Нащадки Карла Великого повторили долю Меровінгів. Вони правили Францією лише формально. Незабаром їм на зміну прийшла нова династія Капетингів (987-1328). Її засновником став Гуго Капет (987-996). Перші Капетинги мало чим відрізнялися від інших, часом бунтівних феодалів: король був лише, за тогочасним висловом, «першим серед рівних».

Сучасний пам’ятник Анні Ярославні — доньці князя Ярослава Мудрого, яка була королевою Франції у 1051-1060 рр.

• Підготуйте коротку письмову довідку про життя Анни Ярославни.

Поступово Капетинги змогли приборкати непокірних васалів і зміцнити королівську владу. У цій боротьбі союзниками королів стали представники стану «тих, хто працює». Постійні війни феодалів завдавали їм великої шкоди, тому селяни, ремісники й купці були зацікавлені у сильній королівській владі. У сильній королівській владі були також зацікавлені середні та дрібні феодали, а ще лицарі. Вони бачили у королі свого захисника від сваволі могутніх великих землевласників. Церква, яка засуджувала безглузді міжусобні війни в країні, під час яких гинули тисячі людей, так само стала на бік королів.

• Коли у Франції стала правити династія Капетингів?

2. Правління Луї IX Святого

Французькі королі намагалися централізувати свою країну, аби влада здійснювалась з одного центру — від короля та єдиних для всієї країни органів влади. Саме цей напрям став основним для політики короля Луї IX Святого (1226-1270). На думку сучасників, він зробив стільки добра, що невдовзі після смерті Церква визнала його святим, а для нащадків час його правління був часом існування майже ідеального царства справедливості.

Луї IX прагнув, аби його закони діяли по всій країні. Для цього було створено вищий орган судової влади — Паризький парламент (від франц. раrlеr — говорити). У ньому засідали представники знаті та легісти — знавці римського права. Легісти слідкували за втіленням у життя рішень парламенту, а також домоглися того, що кримінальними справами почали займатися королівські суди, а не суд сеньйора. Рішення парламенту були обов’язковими до виконання на всій території Франції, а звернутися до нього міг будь-який мешканець королівства.

Для того, аби зменшити кількість внутрішніх війн, король заборонив їх вести на території свого домену, а для решти територій увів правило «40 днів короля». За цим правилом між проголошенням війни та початком бойових дій мало минути 40 днів. Протягом цього терміну сторони повинні звернутися до короля, аби він мирно вирішив їхній конфлікт. У випадку, якщо не вдавалося дійти згоди, розпочиналися бойові дії.

Дерев’яна фігурка Луї IX Святого

Особисті речі Луї IX Святого

Луї IX здійснює правосуддя. Середньовічна мініатюра

• За допомогою цієї мініатюри зробіть висновок про те, як у середні віки розуміли справедливий суд.

Луї IX започаткував у Франції створення єдиної грошової системи. Король не заборонив сеньйорам карбувати власну монету (на той час право карбувати монети мали 40 феодалів), але примусив їх дозволити у своїх володіннях обіг королівської монети. Поступово більш якісна королівська монета витіснила з обігу місцеві гроші. Для контролю за фінансами король створив спеціальний орган — Рахункову палату.

Незвичними для сучасників були доброта і побожність короля. Він улаштовував притулки для немічних, а в його палаці щодня організовувались трапези для тих, хто голодував. Король особисто стежив за тим, щоб вони отримували такі самі страви, як і він. Луї IX брав участь у Сьомому і Восьмому хрестових походах. Коли після невдалого Сьомого походу його викупили з полону, король не повернувся додому, а залишився чекати нових хрестоносців у Палестині. За три роки, проведені там, французький король зажив слави святого. Він здійснив босоніж, у простому одязі паломництво до Назарета, працював муляром і влаштовував поховання для залишених напризволяще тіл убитих християн. Помер Луї IX у Тунісі.

• Чому Луї IX отримав прізвисько «Святий»?

2. Правління Філіпа IV Красивого. Генеральні штати

За правління онука Луї IX Філіпа IV Красивого (1284-1314) завершилося об’єднання Франції. Як і його попередники з династії Капетингів, він прагнув зміцнити королівську владу, збільшити території королівського домену. На кінець правління Філіпа IV він охоплював 3/4 земель королівства.

На відміну від свого діда, Філіп IV мало турбувався про питання моралі, особливо коли йшлося про здобуття грошей. На північний захід від його володінь розташовувався один з найбагатших регіонів Європи — Фландрія. У тамтешніх містах, таких як Гент, Брюґґе, Іпр виготовлялися відомі на весь континент шерстяні тканини, що приносило величезні прибутки. Тож не дивно, що Філіп IV прагнув підкорити цей регіон. Але його спіткала невдача: 11 липня 1302 р. у битві при Куртре французькі лицарі зазнали поразки від ополчення із ремісників і селян Фландрії. Та все ж згодом французькому королю вдалося приєднати до своїх володінь частину Західної Фландрії.

Філіп IV Красивий. Худ. Жан Луї Безар, XIX ст.

Битва при Куртре (сучасне зображення)

Непомірні витрати на війну з фламандськими містами були настільки великими, що королівський двір опинився на межі розорення. Для поповнення своєї скарбниці Філіп IV не гребував нічим. Він позичав гроші в містах та не повертав їх; виганяв із країни євреїв, ломбардських банкірів, конфісковуючи при цьому їхні гроші, а потім знову брав із них плату за повернення до країни; за його наказом у королівських монетах зменшили кількість золота; у королівських маєтках селян примушували викуповувати свою свободу. Філіп став вимагати від духівництва сплати королю постійного податку. Проти короля виступив Папа Римський Боніфацій VIII, який категорично заборонив священникам платити в казну. Однак часи змінилися. У відповідь на втручання папи Філіп IV скликав у 1302 р. збори представників трьох станів королівства й запропонував їм розглянути його суперечку з главою Церкви. Таке зібрання було скликано вперше в історії країни. Воно отримало назву Генеральні штати.

Генеральні штати — станово-представницький орган у Франції, вперше скликаний у 1302 р. королем Філіпом IV Красивим, щоб здобути додаткову підтримку своїх рішень. Початково головним завданням Генеральних штатів було вирішення фінансових питань.