|
Слово «фольклор» має походження з англійської мови: folk — народ; lore — мудрість, знання, народна мудрість. Це ті словесні твори, які складав народ і передавав із уст в уста, від одного покоління до іншого. До неоціненних скарбів фольклору належать прислів’я та приказки. Це зразки малих жанрів народної творчості. У цих творах наші предки влучно сформулювали узагальнені тривалі спостереження за різними явищами: працею, взаєминами між людьми, над природою, відтворили свої погляди на життя, історію, культуру, щастя, добро. Видатний український письменник Іван Франко досконало знав і вивчав фольклор, був його збирачем. Він називав прислів’я та приказки «багатим і важливим скарбом у скарбівні нашої мови, її коштовними перлинами». Англійський філософ Френсіс Бекон стверджував: «Геній, розум і дух нації виявляються в її прислів’ях». Прислів’я та приказки — це своєрідні правила, якими людина має керуватися в житті. Вони не просто вказують на якийсь факт, а влучно і дотепно рекомендують або застерігають, схвалюють або засуджують певні вчинки людей, життєві явища, — тобто, повчають, бо за ними стоїть багатовіковий досвід попередніх поколінь....
|