Священна Римська імперія. Італійські торговельні республіки
- 18-04-2022, 01:36
- 823
7 Клас , Всесвітня історія 7 клас Васильків 2020
§ 16. Священна Римська імперія. Італійські торговельні республіки
Чи знаєте ви, що...
- ... у 961 р. німецький король Оттон І відрядив у Русь кількох священників, очолюваних єпископом Адальбертом Магдебурзьким, для проповідування християнства західного обряду;
- ... на початку XIII ст. галицько-волинський князь Роман Мстиславович втрутився в боротьбу між німецькими династіями гвельфів (прихильників римських пап) і гібеллінів (прибічників роду Штауфенів), виступивши на боці Філіпа Швабського, який воював з Оттоном IV Саксонським;
- ... всесвітньо відомий венеційський мандрівник Марко Поло в «Книзі про різноманіття світу» згадував про Русь як про велику, що простяглася до «моря-океану», холодну країну на півночі, де жив народ нелукавий і дуже чудовий?
Терміни та поняття, які варто знати й розуміти:
Теократія — від однойменного грецького слова, що означає «боговладдя»; державне правління, за якого влада належить духівництву.
Додаткова інформація з теми
https://is.gd/JgHQUQ
- QR 16.1. Середньовічна Швейцарія.
- QR 16.2. Хто такі гвельфи і гібелліни?
16.1. Як утворилася Священна Римська імперія? Яку роль в її творенні відіграв король Оттон І? Що таке «Вормський конкордат»?
У 843 р. після Верденського поділу утворилося Східне Франкське королівство, де продовжувала правити династія Каролінгів. До складу новоутвореної держави увійшли германські землі, приєднані Карлом Великим: Тюрінгія, Фризія, Баварія, Саксонія, Швабія, Франконія. Із X ст. тамтешні жителі йменувалися тевтонами, хоча слов’яни кликали їх німцями (німими, такими, які розмовляють незрозумілою мовою), звідки й пішла назва країни. Від початку Німеччина розвивалася як роздроблена, де єдність забезпечували особисті зв’язки між сеньйорами й васалами. Верховне управління належало герцогам, які використали слабкість королівської влади й самовільно розпоряджалися величезними територіями. Чималими земельними площами володіла церква, зокрема, єпископи та абати. У дрібніших маєтках господарювали графи. Найважливіші державні справи вирішувалися на рейхстагах - особливих зборах, куди прибували усі герцоги. Після того, як у 912 р. впокоївся останній із династії Каролінгів, рейхстаг уперше обрав нового короля. Цю традицію підтримували й надалі. Оскільки кожен монарх мріяв передати корону синові, він намагався за будь-яку ціну змусити німецьких депутатів голосувати саме за свого нащадка. Однак це вдавалося без проблем тільки справді видатним володарям.
Імператор Оттон І та імператриця Адельгейда, скульптура, XIII ст.
У 936 р. королем обрали Оттона І (936-973), який уславився чи не найвизначнішим європейським діячем X ст. Запобігаючи зовнішнім загрозам, він приєднав багату Лотарингію з колишньою столицею — містом Ахен, упокорив полабських слов’ян, розпочавши експансію на Схід, а в 955 р., у битві поблизу річки Лех, розгромив угорців, поклавши край їх експансії. У внутрішніх справах, по-перше, перетворив служителів власного двору на вищих управлінців держави. Наприклад, значно розширив повноваження канцлера, який зберігав печатку, завідував архівом і зустрічав іноземних послів. По-друге, новий правитель підтримав церкву, зробивши її ієрархів феодалами-сеньйорами. Так появилися «духовні імперські князі» - єпископи, абати і навіть абатиси монастирів. Навзаєм вони забезпечували королівську скарбницю грошима, постачали продукти та за потреби приводили війська. Чому ж «духовних князів» звали «імперськими»? Річ у тім, що Оттон І допомагав ще й римському духівництву. Як подяку за це 2 лютого 962 р. він із дружиною Адельгейдою отримали від Папи Римського імператорські регалії. Відтоді Німеччину знали як Священну Римську імперію.
Імператор Оттон І відродив велич німецької нації, але прирік своїх наступників на невпинні війни. Коли папська влада була ослабленою, німецькі монархи не мали проблем із присвоєнням титулів. Однак поступово папи римські зіпнулися на ноги й звернули увагу на те, що в Німеччині право інвеститури (призначення на церковні посади) належало не духовним, а державним посадовцям. Першим відчутного удару зазнав імператор Генріх IV. Папа Римський Григорій VII відлучив його від церкви і звільнив німецьких підданих від васальної присяги правителеві. Той у 1077 р. дістався італійської фортеці Каносса, де тоді перебував очільник католиків. Простоявши три дні босоніж на снігу, «покутник» усе-таки отримав прощення. (Відтоді з’явився вираз «піти в Каноссу», тобто «покірно просити миру».) А втім, «каносське помилування» не розв’язало проблеми інвеститури аж до 1122 р., коли уклали Вормський конкордат (угоду у місті Вормс). Згідно із цим документом духовних керівних осіб висвячував Папа Римський, але феоди вони отримували від імператора.
Думаємо і діємо!
1. Покажіть на мапі територію Священної Римської імперії. Як розгорталися взаємини між правителями Священної Римської імперії та папами римськими? 2. Що означає слово «теократія»? Де й коли його доцільно вживати, розповідаючи про Священну Римську імперію? Як розгорталися взаємини між правителями Священної Римської імперії та папами римськими? 3. Зафіксуйте на лінїї/стрічці/шкалі часу дати Верденського договору, закінчення правління династії Каролінгів, утворення Священної Римської імперії. Складіть із ними дві-три хронологічні задачі та запишіть їх у зошити.
16.2. Які династії правили в Священній Римській імперії у XII-XV століттях? Про що йшлося в «Золотій буллі»?
У XII ст. німецький престол посіли представники династії Штауфенів (1138-1254). Найперше вони взялися розширювати межі Священної Римської імперії за рахунок слов’янських земель. Під гаслом так званого «натиску на Схід» прилучили Бранденбурзьке макрграфство (зі столицею в місті Берлін) та Мекленбурзьке герцогство, де місцева знать поступово онімечувалася. Також, наслідуючи попередників, вони дуже скоро посварилися із Західною церквою. Зокрема, воюючи проти неї, Фрідріх І Барбаросса (1152-1190) здійснив кілька походів у Північну Італію, зруйнував місто Мілан та інші, які чинили спротив. Покори від пап не дочекався, натомість утратив завойовані території. Усередині країни «рудобородий» пробував підпорядкувати герцогів, але загинув у Третьому хрестовому поході, що й завадило успіхові. Його синові Генріху VI вдалося підкорити Королівство Сицилія, де згодом, завдяки династичному шлюбу, утвердився Фрідріх II (1212-1250), який мало переймався інтересами батьківщини. Намагаючись заручитися підтримкою, щоб захопити Італію, він активно роздавав привілеї знатним родинам. Водночас його вважали одним із найосвіченіших тодішніх правителів, який володів кількома мовами, заснував Неаполітанський університет, допомагав діячам культури. Бажаючи помиритися з церквою, вирушив у Шостий хрестовий похід і навіть захопив місто Єрусалим. Проте римські церковнослужителі настільки його не терпіли, що навіть за таку перемогу не зняли прокляття. Невдовзі Штауфени втратили Сицилію, а потім узагалі щезли з історії Середньовіччя.
Після того, як помер Конрад IV Штауфен, у Німеччині настав період безкоролів’я (1254-1273). Феодали та «духовні імперські князі» вільно почувалися у власних маетностях, яких «наплодилося» близько сотні. Ці клаптикові «провінції» фактично не підлягали імператорові. Ситуацію пробував виправити Рудольф І Габсбург, якого обрали на трон у 1273 р. Він був уже літньою людиною, не володів значними багатствами та угіддями, тому знать сприймала його як залежного і слабохарактерного сеньйора, який, попри те, дуже швидко проявив вольові якості. Із-поміж його вчинків варто виокремити захоплення Австрійського герцогства. І хоча нащадки тимчасово втратили контроль над Священною Римською імперією, Австрія аж до XX ст. перебувала під короною династії Габсбургів.
У XIV ст. до влади прийшла Люксембурзька родина. Її успіхом стала подія 1338 р., відколи депутати рейхстагу ухвалили, що титул імператора не потребує освячення Папи Римського. У 1356 р. Карл IV (1346-1378) видав «Золоту буллу», яка впорядковувала правила обрання правителів Священної Римської імперії. Зокрема, церемонія мала відбуватися в місті Франкфурт-на-Майні на зборах курфюрстів (виборців), куди входили король Чехії, архієпископи Майнца, Тріра і Кельна, пфальцграф Рейнський, герцог Саксонії та маркграф Бранденбурга. Такими чином, імперія, фактично, перетворилася в королівство.
Династія Габсбургів, яка повернулася в XV ст., отримала в спадок розладнану країну. Кожне князівство скликало ландтаг, на якому представники від станів обговорювали місцеві питання. Монархи майже нічого не вирішували. Попри все, Священна Римська імперія не розвалилася, а проіснувала в роздробленому вигляді до початку XIX ст.
Печатка Карла IV Люксембурзького, якою він засвідчив «Золоту буллу», 1356 р.
Думаємо і діємо!
1. Як діяв німецький рейхстаг? Чим він відрізнявся від станово-представницьких зборів в інших країнах Європи? 2. Покажіть на мапі територію Священної Римської імперії періодів правління Оттона І та Фрідріха II. Як змінювалися кордони держави? 3. Розгляньте печатку Карла IV Люксембурзького. Що означають предмети в його руках? Кого і що зображено на гербах, які розміщені обабіч трону? Установіть, яким із теперішніх європейських країн належать обидва? Яку роль відіграв король Карл IV в історії Чехії? Дізнайтеся самостійно.
16.3. Як розвивалися італійські міста в XII-XV ст.?
Упродовж XII-XV ст. Італія розвивалася як розроблена держава. Ще від античних часів вона вважалася найціннішою складовою Римської імперії, а тому, ніби магнітом, притягувала войовничих сусідів. Південь на тривалий період підкорили візантійці, араби, опісля — нормандці. Уже на початку XIII ст. там майже припинилася торгівля. Регіон перетворювався в сільськогосподарський, що ним залишається й по сьогодні. Папську область у Центральній Італії розділили князі та графи, які безперервно воювали між собою, що ускладнювало контакти Півдня і Півночі.
Від XI ст. у Північній Італії рицарі «зливалися» з міщанами, тому не утворювали звичної для Європи феодальні драбини. Ключові ролі відігравали великі міста Флоренція, Венеція, Мілан, Генуя та Болонья, що поступово переросли в держави. їх ремісники славилися високоякісними виробами, а купці заполонили весь європейський простір, продаючи крам зі сходу (тканини, вина, прянощі тощо). Завдяки постійним грошовим надходженням розквітли банки. Скажімо, флорентійська родина Перуцці надавала позики французьким та англійським королям (щоправда, коли ті в роки Столітньої війни відмовилися віддавати борги, кредитори розорилися). Міське повітря вабило й селян. їх навіть спонукали переселятися. Зокрема, в 1257 р. в місті Болонья ухвалили закон («Райський акт»), відповідно до якого переведення будь-кого в стан «тих, які працюють» каралося штрафом тому, хто підкорював, та відрубуванням руки і ноги тому, хто підкорився. Як наслідок, упродовж XIII - XIV ст. чисельність північноіталійських городян сягала десятків тисяч осіб. Деякі міста засновували власні колонії (наприклад, Генуя володіла Кафою (Феодосією) в Криму).
Мовою історичного джерела
Уривок з промови дожа міста Венеція (XV ст.): «Щороку Венеція вивозить у Ломбардію товарів на таку суму: на 100 тис. дукатів конопель, на 25 тис. дукатів бавовни, на 30 тис. дукатів бавовняної пряжі, на 120 тис. дукатів італійської шерсті, на 250 тис. дукатів парчі та шовкову, на 30 тис. перцю, на 64 тис. кориці, на 8 тис. імбиру, на 95 тис. цукру, на 30 тис. швейного та вишивального приладдя, на 120 тис. красильного дерева, на 50 тис. інших барвників, на 250 тис. крейди і на 30 тис. рабів. Я не рахую прибутку від продажу солі (1 млн дукатів). Погодьтеся, що така торгівля дуже вигідна. Подивіться, скільки вона приводить у рух кораблів, щоб перевезти товари в Ломбардію, щоб їхати за ними у Сирію, у Романію, в Каталонію, у Фландрію, на Кіпр, у Сицилію, в усі кінці світу. ... Прибуток купців становить щонайменше 600 тис. дукатів».
На початку XII ст. Флоренція з околицями перетворилася в комуну. Із 1138 р. в ній діяло виборне правління, очолюване консулами та Радою, куди в різні періоди входило 100-150 «депутатів». Окремі питання обговорювали на загальних народних зборах. Флорентійці виступили проти феодалів, які жили неподалік. їх замки зруйнували, а самих переселили в місто. У Венеції правили дещо по-іншому. Її очолював дож, якого обирали пожиттєво. Йому допомагали 6 порадників і колегія 40 мужів, які спільно розв’язували найважливіші проблеми. У XIII ст. венеційці уклали «Золоту книгу», куди записали найвизначніші родини і лише з-поміж них обирали собі керівників. Місто Мілан уважалося осердям Ломбардії. Кілька разів його руйнував німецький імператор Фрідріх І Барбаросса, але воно щоразу відроджувалося. Ремісничі майстерні забезпечили йому промислове піднесення. У XV ст. владу перейняв кондотьєр (керівник найманих військ) Франческо Сфорца. За правління його родини міланці відчули себе не тільки громадянами сильної держави, а й долучилися до творення знаменитої культурної спадщини середньовічної Італії. Отож населення італійських міст переважно утворювало республіки, де управляли народні обранці. Так міщани самостійно порядкували колективним життям. Водночас від XV ст. значно посилилися впливові династії. Подекуди утвердилися олігархи - знатні й багаті люди, які прагнули керувати.
Місто Флоренція, малюнок-мапа, XV ст.
Мана міста Генуя, XV ст.
Думаємо і діємо!
1. Чому деякі італійські міста називають республіками? Покажіть на мапі території італійських міст-держав, торговельні шляхи, якими ті користувались. Що спільного та відмінного в плануванні, розташуванні, забудові міст Флоренція і Генуя, які зображено на мапах XV ст.? 2. Прочитайте текст історичного джерела. Які товари вивозили венеційські купці з міста? Із якими країнами вони торгували? Покажіть ці країни на мапі. 3. Чому деякі родини з італійських міст-держав могли втручатися в життя та в державотворчі справи європейських монархів?
Ще раз про головне
Перевірте себе!
1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами:
Коли ____ ? Що ____ ? Хто ____ ? Де ____ ? Звідки ми можемо дізнатися про ____ ? Чому ____ ? Як ____ ? Який результат ____ ? Запропонуйте свої запитання однокласникам.
2. А. Обчисліть, скільки років минуло між датами: створення Священної Римської імперії та ухвалення Карлом IV «Золотої булли»; укладення Верденського договору та Вормського конкордату. Скільки років правили: Оттон І, Фрідріх І Барбаросса, Фрідріх II, Карл IV? Б. Покажіть на мапі, як змінювалася територія Священної Римської імперії впродовж X-XV ст.? Покажіть на мапі італійські міста-держави в послідовності їх розташування з півночі на південь, зі сходу на захід. В. Як ви розумієте словосполучення «феодально-теократичний характер Священної Римської імперії»?
3. А. Використовуючи пошуковий сервіс «Ґуґл», намалюйте схему, де відобразіть організацію влади в місті Генуя. Узгодьте свої схеми, працюючи в парах. Б. Розкажіть про Священну Римську імперію та італійські торговельні республіки, використавши ілюстрації з параграфа і розташувавши їх у логічній послідовності. Які ілюстрації ви додали б до своєї розповіді? В. Доберіть два-три «крилаті вислови», що були б співзвучними із фразою «ходити в Каноссу».
4. А. Зіставте й порівняйте організацію влади в містах-державах Флоренція, Венеція, Мілан, Генуя. Б. Що спільного та відмінного між давньогрецькими полісами й італійськими містами-державами XII-XV ст.? Обговоріть у парах.
5. Чому німецького короля-імператора Оттона І вважають одним із «найвизначніших європейських діячів Х ст.»? Хто з правителів Русі був/була його сучасником/сучасницею? Чи можна їх також назвати «найвизначнішими»? За які вчинки? Обговоріть у групах.
6. Уявіть, що ви - купець, який живе в середині XV ст. і торгує бавовняною пряжею. Використовуючи мапи та знання подій історії Середньовіччя, прокладіть торговельний маршрут, ураховуючи, що вам потрібно вирушити з міста Венеція, закупити пряжу й продати її в одне з міст Ганзи, наприклад, у Любек.
Коментарі (0)