§ 11. Світ середньовічного міста

1. ВИНИКНЕННЯ І ЗРОСТАННЯ МІСТ У ЄВРОПІ

Поясніть, чому, де і як у середньовічній Європі виникали міста.

У IX ст. середньовічні міста розвивалися там, де ще з часів Римської імперії існували міцні традиції міського життя, як, наприклад, в Італії — Венеція і Флоренція, а століттям пізніше — на півдні Франції: Марсель, Тулуза та інші. У Х-ХІ ст. з’явилися міста й у Північній Франції, Нідерландах, Англії, Німеччині та інших державах. Так почався новий етап середньовічного суспільства — становлення та розвиток міст.

Виникнення міст було зумовлено багатьма причинами.

На основі схеми назвіть причини виникнення та зростання міст і поясніть кожну з них.

Причини виникнення та зростання міст у Європі

Попри бурхливий розвиток міст навіть наприкінці середньовічної історії Західної Європи, городяни становили не більше, ніж 15 % усього населення.

Необхідність ховатися за фортечними мурами змушувала городян заощаджувати кожний метр землі, тому вулиці були вузькими. Іноді їхню ширину визначав вершник зі списом, якого тримав упоперек перед собою. Якщо спис зачіпляв фасад якогось будинку, його господар мав сплатити в міську казну великий штраф або взагалі знести будівлю. Земля у місті була дуже дорогою, тож для збільшення площі будинку городяни зводили верхні поверхи, які виступали над нижніми.

Будинки не мали нумерації, її замінювали розпізнавальні знаки: символи професій, скульптурні портрети господарів і навіть барельєфи на релігійні сюжети.

До речі, перший загальноміський водопровід з’явився в Європі, у Парижі, лише наприкінці XII ст. А бруківка на вулицях європейських міст ще й пізніше була рідкістю.

Зі зміцненням міст їх мешканці перетворилися на окремий стан.

Повноправних городян називали в Німеччині бюргерами (від німецького «бург» — фортеця), у Франції — буржуа. Вони мали в місті своє помешкання, формували міське самоуправління, вели судочинство. Серед бюргерів виділилася міська верхівка — великі землевласники, заможні купці та майстри. Разом із сеньйорами вони становили патриціат.

Найбідніші верстви населення: слуги, підмайстри, жебраки тощо — дістали назву плебс8.

Використовуючи сучасні зображення, назвіть основні ознаки, за якими можна впізнати середньовічне місто.

Таллінн (Естонія)

Брюссель (Бельгія)

Львів (Україна)

8 Не плутайте їх із патриціями та плебеями в Давньому Римі.

2. БОРОТЬБА МІСТ ЗА САМОВРЯДУВАННЯ

На основі тексту дайте визначення поняттям: «міська комуна», «комунальний рух», «магістрат». Коротко перекажіть текст одне одному, користуючись цими словами та словосполученнями як опорними.

Середньовічні міста виникали на землях короля, світських чи церковних феодалів, тому вважалися їхньою власністю. До міста тікало чимало селян, які також потрапляли в особисту залежність від власника міста. Король, барони, єпископи, монастирі мали неабиякий зиск від городян, адже міське ремесло й торгівля суттєво їх збагачували.

Тиск із боку сеньйорів — власників міст — змушував городян боротися за свої права, домагатися міського самоврядування — установлення комуни.

Міська комуна (від італійського «комуніс» — «спільний») — у Середньовіччі міська громада, що домоглася незалежності від феодала та права на самоврядування.

Упродовж Х-ХІІІ ст. комунальний рух — боротьба міст проти феодалів — став загальноєвропейським явищем і поступово змінювався. Спочатку городяни обмежувалися суто економічними питаннями, вимагаючи скасування окремих, найобтяжливіших, повинностей на користь феодала. Згодом, через непоступливість феодалів, городяни почали висувати й політичні вимоги — домагалися надання відповідних прав, допуску до адміністративних посад, установлення самоврядування.

Наприкінці XII — початку XIII ст. в Німеччині, у місті Магдебург, було впорядковано звід норм, який надавав місту право на самоуправління й увійшов в історію як Магдебурзьке право.

Магдебурзьке право — звід норм, що врегулював права міст на самоврядування, вибори міського самоуправління, власне судочинство, оподаткування та свободу городян у виборі занять.

Спершу це право поширювалося лише на етнічних німців, а згодом — на всіх городян. Пізніше його почали надавати містам Польщі, Литви, України та Білорусі.

Гордістю кожного вільного міста була будівля міської ради — ратуша, де зберігався міський архів, печатка та скарбниця, там приймали почесних гостей.

Спираючись на світлини, підтвердьте або заперечте думку про те, що ратуша була гордістю міста.

1. Ратуша в Бремені (Німеччина)

2. Ратуша в Парижі (Франція)

3. Ратуша в Бучачі на Тернопільщині (Україна)

Здобувши свої права, городяни могли купувати чи орендувати земельні ділянки, мати свої садиби. Тепер вони необмежено володіли своєю власністю, самі обирали професію, мали низку економічних привілеїв — могли заснувати цех, вільно торгувати, будувати млини, розробляти земельні надра тощо.

У містах усталилися свобода шлюбу й рівність подружжя. Ці важливі привілеї поширювалися навіть на бідноту, хоча та здебільшого не платила податків і не мала права голосу на виборах до магістрату. У незалежному місті всі городяни ставали особисто незалежними людьми. А залежний селянин, який прожив у місті один рік й один день, теж ставав вільним.

Проте нерідко ці поступки та привілеї (передусім право на самоуправління) містам доводилося буквально виборювати в сеньйора зі зброєю в руках.

3. РЕМЕСЛО ТА ЦЕХИ

Складіть стислий (2-3 пункти) план розповіді «Середньовічні цехи». Обговоріть його із сусідом чи сусідкою по парті. Перекажіть одне одному пункт за планом.

Основу виробничого життя середньовічного міста становили ремесла. Ремісники були дрібними самостійними виробниками, які використовували ручні знаряддя праці. На відміну від селян, вони працювали на замовлення чи для продажу виробів на ринку. Міське ремесло розвивалося жвавіше, ніж сільське господарство, та й ремісник значно менше залежав від сеньйора, ніж селянин.

У містах ремісники однієї професії об’єднувалися в цехи9.

Цех — об’єднання середньовічних ремісників однієї або споріднених професій, поширені в містах Західної Європи, починаючи з XI—XII ст.

На основі схеми визначте причини, що спонукали ремісників об’єднуватися в цехи, та поясніть кожну з них.

Кожен із цехів мав свій герб, прапор, церкву, святого покровителя. Кожен цех приймав свій статут — правила, обов’язкові для всіх майстрів.

9 Не треба плутати із сучасними цехами — складовою частиною заводу або фабрики.

10 Конкуренція — 1) суперництво в якійсь галузі; 2) боротьба між ремісниками за вигідніші умови виробництва й збуту товарів та найбільші прибутки.

Використовуючи ілюстрації, обговоріть, за якими ознаками можна визначити, що ці ремісники є членами цехів ковалів і зброярів. Що свідчило про розвиток цехів?

Ковалі й зброярі (середньовічні мініатюри)

Власником майстерні й водночас основним виробником був цеховий майстер. Він досконало знав усі тонкощі виробництва і своє ремесло, як правило, передавав у спадок дітям. Тому багато поколінь ремісників користувалися тими самими інструментами й технологічними прийомами, що і їхні діди та прадіди. Підмайстер допомагав майстру і за свою роботу отримував заробітну плату. Щаблем нижче стояли учні майстра. Ще дітьми їх віддавали в майстерні, аби вони вивчились ремесла. Проте майстри часто використовували їх тільки як прислугу. Минало кілька років, перш ніж учень міг стати підмайстром.

На світанку цехового виробництва кожний учень мав реальну можливість вибитися в майстри — стати членом цеху. Із часом зробити це ставало дедалі важче. Щоб стати майстром, треба було заплатити високий вступний внесок до цехової каси, виготовити своїм коштом шедевр11 — зразковий виріб, і влаштувати бенкет для майстрів та їхніх дружин.

11 У наш нас слово шедевр використовують у значенні «унікальний витвір».

Визначте, які обмеження накладали цехи. Які з них, на вашу думку, гальмували розвиток ремесла?

ЗІ СТАТУТУ ПАРИЗЬКИХ ТКАЧІВ ВОВНИ (XIII ст.)

§ 1. Жоден не може бути в Парижі ткачем вовни, якщо він не купив право на це в короля...

§ 3. Кожен ткач вовни може мати лише одного учня не менш як на 4 роки служби за плату... або на 7 років без грошей...

§ 17. Старшина і двоє присяжних повинні дивитися, чи має майстер достатньо майна і чи здатен він передати майстерність своєму учню...

§ 40. Кожен ткач має сплачувати торгове мито з кожного шматка тканини...

§ 47. Жоден не має права починати роботу до сходу сонця під загрозою штрафу.

Отже, у різні періоди цехи відігравали і позитивну, і негативну роль, тому історики кажуть, що вони були суперечливим явищем у добу Середньовіччя.

Проведіть геральдичне дослідження та зробіть припущення, герби яких середньовічних цехів зображені на ілюстрації.

4. ТОРГІВЛЯ Й ГІЛЬДІЇ

На основі схеми визначте, хто і з ким торгував у Середні віки. Де знаходились основні центри торгівлі в Європі? Як пов'язані розвиток торгівлі та грошовий обіг?

Розвиток міст Західної Європи в XI-XV ст. зумовив значне піднесення внутрішньої й зовнішньої торгівлі.

Розвиток торгівлі

Для захисту своїх інтересів купці створювали особливі організації — гільдії.

Гільдія — об'єднання купців для захисту своїх інтересів і привілеїв.

У XIII ст. склався міцний союз міст — Ганза, що міг виставити проти піратів власний флот — 1000 суден. Численні ганзейські контори охоплювали торгівлю всієї Північної й почасти Західної Європи. Сьогодні чимало дослідників вважають діяльність Ганзи однією з перших спроб економічного об’єднання Європи.

Важливу роль у розвитку середньовічної торгівлі відігравали ярмарки (з німецької «щорічний ринок») — торги, що регулярно, незалежно від пори року, влаштовувались у містах і селах.

Неодмінними постатями всіх ярмарків були міняйли, які обмінювали гроші, позичали їх купцям чи ремісникам, вимагаючи натомість повернути більше, ніж було взято. Так з’явилося лихварство.

Лихварство — це надання грошей у борг з умовою сплати відсотків при погашенні боргу.

З лихварів формувалась особлива група городян — банкіри (від італійського «банка» — стіл у конторі, де зберігалися гроші). Перші такі контори виникли на Півночі Італії, у Ломбардії, тому слово «ломбардець» у Середні віки стало синонімом слів «банкір» та «лихвар» і дотепер збереглося в назві «ломбард».

5. МІСЬКА КУЛЬТУРА

Чим культура міст відрізнялася від селянської та рицарської? Чому так відбулося?

Відтоді, як у Європі почали створюватися міста, вони ставали не тільки центрами ремесла і торгівлі, а й культури. Енергійні городяни продукували власну культуру, відмінну від селянської та рицарської. Міська культура мала інакший зміст — світський, близький до народу. Городяни любили жарти, віршовані байки, героями яких були схожі на них життєлюбні й винахідливі персонажі. Це відображало саму сутність нових громадян, їхнє прагнення незалежності.

Найяскравіше це виявилось у міській літературі, яка, зазвичай, створювалася не латиною, а зрозумілою народною мовою. Уся освічена Європа захоплено читала «Роман про Лиса Ренара». В образі винахідливого Лиса зобразили підприємливого городянина, а в тупому Ведмедеві, кровожерливому Вовкові та в інших персонажах читачі легко впізнавали феодалів, священиків і навіть королів. Роман так сподобався міщанам, що один з абатів визнав: деякі монахи охочіше читають цей твір, а не Біблію.

А як середньовічні мешканці міст уміли відпочивати! Міські свята супроводжувалися карнавальною ходою з музикою та яскравими видовищами. А в день ушанування святого, якого вважали покровителем міста, яскраво вдягнені городяни несли запалені свічки, статуї святих, прапори й герби ремісничих цехів. Стіни будинків обов’язково прикрашалися килимами та гірляндами квітів. На сценах, створених просто неба, на ринкових площах виступали мандрівні артисти: жонглери, танцюристи, музиканти, акробати та фокусники.

Із розвитком міст зростала потреба і в нових спорудах. Зводилися мости й ратуші, будівлі цехів і гільдій, портів і шпиталів. Життя в місті потребувало освічених людей, тому городяни виділяли кошти на відкриття університетів і шкіл.

Знайдіть у тексті пояснення до наведених ілюстрацій.

1. Середньовічний ринок (мініатюра XV ст.)

2. Середньовічна ілюстрація до «Роману про Лиса Ренара»

3-4. Музиканти (середньовічні зображення)

Життя в місті було динамічнішим, ніж у селі. Городяни вчилися цінувати час, тому на головній — ратушній вежі міста зазвичай розміщувався годинник.

Жителі міст здобували освіту, аби орієнтуватися у складній ринковій економіці й досягати успіхів в органах самоуправління.

1 Дайте визначення понять: «цех», «гільдія», «лихварство».

2. Де з’явилися найперші середньовічні міста?

3. Що таке Магдебурзьке право?

4. Опишіть традиції середньовічних городян.

5. Чому на початку свого існування цехи сприяли розвитку ремесла, а згодом стали гальмувати його? Наведіть приклади.

6. У місті Единбурзі була вулиця «корів», у Страсбурзі — вулиця «биків», у Брюсселі — вулиця «однієї людини». Чим ви можете пояснити такі назви?

7. Чому, на вашу думку, в Середні віки виникло прислів’я: «Повітря міста робить людину вільною»?

8. Охарактеризуйте особливості світосприйняття містян в епоху Середньовіччя.

1. Намалюйте вулицю середньовічного міста, навмисно припустившись помилок. Наступного уроку запропонуйте друзям їх помітити й виправити.

2. Складіть оповідання на тему «Подорож на середньовічний ярмарок», використовуючи текст параграфа та ілюстрації до нього (10-13 речень).

3. Знайдіть у підручнику з історії України або в іншому джерелі інформацію про поширення Магдебурзького права на українських землях. Які міста ним користувалися? Коли це відбувалося? Підготуйте невеличку розповідь для однокласників.

ІСТОРИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП

Про герби середньовічних міст

У період бурхливого розвитку самоуправління міст у Європі з’явилося багато міських гербів. Деякі герби пояснюють назви міст: на гербі Гранади — гранат, Берліна — ведмідь (від західнослов’янського «берл» — «ведмідь»). Подія на гербі Парижа відображає легенду про заснування міста. Башти на міських гербах свідчать про їхні укріплення.

Середньовічні герби європейських міст

Україна — це Європа

В епоху Середніх віків в Україні, як і в інших країнах Європи, зводилися фортеці та замки, що мали захищати кордони держав, міста й окремих феодалів. Наші предки не поступалися європейським будівельникам. І досі нас вражають збудовані в Середньовіччі й збережені Білгород-Дністровська, Кам’янець-Подільська, Хотинська фортеці, Луцький, Мукачівський, Одеський, Острозький замки та багато інших. На жаль, не всі фортеці збереглися, проте навіть руїни Теребовлянського, Чортківського, Язловецького та інших замків підтверджують міць давніх українських твердинь.

Багато українських музеїв мають свої «рицарські» експонати. Чи не найбільша колекція основних видів середньовічної зброї, обладунків українських рицарів зберігається в Музеї зброї «Арсенал» у Львові. Середньовічні шаблі, алебарди, шоломи, турнірні щити тощо експонуються в Національному історичному музеї Києва, Харківському державному історичному музеї, у Збаразькому, Дубенському замках тощо.

Услід за європейськими, здобували Магдебурзьке право й українські міста. Тож більшість українських музеїв, що мають зали Середньовіччя, експонують шедеври українських майстрів, ключі від міст, а також їхні герби.

На сучасному гербі міста Володимир-Волинського, яке одне з перших в Україні отримало Магдебурзьке право, відображено його історію

Готуємося до уроку узагальнення та тематичного оцінювання Перевірте свої знання з розділу «СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ»

• Пригадайте центри ремесла й торгівлі, основні торговельні шляхи Середньовіччя.

• Визначте причини, сутність і наслідки формування нової структури суспільства, виникнення міст; роль християнської церкви в житті суспільства.

• Охарактеризуйте середньовічний світ Західної Європи, використовуючи поняття: «стани», «феод», «цех», «гільдія», «лихварство», «міська комуна».

• Опишіть середньовічне місто, феодальний замок, повсякденне життя і традиції середньовічної людини.

• Уявіть себе екскурсоводом на виставці «Рицарські традиції Середньовічної Європи». Підготуйте текст екскурсії, обравши для неї до п’яти експонатів. Поясніть свій вибір і представте текст класу.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно