§ 25. Угорщина

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ:

визначати основні події національної революції 1918 р.; характеризувати причини, через які спроба встановити радянську владу в країні зазнала поразки; пояснювати, як було встановлено режим М. Горті та які його особливості.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Як розгорталися події Першої світової війни в 1918 р.? 2. Які обмеження накладалися на Угорщину відповідно до Версальського та Тріанонського мирних договорів?

1. УГОРСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1918 р. Восени 1918 р. Австро-Угорщина була охоплена демонстраціями й мітингами, учасники яких висували антивоєнні, антиурядові та національні гасла. Уряд фактично втратив можливість управляти країною. Угорщина також переживала революційну кризу. Її причинами були прагнення виходу країни з війни, важке соціально-економічне становище, бажання відновити національну угорську державу в межах «історичної Угорщини». Лідером угорської ліберальної опозиції став граф Міхай Карої.

У ніч на 31 жовтня 1918 р. у Відні та Будапешті одночасно розпочалися революції. Правління династії Габсбургів в Австрії та Угорщині було повалено. В Угорщині було сформовано новий уряд, який очолив М. Карої. Програмою його діяльності став Маніфест 25 жовтня. Одним із його перших заходів було підписання перемир’я з країнами Антанти. 16 листопада 1918 р. в ситуації загального піднесення через повалення влади Габсбургів було оголошено про утворення Угорської республіки.

Уряд М. Карої розпочав здійснення низки реформ. Було оголошено свободу спілок і зборів, загальне виборче право, створення політичних організацій. Надавалася автономія всім національним меншинам. Було розроблено проект земельної реформи, за якою держава могла вилучати без компенсації в поміщиків маєтки від 200 до 500 хольдів (1 хольд — 0,57 га) і розподіляти ці землі ділянками в 5—20 хольдів між селянами на умовах вічної оренди або викупу протягом 50 років. Запроваджувався 8-годинний робочий день.

Однак діяльності уряду М. Карої заважав ряд чинників. 24 листопада 1918 р. виникла Комуністична партія Угорщини (КПУ). Її основу становили військовополонені угорці, які повернулися з радянської Росії. Серед них було чимало учасників Жовтневого перевороту й громадянської війни, що боролися за владу разом із більшовиками. Комуністи всіляко намагалися дискредитувати діяльність уряду М. Карої і прагнули встановити в Угорщині радянську владу.

Держави Антанти ігнорували спроби М. Карої здобути їхню підтримку. Після укладення перемир’я Угорщина мала негайно демобілізувати всі свої збройні сили, крім восьми дивізій. Це породжувало багато проблем для країни. Також країни Антанти були проти збереження у складі Угорщини Словаччини, Хорватії та Воєводини. Територіальні претензії до Угорщини висували сусідні країни, підтримувані Антантою. У самій країні стрімко погіршувалася економічна ситуація. Навесні 1919 р. її охопила інфляція, зросло безробіття, багато підприємств закрилися. У березні 1919 р. Антанта поставила вимогу Угорщині передати 2/3 території сусіднім Румунії, Чехословаччині, Королівству сербів, хорватів і словенців, М. Карої подав у відставку й запропонував соціал-демократам сформувати новий уряд.

ЦІКАВІ ФАКТИ

У зв'язку із загостренням кризи влади з ініціативи М. Карої було створено Національну раду, яка 25 жовтня 1918 р. оприлюднила Маніфест із викладом своєї програми. Ця програма передбачала соціально-політичні реформи та проголошувала рівноправ'я націй, але лише в єдиній і неподільній Угорщині. Це не відповідало прагненням неугорського населення, зокрема українців Закарпаття. Імператор Австро-Угорщини, який одночасно був угорським королем, відмовлявся проводити будь-які реформи. Призначеного ним голову уряду ігнорували поліція й армія. «Стріляти не було кому», — повідомлялося в одному звіті. У цій ситуації опозиція перейшла до рішучих дій.

Міхай Карої

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Міхай Карої (1875—1955) — угорський політичний діяч, що дотримувався ліберальних поглядів. Він виступав проти пронімецької політики Австро-Угорщини і за рівні права для всіх націй у її складі. У період Першої світової війни М. Карої створив опозиційну «партію незалежності», орієнтовану на Антанту. Він вимагав розриву з Німеччиною, укладення сепаратного миру і демократизації країни з метою недопущення перемоги «санкюлотів», або більшовиків, висував гасло незалежності Угорщини в її історичних кордонах. Під час Угорської революції 1918 р. М. Карої очолив перший уряд проголошеної Національною радою республіки. У січні—березні 1919 р. був президентом Угорської республіки. Після проголошення Угорської Радянської Республіки емігрував із країни. Перебуваючи за кордоном, виступав проти режиму М. Горті, очолював рух за демократичну Угорщину. Повернувся на батьківщину в 1946 р., працював на дипломатичній роботі.

2. УГОРСЬКА РАДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА (УРР). Соціал-демократи вирішили заручитися підтримкою комуністів, лідери яких із лютого 1919 р. перебували під арештом. Під час переговорів у пересильній в’язниці керівник Комуністичної партії Угорщини Бела Кун запропонував їм об’єднатися й створити єдину партію на основі програми комуністів. Він запевняв соціал-демократів, що основних противників Угорщини, зокрема Румунію, можна подолати завдяки допомозі радянської Росії. Соціал-демократи погодилися. 21 березня 1919 р. у результаті об’єднання цих двох політичних сил утворилася Соціалістична партія Угорщини (СПУ). Того ж дня було оголошено про створення Угорської Радянської Республіки (УРР). Її уряд — Революційну урядову раду (РУР) — очолив колишній правий соціал-демократ Ш. Гарбаї. На ці події одразу відгукнувся лідер російських більшовиків В. Ленін. Він запропонував створити «військовий союз» радянських Росії та Угорщини.

На першому засіданні РУР було скасовано всі чини і звання, ліквідовано посади урядових уповноважених, відокремлено церкву від держави. Нова влада націоналізувала або взяла під контроль державні банки, підприємства, де працювало понад 20 робітників, транспорт, прибуткові будинки в містах, перукарні, ремісничі майстерні. Для керівництва економікою утворили Раду народного господарства. Завдяки цим заходам у руках держави були зосереджені майже всі наявні ресурси. Проте спроба розгорнути соціалістичне будівництво за прикладом радянської Росії спричинила втрату урядом УРР підтримки з боку підприємців і власників.

У сільському господарстві проводилися конфіскація та націоналізація маєтків, розміром понад 100 хольдів. Проте розподіл земель між селянами не відбувся, їх передали сільськогосподарським робітникам на кооперативних засадах. Унаслідок цього безземельні й малоземельні селяни (4/5 від загальної кількості), не отримавши землі, не стали опорою нового режиму. Натомість уряд надав широкі соціальні права робітникам. Проте робітництво становило меншість населення країни.

Новий уряд запровадив 8-годинний робочий день, підвищив заробітну плату, установив оплачувані відпустки, загальне соціальне страхування від хвороб і нещасних випадків. Сім’ї робітників переселялися в будинки заможних верств населення, у конфіскованих маєтках розміщувалися дитячі садки і ясла, у середніх та вищих навчальних закладах запроваджувалося безкоштовне навчання, безкоштовним стало й медичне обслуговування. Замість загального виборчого права можливість обирати й бути обраними отримали лише трудящі (чоловіки і жінки) віком від 18 років. У червні 1919 р. на Всеугорському з’їзді рад було прийнято нову конституцію, за якою вся влада переходила до рад. Для захисту УРР утворили Угорську Червону армію (УЧА) кількістю 300 тис. осіб.

Бела Кун

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ

Бела Кун (1886—1939) — угорський політичний і державний діяч. У роки Першої світової війни потрапив до російського полону. Захоплений революційною агітацією, вступив до РСДРП(б). Взяв активну участь у більшовицькій революції. Один з організаторів Комуністичної партії Угорщини. Нарком іноземних і військових справ Угорської Радянської Республіки (УРР) в 1919 р. Після падіння УРР емігрував до радянської Росії, брав активну участь у громадянській війні в Росії. Відзначився організацією «червоного терору» в Криму. Став одним із провідних діячів Комінтерну. Репресований у 1939 р. в СРСР.

Становище нової влади було складним. У РУР постійно спалахували суперечки між комуністами й соціал-демократами. Комуністи вважали, що необхідно вдаватися до нещадного застосування диктатури пролетаріату. Натомість соціал-демократи виступали за більш стриману політику та припускали можливість легальної діяльності противників радянської влади. Складним залишалося й міжнародне становище УРР. Із сусідів її визнала і заявила про свій нейтралітет лише Австрія. Також її визнала радянська Росія, але надати допомогу через повстання М. Григор’єва не могла. 20 березня 1919 р. держави Антанти виступили зі спільною заявою («Вікська нота»). Вони проінформували уряд радянської Угорщини, що введуть до країни свої війська для усунення від влади комуністів, які захопили її всупереч демократичним нормам.

16 квітня 1919 р. Румунія перейшла в наступ із метою оволодіти територіями Угорщини, переданими їй Антантою. 2 травня румунські війська зайняли Трансильванію й зупинилися за 140 км від Будапешта. Розпочали наступ і чехословацькі війська, які до початку травня встановили контроль над Словаччиною і Закарпаттям. 19 травня 1919 р. УЧА перейшла в контрнаступ проти чехословацьких частин й увійшла до Словаччини. Було проголошено Словацьку Радянську Республіку, що заявила про своє приєднання до Угорщини. Однак це державне утворення проіснувало менше місяця.

Політика радянської влади викликала дедалі більше невдоволення угорського населення. Фактичне копіювання більшовицької політики «воєнного комунізму» призвело до перебоїв із продовольством і предметами першої необхідності. У червні 1919 р. влада проголосила країну Угорською Соціалістичною Союзною Радянською Республікою. Здійснення масових конфіскацій майна й застосування «червоного терору» проти невдоволених спричинили розкол у СПУ і сприяли консолідації контрреволюційних сил. Заколоти, що спалахували в будапештському гарнізоні й інших містах, жорстоко придушували віддані уряду війська. На територіях, окупованих французькою армією, почали збиратися антикомуністичні сили й виник новий уряд. 6 червня в місті Сегед контр-адмірал Міклош Горті (1868—1957), який обіймав посаду військового міністра, розпочав формування нової угорської національної армії. Її командири неодноразово застосовували терор до своїх противників, обґрунтовуючи його необхідністю «наведення порядку».

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Бела Кун про причини поразки Угорської Радянської Республіки

Короткочасне існування Угорської Радянської Республіки пояснюється якщо й не виключно, то значною мірою тим, що Комуністична партія, авангард пролетаріату, протягом згаданого занадто короткого історичного періоду не встигла стати міцною, твердою організацією...

Марними були наші прагнення виправити помилку, якою було об'єднання із соціал-демократами...

Іншою основною причиною, що призвела Угорську Радянську Республіку до загибелі, була невирішеність селянського питання — питання про землю.

1. Чим Б. Кун пояснює короткочасність існування радянської влади в Угорщині? 2. Якими, на вашу думку, були причини поразки Угорської Радянської Республіки?

13 червня 1919 р. прем’єр-міністр Франції Ж. Клемансо від імені держав — учасниць Паризької мирної конференції оприлюднив ультиматум до уряду УРР: зупинити наступ своєї армії та вивести її зі Словаччини, обіцяючи натомість евакуювати румунські війська, що діяли на сході Угорщини. Радянський уряд прийняв ультиматум і відвів свою армію за лінію, встановлену Антантою. Однак після цього перед Угорщиною поставили вимогу демобілізувати УЧА, а румунські війська не залишили зайнятої території взагалі. Тоді 20 липня армія УРР перейшла в наступ проти румунських військ, але останні завдяки зрадникам в угорському генеральному штабі були попереджені про це. Румунські війська завдали поразки частинам УЧА.

Опинившись у складній ситуації й не маючи можливості отримати допомогу від радянської Росії, уряд УРР розпочав переговори з державами Антанти про припинення війни. Спроба Б. Куна та його прибічників підняти повстання проти «зрадників революції» провалилася. 1 серпня РУР подала у відставку. Сформувався новий «профспілковий» уряд, у складі якого не було комуністів. Однак через деякий час до Будапешта вступили румунські війська, які роззброїли УЧА й сприяли поваленню «профспілкового» уряду.

У той самий час західною і південною частинами Угорщини оволоділи війська адмірала М. Горті. На цій території розпочалися переслідування прибічників радянської влади, було ліквідовано її перетворення й відновлено законодавство дореволюційного періоду.

3. ДИКТАТУРА М. ГОРТІ. Після повалення радянської влади прибічники відновлення монархії проголосили правителем Угорщини ерцгерцога Карла IV Габсбурга, але держави Антанти виступили проти цього й підтримали М. Горті. 14 листопада 1919 р. його 50-тисячна армія урочисто увійшла до Будапешта. М. Горті тоді представляв єдину реальну загальнонаціональну силу в країні. Незабаром він сформував коаліційний уряд і провів вибори до парламенту — Національних зборів.

1 березня 1920 р. Національні збори прийняли рішення про відновлення в країні монархії. Антанта й держави — спадкоємиці Австро-Угорщини (Румунія, Чехословаччина, Королівство сербів, хорватів і словенців) виступали проти повернення влади Габсбургів в Угорщині. Зрештою Національні збори заборонили Карлу IV посісти угорський престол до обрання нового монарха й призначили регентом М. Горті. Перш ніж погодитися на цю посаду, він висунув умови про розширення повноважень, що були прийняті. Ставши главою держави, М. Горті зберіг посаду головнокомандувача армії. Від його згоди залежало затвердження законодавчих рішень у питаннях війни та миру. М. Горті представляв країну перед зовнішнім світом. Свої виконавчі функції він реалізовував через призначуваний ним уряд. М. Горті користувався правами законодавчої ініціативи, скликання й розпуску парламенту. Політична опозиція зберегла можливості для легальної діяльності, але діяльність усіх лівих сил, за винятком Угорської соціалістичної партії, була заборонена. Вибори до представницьких органів влади зберігалися, однак на них застосовувалося відкрите голосування. Під час свого правління М. Горті спирався на створену в 1921 р. Партію національної єдності, систему легальних і таємних товариств, якою він керував через «Раду семи вождів». Фактично в Угорщині сформувалася диктатура М. Горті, що мала характер авторитарного режиму.

Міклош Горті. Художник Янка Олейник. 1942 р.

Агітаційний плакат режиму М. Горті

Регент — у монархічних державах тимчасовий правитель, який виконує обов'язки глави держави замість монарха.

Авторитаризм — державний лад, для якого характерні режим особистої влади, диктаторські методи управління за допомогою репресивного апарату й соціальної демагоги.

У червні 1920 р. Угорщина підписала Тріанонський мирний договір, згідно з яким вона втратила 77% території і 59% населення. На неї було покладено обов’язок виплати репарацій. Загальна кількість збройних сил обмежувалася 35 тис. осіб.

За Тріанонським договором економічні втрати країни були величезними: 58% залізниць, 60% протяжності доріг, 84% лісових ресурсів, 29% вугілля. Більша частина промисловості Угорщини (обробна, харчова, хімічна, машинобудівна) була зосереджена в Будапешті й не зазнала значних руйнувань. Проте нові кордони відмежували її від постачальників сировини й традиційних ринків збуту, що робило економіку Угорщини дуже вразливою від дій сусідів.

У 1921 р. прихильники монархії двічі намагалися вчинити заколот, щоб відновити на престолі Карла IV Габсбурга, поки Національні збори не прийняли закон, що позбавляв його права на престол. Отже, у 1921 р. в Угорщині було встановлено авторитарний режим М. Горті, який спирався на систему легальних і таємних союзів і товариств («Союз пробудження угорців», «Екса» тощо). Із 1921 до 1931 р. уряд Угорщини очолював граф Іштван Бетлен. Цей період в історії Угорщини називають «ерою Бетлена». Він припинив терор проти учасників революції, уклав угоду із соціал-демократами про легалізацію діяльності партії та звільнення політичних в’язнів. Водночас було обмежено демократичні права і свободи, вводилися відкрите голосування та освітній ценз. Саме прем’єр-міністр став ініціатором створення двопалатного парламенту, що базувався на багатопартійній системі та став одним з основних інститутів режиму М. Горті. Депутатів нижньої палати обирали, а верхньої призначали. Хоча регент у своїй політиці загалом дотримувався консервативного курсу, за його правління в Угорщині зберігалися представницькі, демократичні інститути влади, діяла права та ліва опозиція.

В економічному розвитку Угорщина в середині 1920-х рр. досягла довоєнного рівня. Виникали нові галузі виробництва, але країна залишалася аграрно-індустріальною. Було проведено часткову аграрну реформу.

У міжнародних відносинах Угорщина прагнула перегляду умов Тріанонського договору та зменшення обсягу репарацій. У 1927 р. Угорщина почала зближення з Італією, а в 1934 р. між Італією, Угорщиною та Австрією був підписаний Римський протокол, який передбачав взаємну підтримку в перегляді Версальської системи.

Криза сільського господарства, що охопила країни Східної Європи наприкінці 1920-х рр., економічна криза 1929—1933 рр. завдали сильного удару по економіці Угорщині й особливо по сільському господарству. У 1931 р. уряд очолив Дюла Гембеш. У період його перебування при владі (1931—1935 рр.) було значно зменшено демократичні права, а саме: скорочено кількість виборців; розширено права верхньої палати парламенту; обмежено діяльність опозиційних політичних партій. Активізували діяльність ультраправі сили, зокрема націонал-соціалістична партія «Схрещені стріли» на чолі з Ференцом Салаші. У зовнішній політиці було взято курс на зближення з Німеччиною. Відроджувалися гасла відновлення «історичної Угорщини» та реваншу.

РИСИ РЕЖИМУ М. ГОРТІ

• Консерватизм;

• обмеження демократичних прав і свобод;

• збереження представницьких, демократичних інститутів влади;

• легальне існування опозиції, обмеження діяльності лівих сил;

• панування традиційної еліти (земельної аристократії);

• необмежена влада;

• відсутність масової партії — опори правлячого режиму;

• монархічна, націоналістична демагогія.

Карл І, імператор Австро-Угорщини, король Богемії (під ім'ям Карл III), король Угорщини (під ім'ям Карл IV), король Галичини та Володимири' з династії Габсбургів

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Угорський історик академік М. Ормош про М. Торті

М. Горті... був старомодним аж до анахронізму. Його контрреволюційний вождизм не мав нічого спільного із формами нацизму або фашизму. М. Горті не розробляв і навіть не сприймав жодної нової ідеології. Він слідував тим позиціям і поглядам, які засвоїв під час монархії в батьківському домі та у військовому училищі... До влади Горті ставився з повагою, але не був одержимий владою. Політичним керівництвом у роки свого правління він поступався уряду та перебирав його переважно в кризових ситуаціях.

1. Охарактеризуйте ставлення М. Горті до влади. 2. Дайте порівняльну характеристику гортизму й фашизму.

У 1936 р. прем’єр-міністром став граф Пал Телекі, який проводив політику зближення з Німеччиною.

У 1938—1939 рр. Угорщина взяла участь у розділі ЧСР і приєдналася до Антикомінтернівського пакту.

6 квітня 1941 р. Угорщина вступила в Другу світову війну, здійснивши разом з іншими державами-агресорами напад на Югославію. Граф П. Телекі на знак протесту проти розділу Югославії наклав на себе руки. На його місце було призначено Ласло Бардоші.

За період 1938—1941 рр. до Угорщини було приєднано значні території: частину Словаччини (Верхню Угорщину), Закарпатську Україну, Трансильванію та частину Югославії (Воєводину, Банат). Угорці вважали, що завдяки М. Горті стосовно їх країни було відновлено справедливість, якою знехтували в 1919—1920 рр. у Парижі. Проте подальші події довели, що шлях, який обрала Угорщина для позбавлення тягаря Версальської системи, завів країну до національної катастрофи (1945 р.).

ВИСНОВКИ

• Становлення нової Угорщини започаткувала національна революція 1918—1919 рр., за результатами якої було проголошено республіку. Перед новою державою постали питання миру, кордонів, влади, налагодження післявоєнного життя, вирішення соціальних проблем, проведення аграрних перетворень тощо. Ні уряд М. Карої, ні радянський уряд не змогли впоратися із цими проблемами.

• Угорщина була змушена підписати Тріанонський договір (1920 р.), за яким вона втратила 2/3 своєї території.

• Режим М. Горті головним своїм завданням вважав скасування умов Тріанонського договору й об'єднання всього угорського народу в межах однієї держави. Таке прагнення призвело до зближення Угорщини з гітлерівською Німеччиною.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Коли Угорщину було проголошено республікою? Хто очолив її уряд? 2. Який характер мала революція 1918—1919 рр. в Угорщині? 3. Які дві партії об'єдналися й утворили Соціалістичну партію Угорщини? 4. Коли було проголошено радянську владу в Угорщині? 5. Які держави брали участь у війні з Угорською Радянською Республікою? 6. Коли було встановлено диктатуру М. Горті? 7. Які території втратила Угорщина за Тріанонським договором? 8. Яку назву мала націонал-соціалістична партія Угорщини?

9. Які методи діяльності угорські комуністи запозичили в російських більшовиків? 10. Чому спроба утвердити в Угорщині радянську владу зазнала поразки? 11. Яку внутрішню й зовнішню політику проводив М. Горті? 12. З'ясуйте особливості режиму М. Горті. 13. Яким чином Угорщина позбулася умов Тріанонського договору?

14. Проведіть дискусію за проблемними питаннями: 1) У 1918—1919 рр. в Угорщині відбулися дві революції (демократична і соціалістична) чи одна (національна)? 2) Що відіграло вирішальну роль у встановленні радянської влади в Угорщині? 15. Порівняйте Російську революцію 1917 р., Листопадову революцію 1918 р. в Німеччині та Угорську революцію 1918 р. Результати роботи подайте у вигляді таблиці.

16. Підготуйте презентацію «Наслідки Тріанонського договору для Угорщини».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно