Войти
Закрыть

Основні ідеї й течії модернізму

10 Клас

Основні творчі течії. До Першої світової війни в мистецтві панував реалізм. Світ тоді здавався гідним його реалістичного відображення. Особистість творця, його смаки і пристрасті могли виявитись у виборі жанру, композиції, форми або кольору. Коли світ утратив свою гармонійність і раціональність в очах художників сталася переміна в осмисленні ролі митця. Вона тепер полягала не у відображенні світу, а у вираженні митцем його бачення й розуміння. Уже в ранній період творчості став на чолі нових художніх течій Пікассо. У картинах «блакитного» (1901—1904 рр.) та «рожевого» (1905—1906 рр.) періодів лунало глибоке співчуття до страждань простих людей, гостре відчуття несправедливості навколишнього світу. Його герої — це прості жінки, акробати, мандрівні комедіанти, письменники, жебраки, одинокі, знедолені, змучені життям люди. Це такі картини, як «Старий жебрак з хлопчиком», «Мати й син», «Дівчинка на кулі». У роки наростаючої загрози фашизму й війни у творчості Пікассо з’явилися нові риси. Всесвітньо відоме панно «Герніка» (1937 р.) — це гнівне звинувачення фашизму. Тема звірячого знищення іспанського міста Герніки вирішується як утілення жахливого розгулу антилюдських сил реакції в період фашизму й рівночасно — трагічного відчаю людей. У цьому художньому творі Пікассо звинуватив фашизм і війну. Того ж часу, в перші повоєнні роки, стало помітним піднесення абстрактного мистецтва. Після Першої світової війни інфляція духовних цінностей, прискорена еволюція стилів і напрямів, що стала дуже інтенсивною у другій половині 1910-х рр., привели до появи безпредметного мистецтва. К. Малевич створив свій знаменитий «Чорний квадрат на білому тлі» 1915 р. Ця крайня школа модерністського мистецтва розвивалася з 1912 р. як протистояння кубізмові та вихід на безпредметне зображення, позбавлене всякого зв’язку з предметним світом. У 1920-ті рр. його репрезентували француз Р. Делоне, голландець П. Мондріан, К. Малевич та інші митці, які потрапили під вплив абстракціоністських живопису й теорії....
0 Переглянути

Найважливіші досягнення науки і техніки, їх вплив на повсякденне життя людей

10 Клас

Науковий прогрес у галузі прикладних наук. 1920—1930-ті рр. були переломними для розвитку різних наук, і передусім - ядерної фізики, що зробила колосальний крок у своєму розвиткові. У 1932 р. Дж. Чедвіко відкрив нейтрон, передбачив існування нових елементарних частинок, у тому числі мезонів, що дало змогу наблизитися до пояснення характеру сил, які діють усередині ядра. У 1934 р. Ірен і Фредерік Жоліо-Кюрі відкрили штучну радіоактивність, започаткувавши застосування радіоактивних ізотопів не тільки у фізиці, а й у біології, медицині, техніці. Досягнення ядерної фізики вплинули й на інші науки: поняття й засоби, вироблені підчас вивчення мікросвіту, засвоювалися й використовувалися в астрономії та біології, хімії та медицині, збагачували всі галузі природознавства. У 1920-1930 рр. великих успіхів було досягнуто також у математиці. Значного розвитку в перші десятиліття XX ст. набула хімія. Поштовхом до цього стала Перша світова війна, коли терміново знадобилося створювати отруйні гази та протигази, збільшувати випуск вибухових речовин, шукати штучні замінники багатьох природних продуктів, які стали недоступними через блокади, особливо для Німеччини. З метою захисту від хімічної зброї було винайдено декілька видів протигазів, один із яких створив російський вчений М. Зелінський 1915 р. У повоєнний час було розроблено й створено штучні матеріали, які знайшли широке застосування як у багатьох галузях економіки, так і в побуті людей....
0 Переглянути

Завершальний період війни. Капітуляція Німеччини та її союзників

10 Клас

Завершальний етап визволення Європи. Він розпочався у 1944 р. Протягом кількох місяців між липнем 1944 і травнем 1945 рр. радянськими військами з допомогою місцевих патріотів було звільнено території Румунії, Болгарії, Угорщини, Австрії та Чехословаччини. Сподіваючись випередити радянські війська, щоб узяти під свій контроль владу в країні, лондонський уряд наказав підрозділам Армії Крайової 1 серпня 1944 р. підняти повстання у Варшаві. До них приєдналися і війська Армії Людової. Чисельність повстанців була значною - близько 40 тис., але лише 10 % з них мали зброю, а боєприпасів могло вистачити не більше ніж на 2-3 дні боїв. Тому, незважаючи на початкову чисельну перевагу повстанців (німецький гарнізон міста був рівно удвічі меншим), уже протягом першого дня вони втратили близько 2 тис. бійців. Лише тоді британці звернулися по допомогу до Червоної армії. Радянські війська і підрозділи Війська Польського форсували Віслу і захопили варшавську набережну. Проте, командуючий повстанням Бур-Коморовський відмовився спілкуватися з радянськими представниками, і наказав повстанцям відійти від Вісли, що дозволило німцям безперешкодно підтягнути значні резерви. Тоді за наказом командування (Жуков і Рокоссовський) радянські війська змушені були відступити. 25 серпня німці пред’явили повстанцям ультиматум. 2 жовтня Бур-Коморовський капітулював і вилетів до Швейцарії на німецькому літаку Натомість учасники повстання, у кращому випадку, потрапили до концтабору. Територія Польщі була визволена значно пізніше, у лютому 1945 р....
0 Переглянути

Дипломатія часів війни. Особливості окупаційного режиму і Руху Опору

10 Клас

Створення антигітлерівської коаліції. Одразу ж після нападу на СРСР, за кілька годин до офіційного оголошення про це радянським урядом, британський прем’єр публічно заявив, що віднині Велика Британія є союзником Радянського Союзу і готова надати йому посильну допомогу. Уже 27 червня прибула британська військово-економічна місія. На пропозицію радянського уряду 12 липня 1941 р. у Москві було підписано угоду про спільні дії у війні проти Німеччини. У свою чергу, Ф. Рузвельт з 21 липня дозволив почати продаж зброї і військових матеріалів, призначених для СРСР. На цьому у Вашингтоні сподівалися заробити, отримавши від СРСР «все... золото, яке піде в погашення за поставки товарів, поки не буде вичерпане», — так згадував закрите обговорення умов поставок міністр внутрішніх справ США Г. Ікес. Та все одно ці кроки поступово започатковували формування антигітлерівської коаліції - союзу держав з такими діаметрально протилежними інтересами, який ніколи не міг бути створений за інших обставин. Особливості допомоги союзникам СРСР: • постачання зброї, воєнних матеріалів та стратегічної сировини здійснювалося відповідно до закону про ленд-ліз, прийнятого конгресом США у березні 1941 р. Закон надавав право урядові передавати товари і послуги в позику, оренду або кредит. • поставки союзників не перевищували 3 % від радянського виробництва продовольчих товарів і 4 % від обсягів промислової продукції, використаних Радянським Союзом під час війни. Взаємної користі могло бути більше, якби СРСР отримав від союзників секрети радарної технології, життєво необхідної для боротьби з німецькими літаками. Ця технологія належала одночасно Великій Британії і США. Але спочатку американський уряд наклав на це вето, а потім, коли у Вашингтоні нарешті передумали, із запереченнями виступила вже Англія....
0 Переглянути

Військові дії на другому та третьому етапах війни

10 Клас

План «Барбаросса». 18 грудня 1940 р. Гітлер підписав директиву про воєнні дії п роти СРСР, що дістала порядковий номер 21 та умовне найменування « Барбаросса». Директивою № 21 передбачався черговий німецький «бліцкриг», загальна мета якого полягала в швидкому знищенні основних сил Червоної армії, з подальшим досягненням рубежів, звідки авіація не зможе здійснювати напади на німецькі області». Внаслідок усього цього Німеччина сподівалася «відгородитися від азіатської Росії по загальній лінії Архангельськ-Волга». План «Барбаросса» фактично становив собою лише своєрідну декларацію про наміри, базову основу для розробки цілої низки різноманітних тактичних і стратегічних планів, спрямованих на вирішення чотирьох основних завдань: знищити більшовизм, ліквідувати форми державності на території СРСР, спрямувати на користь Німеччини багаті економічні й людські ресурси та колонізувати загарбані землі. 2. Напад Німеччини на СРСР. На світанку 22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. Її війська перетнули державний кордон від Північного Льодовитого океану до Чорного моря й розпочали наступ у глиб території СРСР. Разом з Німеччиною виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія та Італія. Гітлерівське командування дістало можливість зосередити проти СРСР більшу частину своїх сил (до 5,5 млн солдатів і офіцерів Німеччини та країн-сателітів), озброєння, військової техніки - 190 дивізій (з них 153 німецькі), оснащених найсучаснішими зразками зброї, розгорнулися на всій довжині фронту. У небі загули мотори бомбардувальників. На всіх напрямках наступу німецькі війська переважали Червону армію у 2-4 і більше разів....
0 Переглянути

Початок війни (вересень 1939 - червень 1941 р.)

