Практична робота. Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного студента
- 21-04-2022, 17:31
- 1 449
7 Клас , Всесвітня історія 7 клас Пометун, Малієнко 2020
§ 22. Практична робота. Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного студента
Ознайомтеся з матеріалами параграфа. Оберіть у параграфі не менше двох завдань і виконайте їх у зошиті. Поділіться з класом результатами роботи.
1. Як було влаштовано середньовічні школи та університети
Завдання 1
У V-X ст. освічених людей в Європі було мало, і навіть не всі королі вміли читати й писати.
Проаналізуйте схему і поясніть, як пов'язані зміни у суспільстві та виникнення потреби в освічених людях.
Завдання 2
На основі ілюстрацій опишіть клас середньовічної школи. Хто навчає школярів? Скільки дітей у класі? Які методи навчання використовують?
Школа в Середні віки (середньовічні зображення)
У розвитку середньовічної освіти велику роль відігравало християнство. При монастирях і храмах відкривали перші школи, головним предметом у яких було письмо. Зошитів тоді ще не було, й учні вчилися писати загостреною паличкою на покритих воском дощечках.
Завдання 3
На основі тексту та схеми порівняйте зміст середньовічної та сучасної освіти.
В XI-XII ст. з'явилися школи для всіх охочих, незалежно від національності й походження, де викладали «сім вільних мистецтв». Вільними їх називали тому, що опановувати їх могли лише вільні люди, а мистецтвом вважалася діяльність, спрямована на осмислення, творче сприйняття навколишнього світу, що також робить людину вільною. Створена ще в Давньому Римі, така освіта діяла протягом усього Середньовіччя. Цикл навчальних предметів складався із двох частин — тривіуму1 і квадривіуму.
1 Тривіум — перші три науки, які мали опанувати студенти, від цього слова походить слово тривіальний — дуже простий, звичайний.
Завдання 4
На основі тексту складіть словничок «Середньовічні університети». Поділіться з класом, які із слів ви вже знали, а які виявилися новими.
У XII-XIII ст. викладачі та студенти міських шкіл почали створювати особливі об'єднання, що називались університетами.
Університет (від латинського — «сукупність, спільнота») — вищий навчальний заклад, де готують спеціалістів із різних галузей знань, ведуть наукову роботу.
Університети не тільки давали високий рівень освіти та свободи, а й забезпечували розвиток науки, міста і навіть держави, у якій вони діяли. Найперші з них виникли в Болоньї (Італія), Парижі (Франція), Оксфорді (Англія). До кінця XV ст. у Європі було засновано понад 60 університетів. Університети самі обирали свого очільника — ректора, самостійно визначали склад викладачів і могли судити своїх учнів. Учні називалися студентами, що латиною означає «старанно вчитися».
В університетах так само вивчали «сім вільних мистецтв», але на вищому рівні. Провчившись п'ять-сім років, можна було вступити на старші факультети — богословський, юридичний і медичний. Основними заняттями вважалися лекції, що читалися вранці та ввечері. Одягнений у чорну мантію магістр-викладач читав уголос яку-небудь учену книгу, не дозволяючи собі ні на букву відступити від тексту.
Інший вид занять — диспути — словесні двобої, під час яких студенти вже мали право не тільки поставити запитання викладачу, а й виступити самі й навіть запропонувати будь-яку тему для обговорення. Перемагав на диспуті не той, хто більше знав, а той, хто переконливіше доводив свою точку зору.
Завдання 5
На основі ілюстрацій порівняйте середньовічну та сучасну освіту. Які традиції навчання існували в університетах?
1. Лекція в Болонському університеті (деталь гробниці Дж. да Леньяно, Болонья, XIV ст.)
2. Печатка Кембриджського університету (зображено ректора, який сидить між двома наглядачами, внизу міст через р. Кем, ХІІІ ст.)
3. Клас в університеті Німеччини (середина XIV ст.)
4. Зустріч професорів Паризького університету (XIV ст.)
5. Вид на Старий університет Болоньї (сучасне фото)
6. Диспут в університеті (мініатюра XIV ст.)
2. Яким було життя середньовічного студента
Завдання 6
Ознайомтеся з документами (с. 121). Дізнайтеся, як студенти ставилися до навчання, яким було їхнє майнове становище.
Чимало студентів походили з містян, селян і небагатих рицарів, тому, аби заплатити за навчання і житло, вони змушені були заробляти уроками чи просити милостиню.
Навчання в усіх університетах велося латиною, тому студент міг почати своє навчання в одному університеті, а закінчити його в іншому місті чи навіть в іншій країні. Аби підтримати одне одного, студенти різних країн об'єднувалися в земляцтва.
ІЗ ТВОРУ НЕВІДОМОГО АВТОРА ПРО НАВЧАННЯ В ПАРИЖІ НА ПОЧАТКУ ХІІІ СТ.
Майже всі паризькі школярі [студенти] займалися виключно тільки тим, щоб учитися й досліджувати щось нове.
Одні навчалися виключно для того, щоб знати, але це тільки цікавість, інші — аби прославитись, але це марнославність; нарешті, дехто вчився, щоб діставати пізніше вигоду, але це користолюбність. Дуже небагато хто з них навчався, щоб здобувати науку або навчати інших.
Gaudeamus1 (Веселімося!)
Carmen scholasticum (Студентський гімн)
(Уривок)
Хай живуть нам виші всі,
Вся наша еліта:
Професори і доценти,
Аспіранти і студенти, —
«Многая їм літа!»
Хай живе республіка
І той, хто керує;
Хай живе наша спільнота
І благодійників щедрота,
Що про всіх нас дбає.
Всякий смуток геть від нас,
Песимізму досить;
Всякий біс нехай сконає,
Що студентам не сприяє,
На глум їх підносить.
Переспів М. Білика
1 Гаудеамус (від латинського — «веселімося») — середньовічна студентська пісня, студентський гімн.
Завдання 7
Чому ми пам'ятаємо П'єра Абеляра?
Одним із найвідоміших докторів середньовічних університетів був П'єр Абеляр (1079-1142). Лекції Абеляра користувалися неабиякою популярністю. Послухати їх та поспілкуватися з викладачем прагнули студенти з різних університетів Європи. Доводячи, що людина має мислити та прагнути до нових знань, він пропонував учням не боятися захищати власну точку зору. Проте для багатьох сучасників Абеляр був цікавим через палке кохання до своєї учениці Елоїзи, яке він описав у книзі «Історія моїх нещасть». Вона була його ученицею і видатною жінкою свого часу. Розлучені, вони обоє пішли в монастир і листувались протягом багатьох років. До наших часів збереглися листи Абеляра до Елоїзи. Коли, через двадцять років після смерті Абеляра, померла Елоїза, на виконання її останньої волі вона була похована в одній могилі з тим, з ким її розлучила доля.
З ЛИСТІВ П. АБЕЛЯРА
«Найголовнішим для філософа є дослідити істину за допомогою розуму, йти у всьому не за думками інших, а лише за доводами розуму».
«Постійні й часті сумніви — перший ключ до мудрості... Бо сумніви штовхають нас до пошуків, а пошуки допомагають пізнати істину».
Уявіть собі диспут у середньовічному університеті. Напишіть короткий твір про цю подію, обравши для теми диспуту одну з відомих вам подій Середньовіччя.
«Історична мозаїка»
http://bit.do/fFQxi
Коментарі (0)