Виникнення «варварських королівств». Франкська держава
- 21-04-2022, 22:36
- 1 466
7 Клас , Всесвітня історія 7 клас Гісем, Мартинюк 2020
Зверніть увагу!!!
§ 2. Виникнення «варварських королівств». Франкська держава
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: як утворилися «варварські королівства»; які риси були притаманні Франкській державі за правління Меровінгів; як утворилася і чому розпалася Франкська імперія; що таке «варварські королівства», «Салічна правда», «алод», «бенефіцій», «майордом», «васал», «рицар», «Каролінзьке відродження».
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Що таке держава? 2. Як утворювалися та припиняли своє існування держави Стародавнього світу? 3. Що таке імперія? 4. Робота в парах. На прикладі Римської імперії поясніть, якими були особливості структури та здійснення влади в імперії.
1. Утворення «варварських королівств». Першу варварську державу на території Західної Римської імперії — Вестготське королівство — утворили вестготи в 418 р. за згодою імператора Гонорія. Дослідники називають її та інші держави, утворені варварами, «варварськими королівствами», оскільки влада в них належала колишнім ватажкам племен, які проголосили себе самостійними володарями-королями.
«Варварське королівство» — держава, створена варварськими племенами на території Західної Римської імперії в умовах її розпаду в V ст.
Приблизно в той самий час у Північній Африці виникло Вандальське королівство, створене вандалами й аланами.
У басейні Рони в 443 р. виникло Бургундське королівство, а в південно-західній частині Іберійського півострова в першій половині V ст. утворилося Королівство свевів.
Після усунення від влади останнього римського імператора Ромула Августула виникло королівство Одоакра. Проти нового правителя виступив молодий вождь остготів Теодоріх, який у 493 р. вторгся до Італії, убив Одоакра та проголосив себе «королем готів та італіків». Остготське королівство Теодоріха було найбільшим серед держав, заснованих германцями на території колишньої Західної Римської імперії.
Золота монета (солід) Одоакра
Від середини V ст. розпочалося масове вторгнення на територію колишньої римської провінції Британія північно-західних германських племен саксів, англів і ютів. У результаті англосаксонського завоювання на землях Британії утворилися сім королівств. Згодом завойована ними країна отримала назву Англія.
У цей самий час у Північній Галлії виникло Франкське королівство. Останнім за часом виникнення було Королівство лангобардів, яке утворилося в другій половині VI ст. До середини VIII ст. воно займало майже весь Апеннінський півострів, півострів Істрія та острів Корсика.
Теодоріх І. Гравюра XVIII ст.
Усі «варварські королівства» із часом розпалися або були завойовані. Лише Франкське королівство відіграло важливу роль у подальшому розвитку середньовічної Європи.
2. Франкська держава Меровінгів. Назву «франки» (у перекладі «вільні», «відважні») почали використовувати від середини III ст. щодо германських племен, які жили в нижній і середній течіях річки Рейн. У V ст. франки захопили Північно-Східну Галлію. Одним із найвідоміших вождів франків у той час був Меровей. Саме він започаткував першу королівську династію франків — Меровінгів. Її найславетнішим представником став онук Меровея — Хлодвіг (481—511 рр.).
Хлодвіг І. Бронзова медаль. Гравюра Ж. Дасьє. 1720 р.
• У якому столітті почалося, а в якому закінчилося правління Хлодвіга? Що, на вашу думку, мала символізувати ця медаль для Французького королівства XVIII ст.?
У 486 р. Хлодвіг, уклавши союз із вождями інших племен, досяг єдності франків і вирушив на завоювання римських володінь. У вирішальній битві поблизу міста Суассон франки розгромили римські війська й завоювали Північну Галлію, де утворилася Франкська держава Меровінгів.
Після завоювання Галлії Хлодвіг знищив більшість вождів, із якими разом воював проти римлян, і став королем — єдиним правителем держави. Скликати загальні народні збори він припинив. Центром управління державою став королівський двір.
Жителі завойованої франками Північної Галлії сповідували християнство. Тому Хлодвіг разом із загоном відданих воїнів у 496 р. прийняв християнство за західноримським зразком. У такий спосіб Хлодвіг та його наступники здобули підтримку з боку християнського духовенства, що полегшило подальше підкорення Південної Галлії, а також сприяло зміцненню авторитету влади Хлодвіга серед франків. Столицею своєї держави у 508 р. він зробив Париж.
Усі питання Хлодвіг тепер вирішував самостійно або радився лише з довіреними особами. У його розпорядженні були ополчення франків і постійний загін відданих королю воїнів, на утримання яких, за римським звичаєм, почали збирати податки до скарбниці Хлодвіга. Для збору податків і підтримання порядку в державі він із наближених людей призначав правителів — графів. Найвищим суддею у Франкській державі став сам Хлодвіг.
До завоювання Галлії у франків не було писаних законів, а існували лише звичаї, які в усній формі передавалися з покоління в покоління. Такі правові норми називають звичаєвим правом. Запис законів франків, зроблений за Хлодвіга, є однією з найдавніших пам’яток звичаєвого права в Європі. Він дістав назву «Салічна правда» за назвою племені салічних франків, із якого походив Хлодвіг. «Салічна правда» стала першим збірником писаних законів у франків і засвідчила початок поступового переходу від варварства до цивілізації.
«Салічна правда» («Салічний закон») — збірник записів звичаєвого права германського племені салічних (приморських) франків, одна з найбільш ранніх «варварських правд». Латинською мовою називалася «закон», українською (за аналогією з «Руською правдою») — «правда».
Влада короля у Франкській державі
• Поясніть за схемою, як Хлодвіг керував своєю державою.
Після смерті Хлодвіга Франкська держава була поділена між чотирма його синами, які продовжили завоювання батька. Водночас брати намагалися знищити один одного й загарбати чужі землі.
У Русі-Україні «варварською правдою» (записом норм звичаєвого права) була «Правда Ярослава», що стала основою «Руської правди». Пізніше її доповнили «Правда Ярославичів» і «Статут Володимира Всеволодовича».
Наприкінці VI ст. земельні ділянки, отримані франками після завоювання Галлії, стали їхньою власністю — алодом, який можна було вільно продати або заповісти.
У другій половині VII ст. Франкська держава остаточно занепала. Сучасники назвали цю добу «часом лінивих королів». Королі з династії Меровінгів залишалися при владі, але насправді всі справи вирішували королівські управителі — майордоми.
3. Каролінги. Франкська імперія. Наприкінці VII ст. єдиної Франкської держави фактично не існувало, до того ж їй загрожували нові завойовники — араби. Боротьбу проти них очолив майордом Карл Мартелл (у перекладі «Молот») (714—741 рр.). Він розумів, що лише добре озброєний кіннотник, здатний до далеких походів і швидкого пересування, міг зупинити арабську навалу, основу війська якої складала легка кіннота. Проте спорядження вершника коштувало дуже дорого (дорівнювало вартості 18—20 корів), і простий франкський воїн не мав змоги його купити.
Для можливості придбання зброї та коней Карл почав роздавати землі своїм воїнам за умови несення ними військової служби. Селяни, які жили на цих землях, мали утримувати своєю працею нових власників. Така форма володіння землею дістала назву бенефіцій. Із VIII ст. тих, хто володів бенефіціями, називали васалами, а тих, кому вони служили, — сеньйорами.
Створення важкої кінноти започаткувало середньовічне рицарство.
Алод — індивідуальна або родинна земельна власність у «варварських королівствах». Була безумовним володінням, не пов'язаним із виконанням служби й повинностей.
Майордом — старший управитель королівського палацу у Франкській державі Меровінгів.
Бенефіцій (від латин. beneficium — благодіяння) — форма умовного землекористування. Надавався правителем Франкської держави за умови виконання одержувачем певних обов'язків, найчастіше військової служби. Наслідком цього стала поява у франкському суспільстві великих землевласників і залежного селянства.
Васал (від латин. vassus — слуга) — у Середньовіччі в Західній Європі особа, що отримала землю за умови служби сеньйору (від латин. senior — старший). Відносини між васалом і сеньйором створювали систему васалітету.
Рицар (від нім. Ritter — вершник, кінний воїн) — середньовічний шляхетський титул у Європі. Започаткований франками у VIII ст. після переходу від пішого до кінного війська.
Спираючись на кінне військо, Карл Мартелл розбив арабів у 732 р. в битві під Пуатьє. Ця битва мала вирішальне значення для долі європейської християнської цивілізації Середньовіччя — було зупинено наступ арабо-мусульманського світу на Європу з південно-західного напрямку.
Карта «Франкська держава. Імперія Карла Великого»
Наступником Карла Мартелла став його син Піпін III Короткий (741—768 рр.), який спочатку також мав титул майордома. За підтримки Папи Римського, усунувши від влади останнього короля з династії Меровінгів, у 751 р. Піпін III Короткий став королем.
Піпін III Короткий передав свою владу сину Карлу, якого згодом назвали Великим. Так з’явилася нова династія, що дістала назву Піпінідів, або Каролінгів.
Карла Великого (768—814 рр.) вважають не тільки найвидатнішим представником династії Каролінгів, але й найвідомішим монархом західноєвропейського Середньовіччя. Король франків та «імператор Заходу» швидко об’єднав у межах створеної ним імперії більшу частину Західної Європи. Він поклав край добі «темних віків», що панувала після загибелі Західної Римської імперії.
Усе життя він провів у воєнних походах, збільшуючи територію своєї держави. Успіхам Карла сприяла важка кіннота, створена Карлом Мартеллом.
Король удосконалював систему управління державою, піклувався про розвиток культури. Цей час вчені згодом назвали «Каролінзьким відродженням».
Монарх — одноосібний спадковий або (рідше) виборний глава держави.
«Каролінзьке відродження» — період розвитку культури в середньовічній Європі кінця VIII — початку IX ст., пов'язаний із правлінням Карла Великого та його нащадків.
У той час із півночі й північного сходу державу Карла Великого оточували землі германських племен, передусім саксів; на півдні була Іспанія, захоплена арабами-мусульманами; на сході жили авари та слов’яни.
Ставши королем, Карл Великий у 773—774 рр. знищив Лангобардське королівство та приєднав його землі до своєї держави. Однак у 778 р. франкське військо зазнало поразки від арабів та місцевих племен басків у Ронсевальській ущелині. Цю подію оспівано у старофранцузькій героїчній поемі «Пісня про Роланда», що була створена в середині XII ст.
Карл Великий. Художник А. Дюрер. XVI ст.
Найважливішими й найважчими були війни проти саксів (772—804 рр.). Спочатку Карл захопив майже всю Саксонію та спробував навернути її жителів на християнство. У відповідь волелюбні, вірні богам своїх пращурів сакси повстали. Майже 20 років тривало протистояння між саксами і франкським королем.
У 788 р. Карл захопив Баварське герцогство. Він воював проти слов’янських племен, а згодом уклав із ними союз проти аварів і розпочав війну з Аварським каганатом — державою, утвореною кочовиками-аварами в Паннонії (тепер територія Угорщини). У результаті трьох походів (791—796 рр.) Карл Великий розгромив аварів, й Аварський каганат зник із карти Європи.
Унаслідок завоювань Карла Великого під його владою опинилася значна територія, що за розмірами нагадувала колишню Західну Римську імперію.
Серед оточення Карла виникла ідея проголосити його імператором за зразком давніх римлян. Після того як Карл Великий допоміг Папі Римському Льву III перемогти римську знать і повернути владу, Папа запросив монарха до Риму. Під час урочистого різдвяного молебню 25 грудня 800 р. він несподівано для присутніх увінчав короля імператорською короною та надав титул «Правителя Римської імперії». У 812 р. Візантія також визнала Карла імператором Заходу.
Фрагмент підпису Карла Великого
Держава Карла Великого була поділена на окремі округи — графства. Призначені королем графи збирали податки, здійснювали судочинство, очолювали місцеве ополчення. Наприкінці весни й восени король скликав загальнодержавні збори. На весняні збори могли прийти всі вільні люди. На них монарх отримував відомості про управління, стан справ і потреби тієї або іншої місцевості. На схвалення учасників зборів він представляв капітулярії (закони й адміністративні розпорядження монарха). На осінні збори запрошувалися лише найважливіші радники Карла, під час яких обговорювалися різні питання державного життя та ухвалювалися капітулярії за ними.
Карлу для управління державою потрібні були освічені люди. Частково їх запрошували з інших країн. При центрах єпископств засновували школи. Така школа існувала й при дворі імператора в Аахені. Її очолював запрошений з Англії чернець Алкуїн. Офіційною мовою імперії визнали латину. При дворі Карла існувала «Академія» — гурток на зразок філософської школи грецького мислителя Платана. За наказом Карла збирали й переписували римські та грецькі рукописи. Події, що відбувалися в державі, він доручив записувати в анналах (від латин. annus — рік).
Карл наказав скласти граматику мови франків, установив франкські назви місяців і доручив збирати давні франкські пісні.
Майже всі дрібні вільні власники землі перетворилися на залежних селян, оскільки не могли самі витримати тягар військової служби та придбати необхідне спорядження. Тому Карл призивав до війська лише власників чотирьох наділів. Іншим селянам доводилося або на спільні кошти відправляти до війська одного кіннотника, або шукати захисників, які могли б звільнити їх від служби. Захисниками селян ставали великі світські або церковні землевласники. Залежні селяни звільнялися від військової служби і втрачали давні права: їхнім суддею та господарем ставав захисник.
4. Розподіл імперії Карла Великого. Карл Великий помер 814 р. та був похований в Аахені, де жив останні роки. Після смерті короля створена ним імперія проіснувала недовго. Причини розпаду полягали в самому характері держави. Карл Великий силою об’єднав племена, різні за рівнем розвитку й культурою, у яких спільною була лише християнська віра.
За правління Карла в його державі розгорнулося широке будівництво. Було споруджено понад 300 палаців, соборів, церков і монастирів. В Аахені збудували величний палацовий комплекс. У 793 р. за наказом Карла розпочалося будівництво каналу, який мав з'єднати Рейн, Дунай, Північне й Чорне моря. Проте будівництво не було завершено.
Господарство мало натуральний характер: усі необхідні речі та продукти вироблялися не на продаж, а для власного споживання. Через відсутність торговельних зв’язків округи імперії Карла Великого існували окремо.
Графи, які управляли землями, прагнули закріпити їх за собою, щоб передавати в спадщину своїм нащадкам. Оскільки міцної системи управління у Франкській імперії не існувало, вона почала швидко розпадатися.
За онуків Карла Великого — Лотаря, Людовіка II Німецького й Карла II Лисого — було остаточно оформлено розпад Франкської імперії.
У 843 р. на з’їзді у Вердені онуки імператора уклали угоду про поділ імперії на три частини. Лотар отримав Середню державу з імперськими містами Аахен і Рим, Людовік II Німецький — Східнофранкську державу, а Карл II Лисий — Західнофранкську державу. Імператорський титул зберігався за Лотарем, але особливих прав щодо братів, які стали самостійними королями, він не мав. Верденський поділ імперії онуками Карла Великого започаткував три майбутні західноєвропейські держави — Німеччину, Італію та Францію.
Карта «Розподіл Франкської імперії»
Запам'ятайте дати
• 486 р. — заснування Франкської держави
• 800 р. — заснування Франкської імперії
• 843 р. — розпад Франкської імперії
Опис Ронсевальської битви франків із басками в 778 р. з «Анналів Франкського королівства»
Повертаючись, (Карл) вирішив пройти через ущелину Піренейських гір. Баски влаштували засідку на верхів'ї тієї ущелини, привели у велике сум'яття все військо (Карла). І хоча франки перевершували басків як зброєю, так і хоробрістю, однак перевагу ту було подолано завдяки нерівності місцевості й неможливості для франків нормально вести бій. У тій битві багато хто з наближених, яких король поставив на чолі свого війська, були вбиті, обоз був розграбований, а ворог завдяки знанню місцевості негайно розсіявся врізнобіч.
• Обговоріть у парах. 1. Опис подій, на вашу думку, є неупередженим чи хроніст когось підтримує? Поясніть свою точку зору. 2. Яку інформацію можна отримати за джерелом?
Клотильда Бургундська (вдова Хлодвіга) ділить Франкську державу. Середньовічна мініатюра.
Розподіл відбувся відповідно до норм «Салічної правди», за якими король був власником усіх земель держави, між його чотирма синами-спадкоємцями
• Що, на вашу думку, хотів показати своїм твором художник?
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
• «Варварські королівства» стали новими формами державності, утвореними на землях колишньої Західної Римської імперії.
• На підставі аналізу перетворення Франкської держави на імперію та її розпаду можна простежити особливості зародження та становлення західноєвропейської середньовічної цивілізації.
Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Аукціон».
Правила гри. На аукціоні можна «придбати» бали за свої знання як розрахункову одиницю. Для цього необхідно навести правильні розгорнуті (одне-два речення) характеристики подій і явищ, розглянутих у параграфі. Одне правильне твердження дає можливість отримати 1 бал. Твердження не повинні повторюватися.
2. Як і коли утворилися «варварські королівства»? 3. Визначте особливості Франкської держави Меровінгів. 4. Охарактеризуйте розвиток імперії Карла Великого. 5. Як відбувся розпад Франкської імперії та якими були його наслідки?
6. Колективне обговорення. Як змінювалася організація влади від Франкської держави до імперії Карла Великого? 7. Покажіть на карті «варварські королівства», Франкську державу за часів Хлодвіга та імперію Карла Великого. 8. Продовжте роботу із синхроністичною хронологічною таблицею «Європа в добу Середньовіччя» (с. 7). Внесіть до неї дати рубрики «Запам'ятайте дати» і визначте, що відбувалося в цей час на землях сучасної України. Роботу зі складання таблиці продовжуйте, опрацьовуючи інші параграфи.
9. Робота в парах. За додатковими джерелами складіть історичний портрет імператора Карла Великого. 10. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте прояви впливу імперії Карла Великого на становлення середньовічної Європи.
скачать dle 11.0фильмы бесплатноДаний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 7 клас Гісем, Мартинюк 2020", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)