|
• Проаналізуйте наведені уривки з історичних джерел і зробіть висновок про те, з якими політичними діячами ототожнюється авторитаризм у країнах Центрально-Східної Європи в період між Першою та Другою світовою війною. «У 1930-х роках у всіх державах Балкан до влади прийшли авторитарні режими. ...Після Першої світової війни з’явилися й набули ваги комуністичні та селянські партії; ...їх почали тіснити консервативніші політичні сили... Уряди країн захищали інтереси невеликої групи населення, котра й здійснювала керівництво державою; до неї, як правило, належали державні чиновники, військові, комерсанти, власники фабрик і великих маєтків, підприємці, а також представники інтелектуальних професій — юристи, лікарі та вчителі... Ця група осіб становила не більше 10 % населення». Барбара Єлавич, американський історик (Єлавич Барбара. Історія Балкан. XX століття/ пер. з англ. — К.: Свенас, 2004. — Т. II. — С. 303) «Політичні режими в країнах, що постали на руїнах імперій Центральної Європи... наслідували зразки демократії, проте багато урядів, змушених використовувати будь-які засоби заради перемоги, неодноразово здійснювали замахи на демократичні принципи. ...Отже, майбутнє демократії безпосередньо залежало від особистості глави держави. Якщо він завдяки освіті й переконанням поважав конституційні норми, політичний лад еволюціонував у належному напрямі (як було в Чехословаччині за Т. Масарика й Е. Бенеша до 1938 р.). Якщо ж кар’єрні міркування й темперамент глави держави штовхали його до авторитаризму, країна швидко йшла назустріч президентському правлінню чи диктатурі (так трапилось у Польщі за Ю. Пілсудського)»....
|
