Войти
Закрыть

«Піднебесна імперія» у Середні віки

7 Клас

Стосовно історії та культури китайської цивілізації часто використовують епітет «великий»: «Великий Шовковий шлях», «Велика Китайська стіна», «Великий канал», «Велика гребля». Другою характерною рисою Китаю вважають його «загадковість» і «незбагненність» для європейця. Напевно, так відбувається тому, що європейська цивілізація в період Стародавнього світу й Середньовіччя не вплинула на Китай. Народи цієї країни завжди розвивалися самостійно і створили власну неповторну цивілізацію. Наприклад, свою країну китайці називали «Піднебесною імперією» або «Серединною державою», лічбу часу вели не століттями, а за правлінням імператорських династій. Про середньовічні династії й досягнення китайського народу розповідатиметься в цьому параграфі. Після Великого переселення народів і навали кочівників у Китаї затвердилася династія Тан (618—906). Роздроблені китайські князівства об’єдналися в єдину державу й вигнали завойовників. Настав час розквіту китайської середньовічної цивілізації. Середньовічні китайські історики назвали цей період часом «радісного Китаю». Чи дійсно це так? Наймогутнішим імператором династії Тан був Тай Цзун (627—649). Після кровопролитної війни він знищив своїх суперників й установив одноосібну владу. Перші імператори династії Тан суворо придушували народні повстання й бунти, але при цьому страчували також розкрадачів скарбниці та хабарників. Щоб не допустити в країні голоду, були відкриті державні комори із запасами. Селянам роздали незайняті землі. Люди, що відбували трудову повинність на будівництві палаців і фортець, повернулися до селянської праці. Час династії Тан називають «золотим віком» китайської культури....

Утворення Османської імперії

7 Клас

У XIV—XV ст. у Південно-Східній Європі відбувалися події, які привели до серйозних наслідків в історії цивілізацій Заходу й Сходу. На зміну православній Візантійській імперії, що занепадала, прийшла Османська імперія — деспотична мусульманська держава, володіння якої розкинулися на трьох частинах світу. Наприкінці Середньовіччя турки-османи відіграли визначну роль в історії європейських й азіатських народів. Варто повторити: §5, 6, 7. 1. Виникнення держави турків-османів. Як розповідає легенда, у XIII ст. 400 кибиток турків-османів, витіснених монголами із Середньої Азії, осіли в західній частині півострова Мала Азія на кордоні з Візантією, розшматованою Четвертим хрестовим походом. Спочатку виникло невелике турецьке князівство (бейлик) на чолі з беєм Османом I (1258—1324). Так був покладений початок османської історії. Прикриваючись прапором джихаду, турки-османи постійно здійснювали грабіжницькі набіги на землі роздробленої Візантії. Влітку 1302 р. Осман I здобув першу велику перемогу над імператорським військом у відкритому бою. Цю подію вважають початком політичної історії турецької держави. Незабаром правитель турецької держави Орхан I (1326—1359) проголосив себе султаном. Цей титул підвищував його авторитет у внутрішній і зовнішній політиці. Султан мав величезну владу, був світським і духовним правителем країни, заступником, виконавцем і тлумачем Корану: «Султан — тінь Бога на Землі»....

Новгородська боярська республіка

7 Клас

Історія Новгорода — це історія одного з найбільших міст Середньовічної Європи і безкрайньої країни, що розкинулася від Балтики до Північного Льодовитого океану й Уралу. Новгород розташовувався на перехресті важливих торговельних шляхів. Протягом тривалого часу він був для руських земель своєрідним «вікном у Європу». Тут зародилися й були знищені початки демократичного устрою середньовічної держави. Особливостям історії Новгорода й присвячений цей параграф. Варто повторити: §19. 1. Новгородські землі. Суворі природні умови Північно-Західної Русі — холодний і вологий клімат, ліси, болота, бідні ґрунти — не сприяли розвитку тут землеробства. Хліб доводилося завозити з південних руських князівств. Водночас Новгородська земля славилася різними промислами. Місцеві жителі здавна успішно полювали на хутрового й морського звіра, займалися рибальством і бортництвом. Скотарство й городництво забезпечували необхідними продуктами харчування й сировиною. Найвищим вимогам того часу відповідало міське ремесло. Тут працювали ковалі й зброярі, гончарі й шевці, ювеліри й склодуви. Багаторічні археологічні дослідження свідчать, що «нове місто» на берегах річки Волхов виникло в середині IX ст. у результаті об’єднання трьох окремих поселень, що пояснює особливості міського устрою. Місто складалося із двох частин: Софійська сторона з головним міським храмом Святої Софії і Торговельна сторона, де розміщувався міський ринок. Сторони ділилися на кінці, а ті, у свою чергу, — на вулиці....

Виникнення й зміцнення Московської держави. Монгольська навала на Русь

7 Клас

Північно-Східна Русь розташовувалася на давніх, добре обжитих землях. Тут не існувало постійної загрози половецьких набігів, тому що степ був далеко, за дрімучими лісами. Нормани могли дістатися сюди тільки через систему волоків, що перебувала під постійним контролем. Через володіння князів Північно-Східної Русі Волгою проходив торговельний шлях до Каспійського моря в багаті країни Сходу. На цій землі виникла слов’янська держава, що відіграла винятково важливу роль у долі народів Східної Європи. 1. Північно-Східна Русь в XI—XIII ст. Ми пам’ятаємо, що з’їзд давньоруських князів у Любечі в 1097 р. остаточно закріпив феодальну роздробленість Київської держави. Серед князівств північно-східних земель Русі виділялося найбільше і найвпливовіше Володимиро-Суздальське князівство, що славилося містами Ростов, Суздаль, Володимир, Галич, Ярославль та ін. Княжив тут шостий син Володимира Мономаха князь Юрій Долгорукий (1113—1149). Таке прізвисько він отримав за невтомне бажання збільшити свої володіння, захоплюючи нові землі. Сини Юрія ДолгорукогоАндрій Боголюбський (1157—1174) і Всеволод Велике Гніздо (1176—1212) продовжили справу батька. Перша літописна згадка про Москву Юрій Долгорукий наполегливо зміцнював прикордонні міста князівства — Юр'єв-Польський, Дмитров, Звенигород, Переяславль та ін. Серед них була й Москва, що згадується в літописі під 1147 р. як феодальне володіння боярина Кучки. літопис розповідає, що тут відбулися переговори Юрія Долгорукого з його братом сіверським князем Святославом. «Братня зустріч» супроводжувалася бенкетом і полюванням. На згадку про неї в Юрія Долгорукого залишився подарунок — пардус (гепард). Москва сподобалася князеві Юрію, і в 1156 р. тут побудували нові дерев'яні укріплення....

Західні слов’яни та їхні сусіди в Середні віки

7 Клас

Наприкінці Раннього Середньовіччя сформувалися необхідні умови для виникнення держав у західних слов’янських племен. Молоді слов’янські держави перебували в оточенні сильних сусідів: Священної Римської імперії, Візантії, численних й агресивних кочівників. Проте слов’янські держави посіли гідне місце в історії Середньовічної Європи. Варто повторити: §6, 19. 1. Утворення Польського королівства. На схід від німецьких земель у долинах річок Вісла й Одра розкинулися споконвічні землі західнослов’янських племен, серед яких виділявся племінний союз полян. Саме цей численний народ і дав назву державі, що зароджувалася, — Польща. Прабатьком держави вважають легендарного орача П’яста. Наприкінці X ст. західнослов’янські племена об’єднав князь полян Мешко I (960—992) із династії П’ястів. Виникла Польська держава із центром у Гнезно. Мешко був змушений визнати себе васалом німецького імператора, але проводив самостійну політику в інтересах свого народу. Із записок арабського мандрівника Ібрагіма ібн Якуба (середина Х ст.) ...А щодо країни Мешка, то вона найбільша зі слов'янських країн. Буяє вона продовольством, м'ясом, медом, рибою. Збирає Мешко податки в торговельних динарах (срібні монети). Ідуть вони на жалування його мужам... Є в нього три тисячі воїнів у панцирах, вони поділені на загони... Дає він цим мужам одяг, коней, зброю й все, чого вони потребують....

Культура Середньовіччя. Раннє Відродження й гуманізм

7 Клас

Ми знаємо, що складне й багатогранне поняття «культура» включає в себе писемність і освіту, науку й релігію, різні види мистецтва та літератури. У попередніх розділах підручника ми познайомилися з багатьма досягненнями середньовічної культури. Цей параграф присвячений середньовічній літературі й новим явищам культурного життя європейських країн, що підготували перехід до епохи Нового часу. 1. Середньовічна література. Неважко помітити, що в суспільстві, поділеному на стани, культура відбиває інтереси, сподівання й потреби різних груп населення. Це повною мірою стосується й літератури. Визначним досягненням середньовічної літератури, що відбивала інтереси панівного стану, є героїчний епос. Це народні перекази про подвиги героїв, королів і королев, богатирів і чарівників. Їх наділяли фантастичними здібностями та якостями. Ці перекази виконували у вигляді пісень на королівських бенкетах і рицарських турнірах, на міських площах та у феодальних замках. «Пісня про Роланда» — найвідоміший середньовічний здобуток французького епосу, записаний у XII ст. Пісня оповідає про гідного й відважного рицаря графаРоланда, що опинився в оточенні у мусульман і пішов на нерівний смертний бій. Разом із друзями він зберіг вірність своєму сеньйору королю Карлу Великому. У результаті вороги були розгромлені, невірні прийняли християнство, а зрадників покарав імператор. «Пісня про Нібелунгів» Це визначний здобуток німецького епосу, записаний невідомим автором у XIII ст. Десять тисяч віршів розповідають про неймовірні й криваві події в історії Європи. Герой і богатир королевич Зігфрід із Фландрії заволодів казковими багатствами скарбу Нібелунгів. Його шлюб із бургундською принцесою Крімгільдою не приніс щастя. Виник кривавий конфлікт між Крімгільдою та ісландською королевою Брюнгільдою. У нещадній боротьбі золотий скарб Нібелунгів, причина розбратів і загибелі Бургундського королівства, навіки залишився лежати в потаємному місці під водами Рейну....

Християнські храми в житті й культурі Середньовіччя

7 Клас

Християнські храми втілювали в собі кращі досягнення в архітектурі й будівництві, живописі й скульптурі, вони відбивали віртуозну майстерність середньовічних ремісників різних спеціальностей. При цьому храми були осередком духовного, політичного й культурного життя суспільства. Вивченню ролі та значення християнських храмів ми й присвятимо цей параграф. 1. Храм у середньовічному місті. На головній площі середньовічних міст зазвичай споруджували кафедральний собор — церкву, у якій богослужіння здійснював єпископ. Собор височів над іншими будівлями, його було видно з будь-якого куточка міста, а дзвін чутно по всій окрузі. У дні великих свят собор міг вмістити все населення міста. Городяни приходили в храм не тільки для того, щоб молитися. Найбільш урочисті й великі події в житті міста, а іноді й усієї країни проходили в соборі. Багато соборів були місцем коронації правителів держав. Наприклад, у соборі Святого Петра в Римі коронували імператорів Священної Римської імперії, а місцем коронації французьких королів протягом тривалого часу був собор у Реймсі. Собори виконували роль почесного цвинтаря й служили усипальнями для померлих священиків, феодалів, видатних громадян міста. У храмах зберігали мощі святих, виставляли чудотворні ікони. Люди, що порушили закон, ховалися за стінами соборів і біля вівтарів просилисправедливості й заступництва. У соборах проходили публічні лекції університетських професорів, присвячені релігійним проблемам....

Християнська церква й середньовічне суспільство

7 Клас

Історія християнської церкви в Середні віки була тісно пов’язана з історією європейських держав. Разом із народами Європи церква пережила навали ворогів, кровопролитні війни й жорстокі епідемії, голод і поневіряння. Як християнам вдалося зберегти й зміцнити свою віру й церкву? Варто повторити: §5. 1. Зародження папства. У перші століття нашої ери в християнських общинах зріс авторитет єпископів, яких вважали наступниками апостолів. Єпископи були вчителями й наставниками, захисниками знедолених. Вони створювали лікарні, притулки для бідних, сиріт та хворих і калік. Тривалий час імператорський Рим був столицею пороків і язичництва, осередком гонінь і жорстоких розправ над християнами. Згідно з християнським віровченням, справа поширення тут істинної віри була доручена одному з учнів Христа апостолу Петру, що став першим римським єпископом. Усі наступні римські єпископи вважалися його спадкоємцями та посідали особливе місце в християнській церкві. Поступово за ними затвердився титул папа (від грецького слова papas — батько, отець). Місту Риму в Середні віки завжди надавалося велике значення, оскільки тут жив і боронив віру папа. Римські папи докладали чимало зусиль для зміцнення авторитету церкви. Згідно з повір’ям, папа Лев І (440—461) мужньо захищав місто під час навал гунів і вандалів. Папа Римський Григорій І (590—604) організував боротьбу з епідемією чуми та голодом, що охопив Італію. Їхні імена мали почесний додаток «Великий»....

Практичне заняття. Середньовічні школи та університети. Життя середньовічного студента

7 Клас

Після народження й укріплення міст значно зросла потреба в освічених людях. Образно кажучи, грамотії вийшли за монастирські стіни «в люди». Поява університетів стала нагальною справою. Саме освічені люди наблизили суспільство до Нових часів. На практичному занятті про школи та університети Середньовіччя ми попрацюємо з писемними джерелами й текстом параграфа. 1. Освіта в Ранньому Середньовіччі. У Ранньому Середньовіччі більшість дітей не вміли ні писати, ні читати. Казки, легенди й розповіді заміняли книгу та підручник. Бути розумним і тямущим означало мати гарну пам’ять, зберігати в ній знання звичаїв, переказів давнини тощо. В умовах загального політичного та економічного занепаду школи частково збереглися лише при соборах і монастирях. Тут вивчали латинський алфавіт, читання, письмо, основні молитви, а також навчалися співу й участі в богослужінні. Із виникненням імперії Карла Великого зросла потреба в освічених людях. З’явилися нові школи. Карл Великий писати не вмів, але, на відміну від більшості мирян того часу, міг читати. Він надавав великого значення розвитку освіти. Королівський двір називали «Палацовою академією», оскільки він став прихистком для поетів, філософів, істориків, богословів. Придворний історик так характеризує Карла Великого: «З усіх государів він був найбільш жадібним у пошуках людей тямущих і у спонуканні їх до осягнення мудрості». З указу Карла Великого 789 р....

Наукові і технічні досягнення Середньовіччя. Друкарство

7 Клас

У розвитку техніки Середньовічна Європа тривалий час відставала від країн Сходу. Знаряддя праці, технічні прилади, навички роботи століттями не змінювалися. Проте селяни винайшли хомут, що дозволяв використовувати для оранки поля коней, які були витриваліші за биків. Плуг, лопата, граблі та інші інструменти, що мали залізні деталі, переходили від батька до сина, передавалися у спадщину. Ченців зобов’язували дбати про залізні знаряддя праці, які належали монастирю. Абат намагався довіряти їх лише тим ченцям, «спосіб життя і руки яких забезпечать їм цілість». Учений чернець у своєму трактаті стверджував: «Із багатьох причин залізо більш корисне для людини, ніж золото, хоча скупі душі бажають золота більше, ніж заліза». Найважливішим двигуном у Середні віки залишалося водяне колесо, що використовувалося переважно як млин. Водяні колеса, винайдені ще в Римській імперії, у Середні віки широко застосовувалися в більшості країн Європи. Наприклад, в Англії під час перепису населення 1086 р. в «Книзі Страшного суду» згадуються 5624 млини. У деяких випадках водяні колеса не просто опускали в річку або струмок, але й направляли воду по ринві, щоб вона потрапляла на лопаті колеса, що робило її роботу більш ефективною. В XI ст. європейці запозичили в арабів Іспанії вітряні млини. Помітні технічні винаходи були зроблені також у будівництві, де використовували підйомні механізми й різноманітні пристрої, необхідні для спорудження величних соборів і палаців....

Навігація