий шлях пошуків, коли доводиться долати різні перешкоди. Янгол ліричного героя ледь живий. А чи стане йому снаги пройти життя до кінця та донести свого охоронця на плечі, не розгубивши тією дорогою чеснот? І ми віримо в перемогу добрих сил, приймаючи побажання з іншого вірша поета — «З нічних молитов»: «Хай кожен в цім світі спасеться...»...

Василь Герасим’юк (Народився 1956 р.)

8 Клас

Василь Герасим’юк народився 18 серпня 1956 р. в м. Караганді (Казахстан), куди були вислані його батько і мати. Потім родина повернулася на батьківщину, у рідне с. Прокураву, що на Гуцульщині. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював редактором у провідних видавництвах, нині автор і ведучий радіо- та телепередач. В. Герасим’юк — автор поетичних збірок «Смереки», «Потоки», «Космацький узір», «Кров і легіт». У його поезіях живе екзотика Карпат, його герої - національно свідомі особистості, які люблять і бережуть традиції та звичаї свого краю. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2003). Одна з найколоритніших поезій В. Герасим’юка — вірш «Чоловічий танець». Він написаний у формі звертання до юнака, який повинен стати дорослим, відчути на собі вагу чоловічих обов’язків і відповідальності, силу побратимства й міцної чоловічої дружби. Із самого початку ми стаємо ніби учасниками аркана — гуцульського чоловічого танку, відчуваємо його енергетику, наче відбувається ритуал посвячення. Під час першого прочитання вірша не відразу впадає в око біблійний мотив страждання Ісуса Христа як свідомий вибір спасіння ближніх, що вгадується в описі трагічної української історії, позначеної постійною необхідністю українського чоловіцтва виборювати державну незалежність....

Олена Матушек (Народилася 1953 р.)

8 Клас

Олена Матушек народилася 26 квітня 1953 р. в м. Запоріжжі. Після закінчення середньої школи якийсь час працювала на заводі «Азовсталь», але серце прагло творчості, тож майбутня поетеса вирушає до Києва. 1976 р. вона закінчила факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Працювала в редакціях газет «Вечірній Київ», «Київський вісник», журналів «Краса і мода», «Ранок». У збірці «Телефон довіри» мисткиня поетично осмислює неперехідність людського буття, його духовних і моральних цінностей. Лірична героїня її поезій — наша сучасниця, яка сприймає світ небайдужим серцем, завжди стає на захист правди, любові та добра. У вірші «Порятуйте красу» простими словами сказано про високе — чисту природу, чесність, привітне, добре слово, безкорисливу любов, душевну чистоту. Усе це лірична героїня називає красою. І якщо ми рятуватимемо цю красу, то вона порятує нас....

Дмитро Павличко (Народився 1929 р.)

8 Клас

Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 р. в с. Стопчатові, що на Івано-Франківщині, у багатодітній селянській родині. Початкову освіту здобув у польськомовній школі в Яблуневому, потім навчався в Коломийській гімназії. Вищу філологічну освіту здобув у Львівському університеті. Працював у журналах «Жовтень» і «Всесвіт». Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з’явилася в 1953 р. Пізніше побачили світ такі поетичні книжки: «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» і «Правда кличе» (1958), «Пальмова віть» (1962), «Гранослов» (1968), «Сонети подільської осені» (1973), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994) та ін. Окрім поетичної творчості, Д. Павличко захоплюється перекладом художніх творів англійської, іспанської, італійської, французької, португальської та багатьох слов’янських літератур; працює на ниві літературознавства; бере активну участь у громадсько-політичному житті держави (організатор Народного Руху України, депутат Верховної Ради України кількох скликань, посол України в Словацькій Республіці й у Республіці Польщі). Також Д. Павличко має здобутки і в українському кінематографі: він написав сценарії для фільмів «Сон» і «Захар Беркут». Митець велику увагу приділяє сонету (сьогодні ви ознайомитеся із цим літературним жанром). Але найбільше Д. Павличко прославився як поет-пісняр. Багато його віршів, покладених на музику, стали популярними в народі, зокрема «Лелеченьки», «Два кольори», «Впали роси на покоси», «Явір і яворина», «Долиною туман тече», «Я стужився, мила, за тобою...». Дуже плідно поет працював у тандемі з композитором О. Білашем....

