Бюргерство

Городяни поділялися на бюргерів і небюргерів. Бюргерами з ХІ—ХІІ ст. називали повноправних городян, які обирали й могли бути обраними в органи міського самоврядування. Бюргером ставав лише той, хто мав у місті свою садибу чи майстерню. До небюргерів належали всі інші городяни: слуги бюргерів, підмайстри, прикажчики, службовці, жебраки та ін.

Бюргерство складалося з патриціїв, тобто міської верхівки, та цехових майстрів. До патриціїв належали великі землевласники, майновиті купці, сім’ї розбагатілих майстрів. Вони вважали себе ледь не пупом землі, у своєму побуті та поведінці наслідували рицарів. Але на відміну від справжніх сеньйорів жили вони не з праці залежних селян, а з торгівлі, лихварства, збору мита, тобто з того, що «благородне» дворянство зневажало. Тому як не пишалося своїм багатством купецтво (до речі, майже поголовно неграмотне), інші, особливо люди розумової праці, ставилися до нього не вельми шанобливо.

Міняйло з дружиною за роботою. Художник К. Массейс. XVI ст.

Розглянь картину. Поміркуй, чому поряд я міняйлом, який рахує гроші, зображено його дружину, яка вдає, що читає Святе Письмо.

Джерело

Початок XVI ст. Із праці письменника і вченого Еразма Роттердамського «Похвала Глупоті»

Найдурнішим і найогиднішим зі всіх є... поріддя гендлярів, тобто торгашів, бо вони займаються найогиднішою справою і досягають мети найогиднішим способом. Усіх дурять, на кожному кроці брехливо присягаються, крадуть, обважують, обраховують і водночас вдають із себе шляхетних — тому, певно, що на кожному пальці мають персні зі щирого золота. При цьому в них не бракує низьких лестунів — «побратимів», які, сподіваючись ви частку нечесно нажитого багатства, підлабузнюються до них і всюди називають їх «вельмишляхетними».

У чому звинувачував купецтво Еразм Роттердамський? Чи цілком правим був він у своїй оцінці купецтва і торгівлі? Відповідь обґрунтуй.

Патриціат до початку XIV ст. тримав у своїх руках органи міського самоврядування — міську раду і суд.

Джерело

XV ст. Із нюрнберзького статуту про жебраків

Після того, як шановна міська рада довідалася, що є жебраки й жебрачки, які поводяться нечестиво, неналежно і непристойно, і що окремі особи жебрачать у Нюрнберзі, хоч не мають у цьому погреби... наші пани із ради ухвалюють, що жоден бюргер чи бюргерка, гість чи гостя не мають права просити милостиню а Нюрнберзі ні вдень, ні вночі, якщо вони не матимуть на це дозволу від шановної ради. Ті ж, що одержать цей дозвіл, можуть просити милостиню лише а тому випадку, якщо вони відкрито носять (на одязі) знак, який їм дадуть. Хто жебратиме без дозволу чи без знака, того виженуть із Нюрнберга на цілий рік, і він не матиме права наблизитися до нього на відстань однієї милі.

1. Як боролася з жебрацтвом у XV ст. міська рада Нюрнберга?

2. Поміркуй, про що свідчила поява цієї ухвали міської влади проти жебрацтва?

Серед городян було багато жебраків, причому кількість їх зростала. Жебракували в містах не лише ті, кому справді не було на що жити, а й ті, кому це подобалося. «Батьки» міста боролися з жебрацтвом здебільшого шляхом його обмежень та заборон.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно