Розквіт і занепад Афін
- 27-04-2022, 23:24
- 447
6 Клас , Всесвітня історія 6 клас Сорочинська, Мартинюк (інтегрований курс) 2019
§ 29. Розквіт і занепад Афін
Після вивчення матеріалу параграфа ви зможете:
• характеризувати основні риси класичного рабства;
• назвати хронологічні межі перебування Перікла на чолі афінської демократії;
• висловлювати думку про особливості афінської демократії.
Пригадайте:
1. Коли в Греції сформувався полісний устрій?
2. Які причини перемоги Греції у війні з персами?
1. Греція класичної доби. Рабство
На рубежі VI-V ст. до н.е. у Греції остаточно складається полісна система. На той час поліс розумівся як громадянська община, у якій повноправними громадянами були земельні власники. Громадянське право давало і право на землю. Втрата цього права означала і втрату громадянських прав. Верховним власником землі був поліс як колектив громадян. Верховним органом управління в полісі завжди були народні збори, які вирішували усі найважливіші питання.
Громадянин полісу одночасно був і воїном, в обов’язок якого входило захист полісу і себе самого.
У ті часи в полісах широкого розповсюдження набуває рабство. У Греції існували дві основні його форми: ілотія (прикладом є Спарта) і класичне рабство (прикладом є Афіни).
При класичному рабстві невільник був позбавлений власності, повністю належав господареві, його називали «розмовляючим знаряддям».
Раби класичного типу не були уродженцями Греції. Це були жителі інших країн, захоплені під час воєн та піратських нападів. Майже у кожному господарстві використовувалася праця рабів: в сільському господарстві, в ремісництві, на будівництві і в копальнях. Дуже часто рабів застосовувалася для домашніх робіт: управителями, кухарями, няньками, годувальницями, педагогами.
Раби
2. Афінська демократія
У середині V ст. до н.е. в Афінах встановилася повна демократія.
Народні збори були головним органом Афінської держави. В них могли брати участь афінські громадяни, яким виповнилося 20 років, незалежно від майнового стану. Збори відбувалися на міському майдані — агорі, в V ст. до н.е. — на схилі Пніксу або в театрі. На них обирали посадових осіб, слухали доповіді з виконання обов’язків, розглядали фінансові питання, питання безпеки держави. Будь-який афінянин мав право виступити та висловити свою думку. Голосування було таємним, афіняни опускали в урни білі або чорні камінці. Тільки під час виборів стратегів голосування було відкритим (підняттям рук).
Агора
Всього в Афінах було близько 30 тисяч громадян, у зборах брало участь 5-6 тисяч осіб, які мешкали неподалік Афін. Більшість голосів у Народних зборах належала простим людям.
Для вирішення питань у період між зборами та для нагляду за виконанням рішень обиралася Рада п’ятисот.
Велике значення в житті держави відігравав Народний суд, який з’явився ще за Солона у VI ст. до н.е. До його складу обирали 6 тис. осіб. Членом Народного суду могла стати будь-яка людина, навіть бідняк. Народний суд поділявся на комісії від 200 до 500 осіб. Члени комісії не знали заздалегідь, в якій комісії і яку справу вони розглядатимуть. Це дозволяло запобігти підкупу суддів.
Афінська демократія була обмеженою. Тільки чистокровні афіняни, в яких батьки були корінними мешканцями, користувалися правами.
3. «Золота доба» Афін. Перікл
Перікл
Перікл належав до знатного та багатого афінського роду. Він був талановитою та освіченою людиною. Ніхто не міг перемогти його в суперечці, бо він вирізнявся логічністю думок, в особистому житті був скромним та ощадливим. Цілком присвятив себе державній діяльності, відмовившись від святкових бенкетів та розваг. Плутарх писав про Перікла: «Для нього існувала тільки одна дорога в місті — та, яка вела на агору і в будинок ради».
Перікл захищав інтереси простого люду, за це афіняни 14 років поспіль (444-431 рр. до н.е.) обирали його стратегом.
Час правління Перікла, тобто середина V ст. до н.е., одержав назву «золотий вік». То був час розквіту Афінської держави та афінської демократії. Перікл уперше в Афінах запровадив платню для виборних державних посад. Це давало змогу людям спокійно займатися державними справами, не думаючи про пошуки заробітку.
Від часів Перікла широко розвинулося будівництво, що давало змогу отримати роботу багатьом біднякам. До Афін запросили найкращих архітекторів і скульпторів Еллади. Було збудовано чудові житлові будинки і храми, Довгі мури (6 км), що зв’язували Афіни із гаванню Пірей.
Афінський акрополь (реконструкція)
4. Пелопоннеська війна
Пелопоннеська війна, що тривала майже 30 років (431-404 рр. до н.е.), вирізнялася жорстокістю битв і великими втратами для всіх її учасників.
Економічне піднесення Греції після греко-перських війн призвело до загострення суперництва між провідними торговельно-ремісничими полісами Еллади — Афінами, з одного боку, і Коринфом і Мегарами — з іншого, їх торговельні інтереси стикалися не тільки на материку, а й на ринках північно-східної частини грецького світу (в Македонії, Фракії, Причорномор’ї), а також у Західному Середземномор’ї (в Італії та Сицилії). Тому в цьому протистоянні великого значення набуває контроль над опорними пунктами транзитної торгівлі на шляху до ринків.
Другою причиною стали обставини політичного характеру. Афіни за будь-яку ціну намагалися підтримати демократичні режими в грецьких полісах, Спарта традиційно орієнтувалася на олігархів. Саме суперництво між Афінами і Спартою стало ключовою причиною для кровопролитної війни.
У ході Пелопоннеської війни можна виокремити два етапи:
- 1. Архідамова війна (431-421 рр. до н.е.).
- 2. Декелейська війна (415-404 рр. до н.е.).
Війну почали фіванці, які напали в квітні 431 р. до н.е. на Платеї, що входили до Першого Афінського морського союзу. В червні 431 р. до н.е. спартанці вторглися в Аттику. Але завдяки Довгим стінам афіняни зуміли відстояти місто.
Вторгнення спартанців в Аттику завдало відчутного удару по господарству, а епідемія підірвала воєнну міць Афін. Смерть Перікла загострила політичну боротьбу між прихильниками укладення миру та продовження війни зі Спартою. У гострій боротьбі перемогли прихильники війни на чолі з Клеоном.
Афіняни вдалися до активних дій. їхній флот та союзники встановили блокаду Пелопоннесу, а афінське військо висадилося на західному узбережжі півострова, захопивши опорний пункт Пілос. Афінян підтримали давні вороги Спарти месенці. Спарта опинилась на межі поразки.
За таких складних умов спартанський полководець Брасід вдався до нестандартного рішення. Він переніс центр протистояння на північ Греції (півострів Халкідіка), спорядивши туди воєнну експедицію з метою відірвати від Афін її союзників. У битві при Амфіполі (жовтень 422 р. до н.е.) спартанці перемогли афінян. Але в битві загинули як провідник афінян Клеон, так і спартанців — Брасід. Сили сторін вичерпалися. У 421 р. був укладений мирний договір, який передбачав повернення сторін до довоєнного стану.
Проте мир фактично став перемир’ям.
У 415 р. до н.е. війна відновилася. На цей раз Довгі стіни стали пасткою для афінян.
Трієра
Алківіад
Спартанці, які вторглися до Аттики, не залишили її після розорення, а отаборилися у місті Декелея, що за 20 км від Афін, з якого здійснювали набіги на їх околиці. За назвою цього міста другий етап Пелопоннеської війни почав іменуватися — Декелейський. Щоб примусити Афіни капітулювати, Спарті потрібен був флот, який мав перерізати шлях доставки туди хліба, корабельного лісу тощо.
Тут Спарта знайшла собі несподіваного союзника — Персію, яка надала кошти для створення великого флоту. Також Спарта здобула право на збирання данини з багатих грецьких полісів Малої Азії, що відкололися від Першого Афінського морського союзу.
Це призвело до того, що Афіни опинились у вкрай складному становищі. Скориставшись цим, проспартанськи налаштовані великі землевласники, що зазнавали величезних збитків від війни, здійснили переворот і встановили владу 400 знатних олігархів. Кількість афінських громадян була скорочена до 5 тисяч. Проте їхні спроби укласти мир зі Спартою закінчилися провалом. Армія і флот не визнали владу «400». Афіняни знайшли у собі сили здобути ряд перемог над флотом Спарти і розірвати блокаду. Але це виявились останні перемоги афінян.
У 405 р. до н.е. видатний спартанський полководець Лісандр вщент розгромив афінський флот, що стояв у невеличкій річці Егопотами («Козина річка») поблизу Херсонеса Фракійського.
Після такої поразки від Афін відкололися всі союзники, крім Самоса. Спарта знову блокувала морські торговельні шляхи, її армія знову вторглася в Аттику. Зрештою, у квітні 404 р. до н.е. афіняни були змушені капітулювати.
Спарта продиктувала дуже важкі умови миру. Розпускався Перший Афінський морський союз, Афіни вступали в Пелопоннеський союз, позбавлялися флоту.
Афіни втратили свою колишню могутність.
Перевірте, як ви запам’ятали
- 1. Що таке рабство? Які види рабства існували в Греції?
- 2. Який суспільний лад існував в Афінах під час правління Перікла? А) тиранія; Б) демократія.
- 3. Який період в історії Афін називають «золотою добою»?
- 4. Між якими двома містами Аттики було збудовано Довгі стіни?
- 5. Які грецькі держави вели боротьбу під час Пелопоннеської війни?
- 6. Яка держава здобула перемогу в Пелопоннеській війні?
Поміркуйте і дайте відповідь
- 7. Що змінилося в управлінні Афінською державою після закінчення греко-перських воєн?
- 8. Чим рабство у Греції відрізнялось від рабства у країнах Сходу?
- 9. Чому аграрна Спарта перемогла Афіни, які мали розвинуті ремесла й торгівлю?
Виконайте завдання
- 10. Обговоріть у групах. Чи можна Афінську державу вважати взірцем демократії?
- 11. Складіть розповідь про життя і діяльність Перікпа.
Завдання для допитливих
- 12. Які риси розвитку Афінського полісу сприяли становленню демократичного режиму?
Коментарі (0)