Повсякденне життя, звичаї та традиції

Китайці жили у будинках без стелі, бідно умебльованих (сиділи, їли і спали на циновках). Двір нагадував невелику фортецю. Заходити без дозволу в чужий двір заборонялося — господар міг стусанами прогнати незваного гостя, навіть «мандарина».

Китайці носили простий, одноманітний одяг — штани і підперезану поясом куртку. Куртку запинали неодмінно направо, щоб відрізнятися від «варварів». Взували на босу ногу туфлі на дерев’яній чи шкіряній підошві. Коли заходили в помешкання, роззувалися, але вийти босоніж на вулицю вважалося непристойним. Чоловіки ніколи не ходили без головного убору. Мода на одяг змінювалася, причому законодавцем мод був імператорський палац.

Аристократичне середовище тиранила мода. Так, найвродливішими вважалися жінки з тоненькими, як у 6—8-річних дівчаток, ніжками, тому модниці спотворювати себе бинтуванням ніг. Аристократки, щоб відрізнятися від людей фізичної праці, відпускали на пальцях рук довжелезні нігті, на які одягали срібні футлярчики.

На твою думку, що в китайських звичаях і традиціях не варте наслідування?

Китайський двір. З китайського малюнка

Для більшості китайців з харчуванням завжди було сутужно. Харчами не перебирали — споживали майже все підряд. Прості китайці страву запивали водою, заможні — просяним чи рисовим вином. У ІІІ—IV ст. китайці дізналися про чай, і буквально закохалися в цей цілющий напій. Чай оспівували поети, про нього писали наукові праці. До XIV ст. чай варили як суп, а не заварювали.

Китайці за роботою. З середньовічних малюнків

Для допитливих

Без тоненьких ніжок-«лілій» у Китаї важко було сподіватися на хорошого нареченого. Жінка ледь трималася на таких ніжках, Іноді служниця переносила її на своїй спині. Щоб мати такі ніжки, доводилося з дитячого віку туго стягувати ступні бинтом. Китаянки мужньо витримували ці тортури. «Пара забинтованих ніг варта ванни сліз» — утішали вони себе.

Поміркуй, чому при загалом високому рівні господарювання в Китаї постійно бракувало продуктів харчування?

У Китаї любили свята. Найбільшим святом було новорічне. У дні проводу старого року і зустрічі нового ряджені випрошували подарунки під оглушливі звуки барабанів і гонгів. У новорічну ніч ворожили (китайці дуже любили ворожити). Справляли також «свято ліхтарів» — усе місто обвішували красивими ліхтарями. На це свято робили все навпаки — чоловіки наряджалися жінками, жінки — чоловіками, каталися по землі в човнах, поставлених на колеса. Це був народний карнавал. Великим весняним святом були дні «холодної їжі» та «чистого світла». Тоді гасили всі вогні та їли холодні страви, потім запалювали нові вогні. Урочисто відзначали свято врожаю.

Найбільш масовим видом спорту в Китаї була командна гра в м’яч. Команди налічували по «десять з гаком» гравців. Ця гра — пращур сучасного футболу. Любили китайці також поло.

До дітей у Китаї ставились, як до маленьких дорослих, але вони понавигадували своїх, дитячих, ігор. Ці малі бешкетники часом пустували і на уроках (у європейських учнів такої можливості не було, якщо вони не хотіли звідати різок).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно