Османський Молох

У середині XIV ст. турки-османи здійснили свої перші завоювання на Балканах. Вони поневолили Болгарію, а потім пішли на Сербію. 1389 р. на Косовому полі відбулася нерівна битва між сербо-боснійськими рицарями й набагато численнішими турецькими військами. У цій битві загинули і сербський король Лазар, і турецький султан Мурад. Султаном став старший син Мурада — Баязид, якого нарекли за швидкі воєнні успіхи на Балканах і в Малій Азії «Блискавкою».

Серби й боснійці зазнали на Косовому полі нищівної поразки. Відтоді майже 500 років балканські народи жили в турецькій неволі.

Турки створили постійне військо, ударною силою якого були піші воїни — яничари (від турецького «єні чері» — «нове військо»), озброєні ятаганами (кривими шаблями), списами і кинджалами. Яничарами ставали не турки, а полонені чи взяті у вигляді данини християнські хлопчики. Виховували їх дервіші, які стирали в них пам’ять про свій народ і прищеплювали їм фанатичну відданість ісламу та султану. Яничари стали гвардією (добірним військом) султанів і допомагали їм поневолювати християн. Але, якщо їх кривдили, яничари здійснювали палацові перевороти чи здіймали в столиці бунти.

Для допитливих

Сербські джерела повідомляють, що Мурада на Косовому полі смертельно поранив кинджалом, пробившись крізь ворожі лави, хоробрий сербський рицар Мілош Обілич, якого турки потім порубали на шматки. Турецьке ж джерело висвітлює цю подію інакше. Мовляв, уже після бою, з якого султан вийшов неушкодженим, Мілош Обілич вчинив замах на нього з допомогою захованого в рукаві отруєного кинджала. Розлютовані турки зарубали хороброго серба на очах султана. який помирав.

Джерело

XVI ст. Із праці чеха Вацлава Братислава «Пригоди»

Яничар набирають із дітей тих християнських народів, які живуть під турецькою владою. Набирають... малих дітей... Найкращих беруть на службу до турецького султана, інших розбирають паші та інші турецькі начальники. Решту... продають... в Анаголію та в Азію до певного часу... І живуть вони там... у холоді й голоді, під палючим сонцем, голими, і всі поводяться з ними, немов з собаками... Коли їм виповниться десь 20 років... — всіх їх доправляють до Стамбула. Тут найміцніших і суворих записують у молодші яничари й віддають під командування старших. Під їхнім наглядом молоді вчаться стріляти, рубати шаблями, кидати списи, перескакувати канави, лазити на стіни і виконувати всяку роботу, яку їм дасть старший... У бою чи під час штурму (фортеці) вони йдуть попереду, намагаючись виявити себе... Потім тим з молодих людей, хто засвідчить свою хоробрість, надають чин старших яничарів... З усіх турецьких солдатів вони найбільш безжалісні до християн. А воїни вони найневгамовніші, з них султан має найнадійнішу свою охорону.

1. Поміркуй, навіщо турки тримали майбутніх яничарів у таких нелюдських умовах? Чого вони досягали своєю жорстокістю?

2. Як жилося молодим яничарам? Чому вони ставали грозою для християн?

3. Слово «яничари» в Європі стало образливим. Як ти гадаєш, чому?

Паша — титул вищих урядовців у султанській Туреччині.

У 1402 р. на турків звалилися полчища Тимура.

Непоспіхом завоював Тимур Середню Азію. Під його могутнім ударом розпалася Золота Орда. Потім його воїни підкорили Іран, Афганістан, Великий степ, Кавказ, Делійський султанат, Багдадський халіфат арабів, Османську державу, Монголію та Китай. Піти війною на Русь він не зважився.

Віч-на-віч

Тимур народився в сім'ї монгольського вельможі. Він виріс сміливим і сильним воїном. У 26-річному віці внаслідок поранення став калікою: його права нога не згиналася в коліні, а рука — в лікті. Відтоді Тимура називали «Залізним кульгавим» — Тамерланом. Тамерлану довелося покладатися вже не на свою силу, а на мудрість та витримку. У 1370 р. він став правителем Середньої Азії.

Тимур (Тамерлан) виріс в обстановці запеклої міжусобної боротьби — справжньої «війни всіх проти всіх», тому вважав, що «весь світ не вартий того, щоб мати двох правителів». Він завойовував передусім ті народи, які не спромоглися навести в себе політичний лад. Навмання у воєнний вир не кидався, спершу уважно вивчав свою жертву. Військо пускав у діло лише тоді, коли в цьому виникала конча потреба. Керувався правилом: «Хоробрий воїн знищить десятьох, мудрий — ціле військо». Полонених іноді відпускав на волю, зрадників зневажав, мстивим не був. Володів казковими багатствами, проте жив скромно.

Тимур спустошив Малу Азію. Султан став його бранцем і невдовзі помер. Тому турки продовжили завоювання Балкан лише в 20—30-х роках XV ст., коли трохи оговталися. Вони підкорили Македонію, Грецію, Албанію та Сербію. Турецька армія обзавелася вогнепальною зброєю — гарматами й пищалями. Своєю боєздатністю вона не поступалася європейським арміям, до того ж була численнішою.

Війни робили бідних біднішими, а багатих багатшими. Населення поділялося на аристократів і «стадо» — залежний люд (землероби й скотарі). Селян обкладали податками й повинностями на державу, але на панщину не гнали, бо вельможам вистачало платні та воєнної здобичі, і своїх господарств вони не тримали. Немусульмани платили відшкодування державі за те, що їх не залучали до служби у війську.

Знайди на карті країни, завойовані турками у 20—30-х рр. XV ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно