Войти
Закрыть

Утворення Османської імперії

7 Клас

Утворення Османської держави. Як вам уже відомо з історії Візантійської імперії, наприкінці XI ст. в Анатолію проникли турки-сельджуки (тюркські кочові племена, що прийшли із Середньої Азії), які відтіснили візантійців на захід і створили там свою державу — Румський султанат. Уся їхня подальша історія пройшла в постійних війнах проти сусідів: візантійців, арабів, персів та інших народів. Вони відіграли вирішальну роль у розгромі держав хрестоносців у Палестині. Постійні війни, внутрішні негаразди підірвали міць сельджуків. У ХІІІ ст. в Малу Азію переселилася значна кількість кочових тюрків (етнічно близьких сельджукам), які тікали від монгольської навали. Ці племена розселилися на сельджуцько-візантійському прикордонні. Вони здійснювали набіги на Візантію або ж наймалися до візантійців для боротьби проти болгар, сербів і навіть сельджуків. Поступово кочовики почали створювати свої князівства-емірати. Із занепадом держави сельджуків еміри здобули незалежність. Найбільше серед емірів поталанило Османові. Емір — титул правителя або князя в деяких мусульманських країнах, а також особа, що носить цей титул. Також уживається в значенні повелителя мусульман взагалі. До появи ісламу емірами називалися полководці. То був природжений воїн, який вірив у справедливість «священної війни» (джихаду). Він розширив кордони своїх володінь, об’єднав під своєю владою інші тюркські племена, які почали називатися турками-османами....
0 Переглянути

Середньовічний Китай

7 Клас

Китай за розміром і населенням у середні віки можна було порівняти з усією християнською Європою. На межі XII—ХІІІ ст. у Китаї проживало близько 100 млн осіб — більше ніж у Європі того часу. Китайці вважали свою державу центром Землі, а всі народи, що жили навколо, вони називали варварами. Сильна централізована держава на чолі з імператором склалася в Китаї ще в ІІІ ст. до н. е. Від того часу і до початку XX ст. Китай незмінно залишався імперією. Правителя Китайської держави називали Сином Неба Його влада передавалася в спадок й офіційно нічим не обмежувалася. Особа імператора була священною. Він вважався не тільки володарем усіх людей, а й посередником між Небом і «піднебесним світом». Імперія вважалася втіленням небесного порядку. Кожен підданий імперії розглядався як інструмент для виконання волі Неба, переданої через імператора. У китайському суспільстві була сувора ієрархія. Нижче імператора були вищі сановники, як правило, його родичі. Ще нижче — чиновники, що ділилися на велику кількість рангів. Загалом чиновників у Китаї називали мандаринами. За їх допомогою імператор і управляв імперією. Щоб стати чиновником, потрібно було здобути відповідну освіту і скласти іспит. Для отримання більш високого рангу знову доводилося складати іспити. До іспитів допускалися всі «добрі люди», які висловили таке бажання. Звичайно, діти чиновників могли краще підготуватися до іспитів. Але така система забезпечувала доступ талановитих людей з усіх прошарків суспільства до владних структур. Той, хто складав іспити вищого рівня, отримував місце при дворі й значну плату. Вони користувалися повагою і згодом стали називатися шенші (шень — той, що носить пояс влади, ші — учений)....
0 Переглянути

Особливості розвитку країн Сходу. Середньовічна Індія

7 Клас

На відміну від Європи, чітку межу переходу країн Сходу від епохи стародавнього світу до Середньовіччя провести майже неможливо. У них не було таких величезних змін, як у Європі. Країни Сходу розвивалися, як і в попередні століття, за своїми власними законами. В усіх державах Сходу система господарювання була організована за такою схемою. Ті, хто обробляли землю, були об'єднані в громади, які мали гарантоване право та обов’язок обробляти її та використовувати для ведення господарства всі необхідні ресурси: воду, ліс, пасовиська тощо. Водночас право володіти і розпоряджатися землею та її ресурсами належало державному апарату. Між громадою і державним апаратом існував чіткий зв’язок. Вироблений надлишковий продукт громада передавала яв податок державі, яка його перерозподіляла на користь апарату і суспільства в цілому (будувалися канали, дороги, мости, храми тощо). Отже, той, хто належав до державного апарату, мав доступ до розподілу вироблених продуктів і, відповідно, отримував їх частку у власність. Чим вищу посаду обіймала людина в державному апараті, тим більшу частку вона отримувала. Тому ми говоримо, що особливістю східної цивілізації була наявність влади — власності. Чим ефективніше працював державний апарат, тим регулярніше збиралися податки. Держава була міцною і могутньою. Її могутність зростала від продуктивності праці селянина чи ремісника. Але якщо в цьому чіткому механізмі траплялися перебої, то життя всього суспільства порушувалося: повстання, голод, загибель держав тощо. Перебої цієї системи відбувалися через дві головні причини: коли обсяги податків через нерозумну політику правителів перевищували можливості виробництва або після зовнішнього вторгнення, яке руйнувало традиційну систему життя....
0 Переглянути

Практичне заняття: «Виникнення слов'янської писемності. Кирило і Мефодій»

7 Клас

Кирило і Мефодій — брати, слов'янські просвітителі та проповідники християнства, творці слов'янської азбуки, перші перекладачі богослужбових книг на слов'янську мову. Кирило (Костянтин); близько 827 р. — 869 р.) і його старший брат Мефодій (Михайло); близько 815 р. — помер між 6 і 19 квітня 885 р.) народились у місті Солунь (нині Салоніки, Греція) в сім'ї командира військового підрозділу у візантійській армії. Батько Лев за походженням був греком, а матір — Марія, походження її не визначене — за одними відомостями вона була слов'янкою, за іншими — з аристократичного грецького роду. У сім'ї, вірогідно, було семеро дітей (що не доведено), з яких Мефодій — найстарший, а Кирило — наймолодший. Стародавній Солунь був двомовним містом, у якому, окрім грецької мови, звучав слов’янський говір. До постриження в ченці Михайло зробив непогану військово-адміністративну кар'єру, ставши стратегом Славінії, провінції на території Македонії. Постригшись у ченці, став ігуменом монастиря Поліхрон на березі Мармурового моря....
0 Переглянути

Північно-Східна Русь. Утворення та зміцнення Московської держави

7 Клас

Починаючи з 30-х рр. XII ст. Київська Русь стала розпадатися на окремі самостійні князівства. До середини XII ст. вона розпалася на 15 князівств, які лише формально залежали від Києва. На початку XIII ст. на Русі вже існувало близько 50 земель-князівств. Одним із наймогутніших князівств було Володимиро-Суздальське. Північно-Східна Русь завжди була далекою окраїною східнослов'янських земель. До IX ст. тут жили фіно-угорські та балтські племена. Лише на зламі ІХ—Х ст. сюди з новгородської землі почали переселятися ільменські словени, а з південного заходу — в’ятичі Від іншої частини Київської Русі ці землі відокремлювали густі й важкопрохідні ліси, тому цей край часто називали Заліссям. У літописах збереглася згадка про те, як у XIII ст. під час князівських усобиць війська двох ворогуючих князів заблукали в лісах, і тому битва не відбулася. Чому східні слов’яни переселялися в глухі, забуті Богом місця, що приваблювало їх тут? По-перше, у межиріччі Волги, Оки та Клязьми було досить придатної для рільництва землі. За наполегливої праці ці землі могли дати людині все необхідне для життя. По-друге, Північно-Східна Русь майже не страждала від нападів загарбників....
0 Переглянути

Центральна та Східна Європа

7 Клас

У першій половині ІХ ст. на території між середнім Дунаєм і верхів'ями річок Лаби та Одеру виникла держава Велика Моравія. Основну частину її населення складали племена моравів. Засновником Великої Моравії вважають князя Моймира (818—846 рр). Він та його наступники — князі Ростислав (846—870 рр.) і Святополк (870—894 рр.) вели боротьбу проти німецьких князів, які намагалися захопити їхні землі. Доба правління Ростислава і Святополка стала часом найвищого розквіту Великої Моравії. У той час до її складу входили, крім моравів, чехи, полабські слов’яни, польські племена, слов’яни Паннонїї та Словаччини. На Велику Моравію зі Східнофранкського королівства намагалося поширити свій вплив німецьке духовенство. Тоді князь Ростислав вирішив шукати підтримки у Візантії. Він звернувся до неї з проханням прислати духовних наставників для проповіді християнства. У 863 р. до Моравії прибули два греки із Солуні — брати Мефодій і Константин (останній більш відомий під іменем Кирило, яке прийняв перед постриженням у ченці). Обидва брати здобули гарну освіту в Константинополі, вільно володіли македонською мовою. Для того щоб зробити християнську віру зрозумілою для слов'ян, вони створили слов’янський алфавіт і переклали Біблію та богослужбові книги слов’янською мовою. Проповідь християнства братами із Солуні мала великий успіх. Тисячі моравів і чехів прийняли хрещення. Багато людей вивчали грамоту і теж ставали священиками, допомагаючи Кирилові та Мефодію. Поширенням християнства з Візантії занепокоїлося німецьке духовенство. Єпископи зажадали від Папи Римського припинення діяльності Кирила і Мефодія. Брати змушені були прибути до Риму, щоб дати пояснення. Кирило незабаром помер у Римі, а його брат зміг обстояти право вести богослужіння слов'янською мовою. Однак після повернення до Моравії Мефодій був ув'язнений німецькими єпископами і звільнений лише за наказом папи. Після смерті Мефодія 885 р. німецьке духовенство розпочало переслідування його послідовників. Деякі з учнів відомих братів знайшли притулок у Болгарії та продовжили поширення слов'янської писемності. Із Болгарії слов'янська азбука проникла і в Київську Русь....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 20 21 22 23 24 25 26 27 28 ... 68
Назад

Навігація