Практичне заняття: «Виникнення слов'янської писемності. Кирило і Мефодій»

Мета. З'ясувати, у чому суть діяльності братів Кирила та Мефодія. Яка їх заслуга у становленні слов’янської писемності.

Хід роботи

1. Ознайомитися з представленим матеріалом.

2. Обговорити і дати відповідь на питання.

3. Підвести підсумок згідно мети роботи.

Кирило і Мефодій — брати, слов'янські просвітителі та проповідники християнства, творці слов'янської азбуки, перші перекладачі богослужбових книг на слов'янську мову.

Кирило (Костянтин); близько 827 р. — 869 р.) і його старший брат Мефодій (Михайло); близько 815 р. — помер між 6 і 19 квітня 885 р.) народились у місті Солунь (нині Салоніки, Греція) в сім'ї командира військового підрозділу у візантійській армії. Батько Лев за походженням був греком, а матір — Марія, походження її не визначене — за одними відомостями вона була слов'янкою, за іншими — з аристократичного грецького роду. У сім'ї, вірогідно, було семеро дітей (що не доведено), з яких Мефодій — найстарший, а Кирило — наймолодший.

Кирило і Мефодій

Стародавній Солунь був двомовним містом, у якому, окрім грецької мови, звучав слов’янський говір. До постриження в ченці Михайло зробив непогану військово-адміністративну кар'єру, ставши стратегом Славінії, провінції на території Македонії. Постригшись у ченці, став ігуменом монастиря Поліхрон на березі Мармурового моря.

З 843 р. Кирило навчався у Константинополі при дворі візантійського імператора Михайла ІІІ. Одним із його вчителів був патріарх Фотій. Саме під керівництвом Фотія відбувалося становлення Кирила як найвидатнішого вченого-філолога та теолога свого часу. Він добре знав слов’янську, грецьку, латинську, єврейську та арабську мови. Після завершення навчання Кирило прийняв сан ієрея і вступив на службу патріаршим бібліотекарем (що тоді дорівнювало сучасному званню академіка) при соборі Святої Софії у Константинополі, але незабаром віддалився в один з монастирів на Чорноморському узбережжі. Деякий час жив самотньо. Потім майже насильно був повернений до Константинополя і призначений викладати філософію (з тих пір за ним і закріпилося прізвисько Константин Філософ). На одному з богословських диспутів Кирило отримав блискучу перемогу над одним з провідників іконоборців, колишнім патріархом Аннієм, що принесло йому широку популярність у столиці. У 40—60-х рр. IX ст. він брав участь у диспутах з іконоборцями і мусульманами в Сирії Приблизно у 850 р. імператор Михаїл ІІІ і патріарх Фотій направляють Кирила до Болгарії, де він обертає в християнство багато болгар. Після невдалої місії в Сирію Костянтин разом зі своїми учнями прийшов до монастиря, настоятелем якого був його брат Мефодій. У цьому монастирі довкола Кирила і Мефодія склалася група однодумців і зародилася думка про створення слов’янської азбуки.

У 860—861 р. Кирило і Мефодій здійснили дипломатичну місію в Хозарію. Мефодій по поверненню отримав чин настоятеля монастиря Поліхрон на Олімпі. Кирило жив ченцем при церкві Дванадцяти Апостолів. Вірогідно, саме у цей період він почав складати слов’янську абетку. Відомо, що у 863 р. за допомогою брата Мефодія і учнів Кирило склав старослов'янську азбуку (у науці немає єдиної думки про те, яку ж азбуку створив Кирило — кирилицю чи глаголицю) і переклав на болгарську мову з грецької основні богослужбові книги — вибрані місця з Євангелія, Псалтиря, Апостольські послання. Про час винаходу слов’янської азбуки свідчить оповідь «Про письмена» болгарського ченця-чорноризця Хоробра, сучасника царя Сімеона. Перед Костянтином Філософом і Мефодієм стояли складні завдання. Треба було не лише вигадати нові букви, в тому числі й для специфічних слов’янських звуків, необхідно було продумати будову писемної мови, оскільки вона не могла не відрізнятися від розмовної слов’янської мови, а також від будови грецької й латинської книжкової мови. У слов’ян не було достатньої кількості слів і понять, необхідних для правильної передачі Святого Письма. Вони мали бути спеціально створені. До того ж. треба було в короткий термін перекласти значний обсяг тексту мовою, у якої ніколи не було писемної літературної традиції. Брати впорались з цією місією.

Влітку 863 р. Кирило і Мефодій на запрошення князя Ростислава переселилися до Моравії, щоб проповідувати християнство.

У Моравії Кирило і Мефодій продовжували перекладати церковні книги з грецької на слов’янську мову, навчали слов’ян читанню, письму і веденню богослужіння слов’янською мовою. Брати пробули в Моравії більше трьох років, а потім відправилися з учнями до Рима, до Папи Римського. Серед частини богословів Західної Церкви склалася думка, що хвала Богові може виголошуватися лише трьома мовами, якими був зроблений напис на Хресті Господньому: єврейською. грецькою і латинською. Тому Кирило і Мефодій, що проповідували християнство в Моравії, були сприйняті як єретики і викликані до Риму. По дорозі в Рим брати навернули до християнства і мешканців Паннонії. Та після того, як Кирило передав Папі Римському Адріану ІІ знайдені їм у своїй херсонеській подорожі мощі святого Климента, той затвердив богослужіння на слов'янській мові, і перекладені книги наказав покласти в римських церквах та дозволив розповсюджувати. Мефодій був рукопокладений в єпископський сан. Папа Адріан ІІ писав до Праги князеві Ростиславу, що якщо будь-хто стане зневажливо ставитися до книг, писаних по-слов'янськи, то хай він буде відлучений і відданий під суд Церкви, бо такі люди «вовки».

Після приїзду до Рима Константин (Кирило) тяжко захворів і незабаром помер. Похований у базиліці Святого Климента у Римі. Перед смертю Кирило сказав Мефодію: «Ми з тобою, яв два воли; від важкої ноші один впав, другий повинен продовжувати дорогу». Мефодій був висвячений на архієпископа Моравії і Панонії, і у 870 р. повернувся до Панонії.

До цього часу внутрішнє становище в Моравії різко змінилося. Після того, як Ростислав зазвав поразки від Людвіга Німецького і в 870 р. помер в баварській в’язниці, моравським князем став його племінник Святополк, який підкорявся німецькому політичному впливу. Діяльність Мефодія і його учнів тривала в дуже складних умовах. Німецьке духівництво всіляко заважало поширенню слов'янської мови як мови церкви. Їм навіть вдалося на три роки ув'язнити Мефодія. Дізнавшись про це, папа Іоанн VIII заборонив німецьким єпископам здійснювати літургію, поки Мефодій не буде звільнений. Правда, він же заборонив богослужіння слов’янською мовою, дозволивши лише проповіді. Відновившись у 874 р. в правах архієпископа, Мефодій, незважаючи на заборону, продовжував богослужіння слов'янською мовою, хрестив чеського князя Боривоя і його дружину Людмилу. У 879 р. німецькі єпископи організували новий процес проти Мефодія. Проте Мефодій у Римі блискуче виправдався і навіть отримав папську буллу, що дозволяла богослужіння слов'янською мовою. У 881 р. Мефодій на запрошення імператора Василя І Македонянина приїхав до Константинополя. Там він провів три роки, після чого разом з учнями повернувся до Моравії. В останні роки свого життя святитель Мефодій за допомогою двох учнів-священників переклав слов'янською мовою весь Старий Завіт, окрім Макавейських книг, а також Номоканон (Правила святих отців) і святоотецькі книги (Патерик). У 885 р. Мефодій тяжко захворів. Перед смертю своїм наступником призначив учня Горазда. 19 квітня, у Вербну неділю, він попросив відвести його в храм, де прочитав проповідь. Того ж дня він і помер. Відспівування Мефодія відбувалося трьома мовами — слов’янською, грецькою та латинською.

Після смерті Мефодія його противникам удалося добитися заборони слов’янської писемності в Моравії. Багато учнів було страчено, деякі перебралися до Болгарії і Хорватії. У 885 р., в рік смерті Мефодія, Папа Римський заборонив слов’янське богослужіння. У Болгарії і згодом в Хорватії, Сербії і Київській Русі слов'янська азбука, створена братами, набула поширення. У деяких регіонах Хорватії до середини XX ст. літургія латинського обряду правилася слов'янською мовою. Оскільки богослужебні книги писалися глаголицею, цей обряд отримав назву глаголічного.

Таким чином, Кирило і Мефодій заклали основи слов'янської писемності і літератури. Оригінали творів Кирила і Мефодія не збереглися. Твором Кирила вчені вважають «Молитва Григорію Богослову». Спільним твором Кирила і Мефодія вважають «Слово на перенесення мощей Климента Римського». Мефодія називають автором гімну на тесть Дмитра Солунського.

Запитання та завдання

1. Хто такі брати Кирило та Мефодій?

2. Чому їх називають творцями слов'янської писемності?

3. Що спонукало їх до цієї праці?

4. Як була створена слов'янська абетка?

5. Який алфавіт був взятий за основу?

6. Які нові букви придумали брати для позначення звуків слов'янської мови?

7. Чи можна діяльність братів назвати подвигом?

8. Поясніть при смертні слова Кирила Мефодію: «Ми з тобою, як два воли: від важкої ноші один впав, другий повинен продовжувати дорогу». Чи виконав цей заповід Мвфодій?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно