Войти
Закрыть

Олександр Олесь (1878—1944). Журба і радість

10 Клас

Невеликий за обсягом вірш на дві строфи й два місткі символи. В уяві ліричного героя «журба» і «радість» обертаються на універсальні рушії самого життя, протиставляються й парадоксальним чином поєднуються в складному переживанні. Здається, самого героя раптово охоплює емоційне осяяння-прозріння. Піднесена тональність, дивна суміш здивування й захоплення характеризують його почуття. Журба і радість, сльози і сміх, ніч і ранок — усі ці образи позначають загадкову траєкторію індивідуального сприйняття життєвого руху. Світ постає в потужному змаганні різноспрямованих сил, а людська свідомість в інтуїтивному творчому осягненні добирає для них більш-менш прийнятні образи. Героєві властива філософська, споглядальна позиція. Він — зачарований спостерігач, якому відкрилася вища динаміка нестримних світових сил. І тому він лише констатує власний статус пасивного учасника й одночасно споглядальника боротьби й поєднання протилежностей, що поширюються й на нього самого як маленьку частку життєвих процесів («І йде між ними боротьба, / І дужчий хто — не знаю я...»)....

Олександр Олесь (1878—1944). Літературна діяльність

10 Клас

Олександр Іванович Кандиба (Олександр Олесь — літературний псевдонім) народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля Харківської губернії (нині — Сумська область). Батьків рід був чумацьким, материн — селянський. Батько майбутнього поета працював на рибних промислах на Волзі, де й загинув, коли Олександрові виповнилося 11 років. Мати залишилася «з трьома дітьми й трьома карбованцями в кишені». Попри матеріальні нестатки, багато уваги приділяла вихованню дітей, дбала про їхню освіту. Здобувши початкову освіту в сільській школі, Олександр у п'ятнадцятирічному віці вступив до хліборобської школи в містечку Деркачі, що під Харковом. Під час навчання заробляв на життя репетиторством. Після закінчення школи деякий час був вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, а з 1903 року став студентом Харківського ветеринарного інституту, який закінчив у 1908 році. Одружившись зі студенткою Бестужівських курсів В. Свадковською, Олександр Олесь оселився в Петербурзі, де навчалася дружина. Згодом разом із дружиною переїхав до Києва, працював ветеринарним лікарем....

Микола Вороний (1871—1938). Схиляння перед красою

10 Клас

«Інфанта» увійшла до поетичного циклу «Лілеї й рубіни». Датуючи цей вірш, автор уточнив: «Накидано 1907 р. — викінчено 1922 р.». Твір написаний у дусі символізму — це ліричний роздум, позбавлений життєвої конкретики. Не випадковим є й прийом сну («Різьблю свій сон...»), який дозволяє відтворити в уяві риси ідеального жіночого образу та навіяні ним враження. З окремих деталей вимальовується реальна зустріч: осінній вечір і жіночий силует на «туманному обрії». Жінка постає немов загадкова й велична інфанта (принцеса), а «дух сполоханий» і серце ліричного героя відгукуються на жіночу красу почуттям «побожної хвали». «Яснозоряна» усмішка незвично поєднана з «холодним полиском очей», які вражають душу героя: «І я схилився упокорено, / Діткнутий лезом двох мечей». У жіночому образі поєдналися краса й недоступність ідеалу. Герой відчуває захват і схиляння перед красою («Освячений, в солодкій муці я / Був по той бік добра і зла...»), і навіть революція в момент піднесеного переживання краси здається йому чимось другорядним та несуттєвим....

Микола Вороний (1871—1938). Весна — Блакитна Панна

10 Клас

Вірш «Блакитна Панна» відкриває поетичний цикл «Гротески», що був написаний у 1912 році. Природні процеси автор зіставив із душевними змінами ліричного героя. Перші три строфи висвітлюють різні грані символічного образу Блакитної Панни. У початковій строфі прихід весни перетворюється в поетичній уяві автора на урочисту і яскраву містерію. Велична Блакитна Панна, немов якесь божество, сходить із небес на землю («Має крилами», «Сяє усміхом примар/З-поза хмар»). А друга строфа показує, як радісно й піднесено весь світ зустрічає цю казкову чарівницю: «Гори, гай, луги, поля / — Вся земля / їй виспівує: «Осанна!». Нарешті, у третій строфі завершується основна подія: весняна магія поширюється й змінює все довкола: «Сяє вродою святою, / Неземною чистотою...». Загалом вибудовується насичений звуковими й зоровими образами-штрихами яскравий «портрет» загадкової й пишної Блакитної Панни. Уся ця краса й весняний рух поєднуються з хаотичною динамікою душевних станів ліричного героя. Це ще і його особиста зустріч із Блакитною Панною. І його душа в «сяйві мрій» породжує й миготіння уривчастих зорових образів («арабески», «камеї, фрески»), і звуки пісень — усе сполучається в оригінальному, дещо химерному й «гротесковому» весняному переживанні....

Микола Вороний (1871—1938). Творча діяльність

10 Клас

Символізм — напрям модернізму, який зародився у Франції. Першими зразками символізму стали твори С. Малларме, А. Рембо, П. Верлена, Ж. Мореаса. Термін запровадив поет Ж. Мореас у маніфесті «Символізм» (1886). Він писав, що символізм не визнає «простих значень, заяв, фальшивої сентиментальності та реалістичної описовості». Художнє вираження сутності світу мало досягатися за допомогою символів. Символізм вийшов поза межі французької літератури. У Бельгії його представляли М. Метерлінк та Е. Верхарн, в Австрії та Німеччині — Г. Гофмансталь, Р. Рільке, Ґ. Гауптман, С. Ґеорґе, у Польщі — С. Пшебишевський, в Англії — О. Уайльд, у Норвегії — Г. Ібсен, К. Гамсун. До кола символістів належали й українські поети М. Вороний, Олександр Олесь, П. Тичина, П. Карманський, В. Пачовський, С. Твердохліб та ін. Особливу роль у пізнанні світу символісти відводили творчій інтуїції. їх насамперед цікавило душевне життя людини. Зображуючи «життя душі», символісти виявляли особливу увагу до всього загадкового й містичного. За поетами вони визнавали здатність помічати приховане, підносили їхній дар інтуїтивно, за допомогою мистецького прозріння прокладати шлях до пізнання істини....

Новела «Момент». Образи природи

10 Клас

Цікаво, що новела «Момент» побачила світ одразу після появи «Intermezzo» М. Коцюбинського. Окремі риси імпресіонізму властиві й творчій манері В. Винниченка. У погодженні емоційних імпульсів та пейзажних малюнків відтворюються психологічні зміни в душі героя. Образи природи також відчутно впливають на вираження філософського задуму автора. У новелі В. Винниченка природа виступає символом вічного ритму життя, частиною якого усвідомлює себе людина. Наприклад, ліс позначає не лише територіальну межу — кордон, який слід перейти, а й викликає в героя різні асоціації. Спочатку вони негативні. А зблизька суцільна й загрозлива «стіна» лісу раптом розпадається на окремі природні об'єкти і сприймається вже зовсім по-іншому. У весняному буянні природи героя захопив сам рух життя: «Люблю я цей процес у лісі, в полі! Чистий він, не скалічений цими моралями людей, не заслинений лицемір'ям похоті, сильний, одвертий, простий. Люблю цих кузьок, пташок, цих маленьких, несвідомих протестантів проти лицемір'я старшого брата свого — людини»....

Новела «Момент». Персонажі новели

10 Клас

«Хто вона, де вона, й досі не знаю, але я завжди ношу її в душі». Що змусило героя твору до такого зізнання? Випадкова зустріч переросла в щось більше, хоч обставини склалися не надто романтичні. Він мусить чимшвидше перейти кордон, а вона вже кілька днів чекає на це сприятливого моменту. Автор ніяк не пояснює, що саме змусило обох героїв ризикувати життям. «Можуть убити»,— так загально оцінює ситуацію провідник. Герой не може приховати подиву, зустрівши за таких обставин «справжню панну». Невимушене спілкування і сміх на якийсь час послаблюють нервову напругу, навіюють ілюзію спокою. Та небезпека нагадує про себе. Аби вберегтися від стражників, негайно слід рушати до кордону, де, можливо, причаїлася смерть. Буяння весняної природи, поле й ліс удалині, а в душі дивним чином єднаються страх і сміх. Одягнені в селянські свитки, утікачі самим собі здаються смішними в незвичному вбранні. Автор розкрив романтичну вдачу, ліричний бік особистості свого героя. Дорогою до кордону його раптом огортає «хвиля чулості»: «Можливо, вона була колись веселою берізкою, а я вітром? Вона тремтіла листям, коли я співав їй в тихий вечір пісню вітра? Хто скаже, що ні? Може, ми були парою колосків і близько стояли один коло одного? Хто його зна, але я знав її давно-давно»....

Новела «Момент». Проблемно-тематична основа

10 Клас

Неважко помітити, що в новелі «Момент» (1909) мова йде про середовище революціонерів. На це вказує хоча б підзаголовок «Із оповідань тюремної Шехерезади». Політичний в'язень розповідає співкамерникам про звичну для революціонерів того часу подію — нелегальний перехід кордону. Але при цьому не повідомляється, до якої партії належить сам герой-оповідач. У новелі взагалі немає будь-якої «політики» та згадок про соціальні обставини, що підштовхнули людей до протесту й революційної боротьби. Пишучи про революціонерів, модерніст (неореаліст) В. Винниченко хоче бачити в них насамперед людей, а не фанатиків, які сліпо сповідують свої ідейні принципи. Справжньою темою оповідання є кохання, а якщо ширше — то людина у своєму природному пориві до щастя. Випадкова зустріч двох переслідуваних молодих людей, гостре відчуття смертельної небезпеки, що зближує, та емоційне піднесення, дивна ейфорія від реальної загрози — усе це змушує героїв новели відкинути звичні умовності й по-іншому поглянути на світ. Хвилинна близькість і наступне спонтанне рішення вберегти «момент» щастя від руйнівної дії буднів у свідомості героя перетворюється на надзвичайно цінний душевний досвід, який підтримує в скрутні часи і яким варто поділитися з товаришами по нещастю....

Володимир Винниченко (1880—1951). Літературна творчість

10 Клас

Неореалізм — літературна течія, що виникла завдяки оновленню класичного реалізму. їй властиві пошук людської сутності у внутрішньому світі, а не в соціальному житті, поглиблений психологізм, ліризм і філософічність. Неореалізм — одна з течій українського модернізму. У дусі неореалізму писали Г. Косинка, В. Підмогильний, І. Сенченко, Б. Антоненко-Давидович, В. Домонтович. В основі цієї течії лежить властива натуралізму і класичному реалізму ХІХ ст. документальна достовірність у зображенні життя, суттєво збагачена філософським і психологічним заглибленням у суспільні явища та людські характери. У виборі тем неореалісти відійшли від народництва та побутовізму. Їм вдалося подолати обмеження класичного реалізму й запропонувати не типові, а психологічно точні індивідуальні характери героїв. Соціальні прояви в зображенні персонажів відійшли на задній план. Не дії і вчинки, а думки, емоції й переживання стали пріоритетними. У цьому неореалізм добре погоджувався з імпресіонізмом. Часто ті самі автори використовували художні можливості обох згаданих модерністських течій....

Читацький практикум. Лісова пісня

10 Клас

Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп’я та очерети, а в одному місті в яро-зелену драговину — то береги лісового озера, що утворилися з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро — тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура, — повна ніжної задумливої поліської краси. Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду. В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів, і вкупі з його водами з лісу вибіг «Той, що греблі рве» — молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами. Кинувшися з потока в озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається. Виявляємо літературну компетентність 1. Ви прочитали першу авторську ремарку драми «Лісова пісня». Яке враження вона справила на вас? Які емоції викликала? Що читачі з неї дізнаються? 2. Як відомо, драма — твір для сценічного втілення. Поміркуйте, чи можна відтворити на сцені описаний авторкою пейзаж. Аргументуйте свою думку. 3. Порівняйте ремарки у творі І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» і в «Лісовій пісні». Чим вони відрізняються? 4. На вашу думку, чому в «Пролозі» поетеса подає картину провесни? 5. Пригадайте, які події відбуваються в «Пролозі» далі. 6. Яке враження справляє «Той, що греблі рве»? З якою метою він хвилює сонну воду в озері? 7. Якою постає Русалка? 8. Як Водяник ставиться до своєї дочки, чому він цурається «Того, що греблі рве»?...

Навігація