10 Клас

Причини, характер і періодизація Другої світової війни. З другої половини 1930-хрр. міжнародну обстановку у світі почала визначати група держав, які не приховували своїх агресивних намірів щодо інших. Так, Італія в 1935 р. здійснила напад на Абіссінію, у 1939 р. - на Албанію; Німеччина у 1936 р. захопила Рейнську демілітаризовану зону, порушивши таким чином умови Версальського договору, у березні 1938 р. приєднала до себе Австрію, а пізніше - територію Чехії; Японія окупувала Маньчжурію та розпочала війну з Китаєм. Водночас німецька дипломатія енергійними діями зуміла запобігти створенню як антигітлерівської коаліції, так і системи колективної безпеки в складі Великої Британії, СРСР, США і Франції. Лідери всіх без винятку цих держав виявилися в тій або іншій мірі ошуканими Гітлером, а також власними ілюзіями його руками прибрати чи послабити своїх економічних, політичних чи ідеологічних конкурентів. Розсекречені документи засвідчують, що Велика Британія і Франція, перш ніж самим стати жертвами нацистської агресії, також виношували цілком конкретні агресивні наміри щодо СРСР, який у свою чергу прагнув розширити зони впливу, відсунути свої кордони на Захід, повернути під свій контроль народи, які отримали незалежність після розпаду Російської імперії. Внаслідок цього світ було втягнуто у вир війни, ще небаченої в історії людства. Війни, що довгих шість років спустошувала території сорока держав, завдавши колосальних людських втрат і неймовірних страждань як безпосереднім учасникам бойових дій, так і цивільному населенню....
0 Переглянути

Переддень війни

10 Клас

Англо-франко-радянські переговори в Москві. Окупація Чехословаччини до певної міри вплинула на зміну настроїв керівництва Англії. Відверті погрози Німеччини на адресу Польщі змусили її взяти на себе зобов’язання подання безпосередньої військової допомоги Польщі, Румунії, Греції та Туреччині в разі неспровокованої агресії проти них. Уперше після закінчення світової війни в Англії було відроджено загальну військову повинність. Уряд Чемберлена звернувся до радянського уряду із запитом, які дії готовий він ужити у випадку нападу німців на Польщу. У свою чергу, й радянський уряд 18 березня 1939 р. запропонував Великій Британії скликати нараду представників СРСР, Великої Британії, Франції, Польщі, Румунії та Туреччини для обговорення колективних заходів забезпечення міжнародної безпеки. Адже зближення цих країн на спільній платформі протистояння агресивним діям нацистської Німеччини в Європі було останнім шансом відвернути світову катастрофу. Проте цю пропозицію було відхилено, хоча, трохи пізніше, переговори СРСР, Великої Британії та Франції все ж таки розпочалися. На жаль, тактика західних країн на них не змінилася: вони намагалися отримати односторонні зобов’язання з боку СРСР і не взяти на себе жодних, під будь-якими приводами максимально затягуючи безплідні переговори. Так, зокрема, англійська військова місія 25 липня 1939 р. була відправлена до Москви на тихоходному кораблі й змогла прибути лише 11 серпня(!). Вона була не представницькою, без відповідних повноважень та з інструкцією уникати підписання документів. Такі інструкції настільки вразили англійського посла в Москві Сідса, що той 13 серпня відправив листа міністру іноземних справ із запитом, чи справді англійський уряд прагне досягти прогресу....
0 Переглянути

Політика «умиротворення» агресорів

10 Клас

Політика «умиротворення» - це намагання Великої Британії, Франції та США, не вживати щодо Гітлера силових методів, котрі дали б йому привід розпочати війну, а піти йому на поступки, тим більше, що Гітлер після задоволення чергової вимоги щоразу заявляв, що більше ні на що не претендуватиме. Проведення цієї політики мало певні причини: • По-перше, між Британією та Францією на початку 1930-х років існували протиріччя. Численна (694 000 вояків) французька армія викликала занепокоєння Британії, яка не бажала зростання вагомості Франції на континенті та вбачала в Німеччині реальну противагу їй. Тому керівнитцво британського уряду прагнуло змусити Францію скоротити армію до 400 000 військовослужбовців. • По-друге, західні держави весь час сподівалися підштовхнути Німеччину до нападу на СРСР. Тому вони спокійно поставилися до запровадження у Німеччині загальної військової повинності та окупації демілітаризованої Рейнської зони. • По-третє, тогочасні західні політики ще й гадки не мали, на що здатний біснуватий Гітлер, дехто з них вважав, що з ним цілком можна домовитися. • По-четверте, мілітаризація Німеччини приносила чергові прибутки для монополій США, навіть у розпал Другої світової війни на заводах Форда продовжували виготовляти мотори для німецької військової авіації. 2. Загарбання Німеччиною Австрії. 11 березня 1938 р. за вказівкою Гітлера було підготовлено директиву про вторгнення німецьких військ до Австрії. Того самого дня німецьке керівництво в ультимативній формі зажадало від австрійського уряду скасувати всенародне голосування, піти у відставку й передати правління «фюрерові» австрійських фашистів Зейс-Інкварту. Австрійський уряд виконав ці вимоги і віддав наказ своїм військам не чинити опору німецьким збройним силам, якщо вони вступлять до країни. Зейс-Інкварт 11 березня отримав указівку з Берліну, щоб він звернувся до Німеччини з проханням про «допомогу» для встановлення в країні «порядку і спокою»....
0 Переглянути

Спроби перегляду Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних договорів

10 Клас

Утворення вогнищ війни на Далекому Сході, в Африці та Європі. Головними суперниками Японії у встановленні гегемонізму в Азії були США і Велика Британія. Сутність суперечностей між Японією, з одного боку, і Великою Британією та США - з другого, великою мірою визначила боротьба за встановлення політичного та економічного панування в Китаї. Після завоювання Північно-Східного Китаю підбадьорена своїми успіхами Японія у березні 1933 р. офіційно вийшла з Ліги Націй. Навіть ця міжнародна організація розглядалася в Токіо як перешкода її експансіоністському курсові. Ліга Націй на прохання Китаю створила спеціальну комісію для вивчення цієї проблеми. Комісія рекомендувала вивести японські війська з Маньчжурії та передати її під міжнародний контроль. Японська армія тим часом почала просування в глиб території Китаю. Але передбачені на цей випадок санкції проти Японії так і не було застосовано. Виник прецедент безкарності агресора. Скориставшись цим, Японія наполегливо готувалась до захоплення всієї території Китаю. Загарбання Китаю повинно було, на думку японських керівників, відкрити для Японії нові джерела сировини, ринки збуту, можливість використати дешеву робочу силу і створити надійний тил для нападу на Радянський Союз....
0 Переглянути

Латинська Америка: протиборство демократичних сил і диктаторських режимів. Практична робота

10 Клас

Особливості соціально-економічного та політичного розвитку країн Латинської Америки в міжвоєнний період. Латинською Америкою ми називаємо ту частину Північної, Центральної та Південної Америки, що лежить на південь від кордону США. Ця частина Америки стала об’єктом колонізації з боку Іспанії та Португалії: іспанська та португальська мови, які виникли на основі давньої латині, почали домінувати на цій території, що дало підставу називати її Латинською Америкою, на відміну від англомовної Північної Америки. Особливості колонізації Латинської Америки: • з Іспанії та Португалії до Америки їхало здебільшого дворянство, яке отримувало там величезні земельні наділи, але з презирством ставилося до праці та до місцевого населення; • власники великих земельних володінь - латифундій - використовували працю безземельних селян - пеонів, індіанців, а переважно - негрів-рабів; • процеси міжрасового змішування привели до появи великої кількості мулатів (нащадків білих і негрів) і метисів (нащадків білих та індіанців), які на початку XX ст. становили більшість населення Латинської Америки. Незалежні латиноамериканські держави утворилися ще на початку XIX ст. Тут утвердилася республіканська форма правління. Конституції країн регіону зазвичай наслідували конституцію США. Законодавча влада належала здебільшого Національному конгресу, що складався з двох палат: сенату і палати депутатів. Главою держави й керівником уряду був президент, обраний загальним голосуванням....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23
Назад

Навігація