Войти
Закрыть

Повість минулих літ. «Розгром Ярославом печенігів. Початок великого будівництва в Києві. Похвала книгам»

5 Клас

В літо 1036. Коли Ярослав перебував у Новгороді, прийшла до нього звістка, що печеніги взяли в облогу Київ. Ярослав же зібрав багато воїнів.., прийшов до Києва і прорвався у місто своє. А було печенігів безліч. Ярослав виступив із Києва, приготувався до бою: варягів поставив посередині, а на правому крилі — киян, а на лівому крилі — новгородців. І став перед містом. Печеніги пішли на приступ і зчепилися на тій горі, де стоїть зараз собор Святої Софії: було тут поле чисте тоді. І почалась жорстока січа, ледве до вечора здолав лютих ворогів Ярослав. І кинулись печеніги на всі боки тікати, і не знали, куди бігти... В літо 1037. Заклав Ярослав місто велике, біля того міста Золоті Ворота. Заклав і церкву Святої Софії, потім церкву на Золотих воротах, а потім монастир святого Георгія і святої Ірини. І стала при ньому віра християнська плодитися і поширюватися, і ченці-чорноризці помножуватися, монастирі й храми будуватися і возвеличуватися. Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один зорав землю, а другий засіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, — так і тут: батько всього цього Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син же його Ярослав засіяв книжними словами, а ми тепер пожинаємо, приємлемо серцем книжну науку....

Повість минулих літ. «Володимир вибирає віру»

5 Клас

Ось приходили до мене бояри з Волги, кажучи: «Прийми наш закон». Потім приходили німці і хвалили свій закон. За ними прийшли євреї. Після всіх прийшли греки, ганьблячи всі закони, а свій вихваляючи. Мудро вони говорили, чудно їх слухати. Якщо хто, кажуть греки, перейде в їхню віру, то померши, знову воскресне; якщо ж буде в іншій вірі, то на тому світі горіти йому в огні. Що ви на це скажете, що порадите? І відповіли йому бояри і старці: — Знай, князю, що свого ніхто не гудить, а хвалить. Якщо хочеш по-справжньому довідатися, то пошли своїх мужів, хай вони подивляться і розпитають, у кого яка віра... Пішли київські посли до болгар на Волгу, до німців і до греків... Скликав Володимир бояр своїх...Вони ж сказали: — Прийшли ми в грецьку землю. І повели нас на святкову службу: запалили кадила і влаштували церковні співи і хори. Мив подиві стояли і не знали, де ми, — на небі чи на землі, бо нема на землі такого видовища і пишноти такої, і не знаємо, як розповісти вам про те. Знаємо тільки, що служба в них краща, ніжу всіх інших землях. Не можемо забути ми красоти тої, бо кожна людина, раз скуштувавши солодкого, не візьме потім гіркого. Так і ми....

Повість минулих літ. «Святослав укладає мир з греками і повертається до Києва. Смерть Святослава»

5 Клас

В літо 964. Коли князь Святослав виріс і змужнів, почав він збирати багато хоробрих воїнів. У походах він ходив легко, мов пардус, і багато воював. Не возив він за собою в походах ні воза, ні казанів, не варив м’яса, а тонко нарізавши конину, або звірину, або воловину, підсмажував на вогні і так їв. Не мав він і шатра, а спав, підстилаючи у голови пітник із сідлом, і такими ж були і всі його воїни. А коли князь виступав походом, то посилав у інші землі із словами: «Іду на ви». В літо 971. Узяв місто мечем і послав до греків із словами: — Іду на ви і хочу взяти вашу столицю... І сказали греки: — Ми не здужаємо вистояти проти вас. Візьми з нас данину на себе і на дружину свою, тільки скажи, скільки вас, і ми дамо на кожного. Так говорили греки, підлещуючись до руських, як те вміли вони робити. І сказав їм Святослав: — Нас двадцять тисяч, — і надбавив десять тисяч, бо було руських усього десять тисяч. І виставили греки проти Святослава сто тисяч війська і не дали данини. І рушив Святослав на греків, а греки вийшли на руських. Коли ж руські побачили їх — вельми злякалися такої безлічі воїнів. І сказав тоді Святослав: — Нам нема куди відступати; хочемо чи не хочемо — треба битися. Так не посоромимо землі Руської, а ляжемо тут кістьми, бо мертві не знають ганьби. Якщо ж побіжимо — сором нам буде. Тож не побіжимо, а станемо твердо, а я піду попереду вас. Якщо моя голова ляже, то про свої потурбуйтеся самі....

Повість минулих літ. «Три брати — Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь»

5 Клас

І були три брати: одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, а сестра в них була Либідь. Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів. А Щек сидів на горі, яка зветься нині Щекавицею, а Хорив — на третій горі, від нього вона прозвалася Хоривицею. І збудували вони місто в ім’я старшого брата свого і нарекли його Київ. Був круг міста ліс та бір великий, і ловився там всякий звір, і були мужі мудрі і тямущі. А називалися вони полянами, від них поляни і донині в Києві. Дехто, не знаючи, каже, що Кий був перевізником коло Києва, мовляв, був перевіз з того боку Дніпра; тим-то й говорили: «На перевіз на Київ». Але якби Кий був перевізником, то не ходив би він до Царгорода. А Кий князював у своєму роду і ходив до царя грецького, і той цар, переказують, зустрічав його з великою шанобою та почестями. Коли ж він повертався, Кий, то прийшов на Дунай, полюбив одне місце, і поставив там невеликий городок, і хотів було сісти в ньому своїм родом, та не дали йому навколишні племена: так і донині називають придунайці те городище — Києвець. Кий же, повернувшись у своє місто Київ, тут і помер. І брати його, Щек і Хорив, і сестра їхня Либідь тут же померли....

Леонід Глібов (1827—1893). «Химерний, маленький»

5 Клас

Добери в наступних реченнях синоніми до слова химерний. Які ще синоніми до цього слова ти знаєш? Перевір відповідь за Словничком синонімів. • Химерний, маленький, Бокастий, товстенький Коханчик удавсь... (Л. Глібов). • Мов бачу тихую оселю В якомусь світлі чарівнім: Тремку, химеристу веселку Округ лампади... (М. Старицький). • Семен Палій був на все село чудний та дивний (Марко Вовчок). • Ось сафора, диковинне південне дерево (О. Гончар)....

Леонід Глібов (1827—1893)

5 Клас

Немає в нашій країні жодної людини, яка б не знала хоч однієї байки Леоніда Івановича Глібова. Пам’ятаєте: «На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться, а більший меншого кусає та ще й б’є — затим що сила є...»? Усього ж українською мовою письменник написав 107 байок! Цікаві дорослому і малому, вони захоплюють непростими стосунками персонажів, пошуками правди і справедливості. Сила байок Глібова — в активній позиції автора на захист прав зневаженої, знедоленої простої людини. А ще Леонід Глібов був ніжним поетом-ліриком. Найвідомішим із його ліричних творів є вірш «Журба», музику до якого написав видатний український композитор Микола Лисенко. Задушевні слова й ніжна мелодія так полюбилися українцям, що згодом твір почали вважати народною піснею. Є в Леоніда Івановича Глібова ще одна — особлива — група творів — віршики, загадки, жарти, оповідання для дітей. Вони надзвичайно чарівні, бо наповнені любов’ю до малечі, радістю й теплом....

Навігація