Василь Голобородько (Народився 1945 р.)

8 Клас

Василь Голобородько народився 7 квітня 1945 р. в с. Адріанополі Луганської області за місяць до закінчення Другої світової війни — найжорстокішої в історії людства. Поет пише: «Моє дитинство припало на післявоєнні роки, але запам’яталися не ті, найтяжчі, щонайближчі до закінчення війни, а ті, коли люди вже стали жити заможніше й з їхніх очей зник отой характерний полиск голоду, що так нівечить образ гарного обличчя». Розповідаючи про своє дитинство, письменник згадує все найкраще й найцікавіше, що відбувалося в його житті. «Зовсім малим, у віці посівальника, мати будила мене зимовим ранком і посилала посівати до сусідів, це недалечко, через дорогу лише перейти. Заходив я до хати вісником свята, мені раділи, підводили до покутя1, я сипав із жмені пшеничне зерно й промовляв поздоровлення з Новим роком, як мене навчила мати. З радісним відчуттям виходив я з хати, обдарований кількома монетами грошей і жменькою цукерок із бубликом, бо я порадував сусідів: і тітку, і дядька, і дітей їхніх. Уже як ходив до школи (школа в нашому селі на той час була семирічною та українськомовною), то з однолітками ходив колядувати. Але вже так, ніби переступаючи межу забороненого, бо в школі обов’язково нагадають перед усіма учнями тих, хто ходив колядувати. Здається, недовго й протримався той давній звичай після нашого колядування. Умер той звичай...» Були часи, коли в Україні влада не поважала народних традицій та обрядів сивої давнини. Натомість поет зберігає їхню казковість і таємничість у своїх творах, адже віками, з покоління в покоління, народ передавав свою історію та культуру через пісню, казку й обряд. Тому фольклорний струмінь у поезії В. Голобородька особливо відчутний. Прочитайте твори митця й насолодіться їхньою чистотою, образністю та мудрістю....

Володимир Підпалий (1936-1973)

8 Клас

Володимир Підпалий народився 9 травня 1936 р. в с. Лазірках на Полтавщині в сім’ї залізничника. Коли хлопчику було сім років, батько загинув під час форсування Дніпра. Поет гірко зізнавався: «Дитинство... украла війна в мого покоління». У школі дуже багато читав, любив літературу й історію. Володимир працював у тракторній бригаді, служив на флоті, а після демобілізації закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Упродовж подальшого життя був редактором у різних видавництвах. У царині художньої літератури прославився як поет. В. Підпалий помер 24 листопада 1973 р. в м. Києві від невиліковної хвороби. Прочитавши подані нижче уривки з «Автобіографії» В. Підпалого, ви дізнаєтеся про дитинство поета. «У травні 1939 року в дитячих яслах, що містилися в обійсті тодішнього голови сільської ради, робили уколи. Загледівши небезпеку від жінки в білому халаті, я заховався під ліжко, а коли вона хотіла витягти мене, я направив на неї важезного нагана, якого надибав під подушкою. Був переполох, цукерки; нагана я віддав, за що відразу був покараний: окрім уколу, щеміли днів зо два вуха. На четвертому році життя батько дозволив мені посидіти на коні. Уже дорослим я кілька разів убивався з коней до смерті, але в серці разом із страхом падіння посилилася любов до гриви й вітру від швидкого галопу. Із тварин найбільше жалію собак і волів. Перших, що все розуміють, а сказати не вміють. Волів — що терплять, хоча могли б і не терпіти, — силу яку ж мають, але чого варте їхнє терпіння! Навіть у людей, коли вони важко живуть, не такі сумні очі»....

Навігація