Войти
Закрыть

Великое переселение народов и его последствия

7 Клас

В III—IV вв. римские императоры изо всех сил стремились защитить свои владения от грабительских походов варварских народов — кельтов, германцев, славян. Германцы, которые жили севернее римских границ, объединились в большие союзы племен, представлявшие смертельную угрозу для Римской империи. Не жалея средств, римляне строили на границах крепости, сторожевые башни, земляные валы и рвы. Так возник лимес — укрепленный рубеж между римскими владениями и варварскими землями. Однако сдержать натиск варваров силами войска не удавалось. Используя принцип «разделяй и властвуй», римляне разными способами склоняли на свою сторону германских вождей и старейшин. Некоторым племенам разрешали селиться на землях империи при условии, что они будут воевать против других германцев. Так появились федераты — варварские племена, союзные Риму. Варвары были мужественными и сильными воинами. Многие из них нанимались на службу в римскую армию. Среди римских офицеров и военачальников появились выходцы из варварских народов. В пограничных провинциях хозяйничали германцы. «Посмотрите, — недоумевал писатель IV в., — варвары, долгое время разорявшие наш народ грабежами, теперь работают среди нас. Огромные просторы некогда пустующей земли ныне зеленеют благодаря их труду». Некоторые германские племена принимали христианство. Варварские народы быстро перенимали достижения римской цивилизации в земледелии, ремесле и военном деле....

Введение в историю Средних веков

7 Клас

В седьмом классе мы продолжим изучение всемирной истории, то есть истории всего человечества. Всемирную историю ученые поделили на несколько больших периодов и дали им названия: «История первобытного общества», «История Древнего мира», «История Нового времени», «Новейшая история»... Однако один из периодов всемирной истории носит довольно странное название — «Средние века». Почему же они «средние»? Средние века — важный период истории человечества. Судя по названию, «среднее» время будто и не заслуживает особого внимания. Долгое время люди считали, что Средние века — это темный период полного невежества, кровопролитных войн, эпидемий и массовых казней. Однако это не совсем так. Люди Средневековья жили достойно: крестьяне выращивали хлеб и в трудные времена становились на защиту родины, ремесленники создавали свои «шедевры». Люди верили в богов, строили удивительные храмы, много путешествовали, открывали новые земли, писали научные трактаты и любовные стихи. В Средние века возникли и окрепли города. Из древнегреческого и латинского языков, а также варварских наречий постепенно сформировались современные английский, французский, немецкий и другие европейские языки....

Цивилизационное наследие Древнего мира

7 Клас

Большая часть истории человечества приходится на времена первобытного строя. Не менее двух миллионов лет понадобилось для того, чтобы на смену обезьяноподобным существам пришли люди современного типа. По мере того как человек становился более умным и умелым, совершенствовались и коллективы, объединяющие людей. Человеческие стада первобытных собирателей и охотников со временем уступили место родовым общинам, а те, в свою очередь, — соседским общинам земледельцев и скотоводов. Тяжелым трудом люди изменяли окружающую среду. Первые цивилизации отличались друг от друга, ведь людям приходилось приспосабливаться к разным природным условиям. Однако история возникновения цивилизации знает и много общих характеристик, присущих всем народам. Это позволяет выделить основные признаки цивилизации, отличающие ее от первобытности. 2. Успехи в хозяйстве. С возникновением первых цивилизаций в хозяйственной жизни произошли огромные изменения. Во многом это объясняется постоянным усовершенствованием орудий труда и материалов для их изготовления. Сначала человек использовал камень, потом научился добывать медь и изготавливать бронзу, освоил железо. Люди приручили животных, создали первые механизмы. Накопленный хозяйственный опыт позволил им не только пользоваться дарами природы, но и производить все необходимое для жизни. Так постепенно возникли земледелие и скотоводство. Собирательство, охота и рыболовство стали второстепенными занятиями людей. Со временем появились различные ремесла и торговля. Первые корабли вышли в открытое море....

Словник понять і термінів 7 клас Гісем, Мартинюк

7 Клас

Абат — настоятель католицького монастиря. Алхімія — середньовічна наука, метою якої був пошук «філософського каменя» для перетворення різних металів на золото. Анафема — відлучення від церкви, поєднане з прокляттям. Арбалет — пристрій для метання стріл зі сталевим наконечником. Асиміляція — злиття одного народу з іншим. Аскетизм — форма поведінки, яка передбачає придушення бажань, відмову від розкоші й навіть більшості зручностей, обмеження в їжі та сні, заподіяння собі фізичних страждань із метою спокутування гріхів. Астрологія — наука про зв'язок між розташуванням небесних тіл і подіями в житті людей, народів, країн тощо. Аутодафе — урочисте виконання вироку інквізиції. Барон — васал короля, але не спадковий. Бенефіцій — земельний наділ, що надавався королем чи іншим великим феодалом у довічне користування васалові на умовах несення військової чи адміністративної служби. «Божий суд» — низка випробувань (вогнем, водою, залізом), після яких виносився вирок. Різновид «Божого суду» — судовий поєдинок. Бояри — великі землевласники в Київській Русі, Болгарії, Сербії, Московській державі, що передавали свої володіння у спадок. Боярська дума — вищий державний орган Московського князівства з XIV ст. Булла — особливо важливий документ, скріплений металевою печаткою — буллою. Бюргерство — повноправні мешканці західноєвропейського середньовічного міста. Васал — особа, яка отримала від сеньйора у володіння феод за несення служби. Васалітет — система відносин між феодалами; особиста залежність одних феодалів від інших. Ватикан — місто-держава на території Рима. офіційна резиденція папи римського. «Велика хартія вільностей» — один із головних законодавчих документів, який надавав право народним представникам контролювати короля. Велике переселення народів — пересування в IV—VII ст. германських, слов'янських, сарматських та інших племен на території Римської імперії....

Середньовічна Індія

7 Клас

Індійське суспільство в епоху середньовіччя. Коли в Європі відбувалися значні зміни, пов’язані з падінням Західної Римської імперії та становленням феодалізму, Індія продовжувала розвиватися за власним сценарієм. Безліч дрібних держав воювали між собою, тоді як засади життя основної маси населення лишалися непорушними. Ще зі стародавніх часів індійське суспільство поділялося на чотири великі групи — варни. Вищі варни (брахмани і кшатрії) продовжували управляти та воювати, а нижчі (вайш’ї та шудри) — працювати на полях і в майстернях. У Середні віки в цьому давньому поділі відбулися зміни. Варни стали поділятися на менші групи людей, які об’єднувалися за професіями або родом занять. Так, наприклад, серед брахманів виділилися аптекарі, лікарі, вчителі тощо. Серед кшатріїв — воїни, чиновники тощо. Європейці назвали ці групи кастами. До X ст. кількість каст зросла до декількох тисяч. Кожна каста мала свої особливі знаки, ритуали, прикраси, правила поведінки. Як і варни, касти поділялися на нижчі й вищі. Існувала також особлива каста «недоторканих». Представникам вищих каст не можна було ні стояти, ні сидіти поряд із нижчими, тим паче брати їжу чи воду з їхніх рук. Вважалося, що вищих може осквернити навіть тінь «недоторканих». Тільки представники вищих каст могли читати і слухати священні тексти. Ті, хто порушував ці звичаї і традиції, зазнавали жорстоких покарань....

Середньовічний Китай

7 Клас

Син Неба та його піддані. Китай за своїм розміром і кількістю населення у Середні віки можна було порівняти з усією християнською Європою. На межі XII—XIII ст. у Китаї проживало близько 100 млн осіб — більше ніж у Європі. Китайці вважали свою державу центром Землі, а всі народи, що жили навколо, вони називали варварами. Сильна централізована держава на чолі з імператором склалася в Китаї ще в ІІІ ст. до н. е. Від того часу і до початку ХХ ст. Китай незмінно залишався імперією. Правителя Китайської держави називали Сином Неба. Його влада передавалася в спадок й офіційно нічим не обмежувалася. Особа імператора була священною. Він вважався не тільки володарем усіх людей, а й посередником між Небом і «піднебесним світом». Імперію називали втіленням небесного порядку. Кожен підданий імперії розглядався як інструмент для виконання волі Неба, що передавалася через імператора. У китайському суспільстві існувала сувора ієрархія. Нижче імператора (найближче оточення) стояли вищі сановники, як правило, його родичі. Ще нижче — чиновники, що ділилися на велику кількість рангів. Усіх чиновників у Китаї називали мандаринами. Із їхньою допомогою імператор і управляв імперією. Щоб стати чиновником, потрібно було здобути відповідну освіту і скласти іспит....

Особливості розвитку країн сходу. Утворення Османської імперії

7 Клас

Особливості розвитку країн сходу. На відміну від Європи, чітку межу переходу країн Сходу від епохи Стародавнього світу до Середньовіччя провести майже неможливо. Країни Сходу розвивалися, як і в попередні століття, за власними законами. У всіх державах Сходу система господарювання була організована за такою схемою. Ті, хто обробляли землю, були об’єднані в громади, які мали гарантоване право та обов’язок працювати на ній та використовувати для ведення господарства всі необхідні ресурси: воду, ліс, пасовища тощо. Водночас право володіти і розпоряджатися землею та її ресурсами належало державному апарату. Між громадою і державним апаратом існував чіткий зв’язок. Вироблений надлишковий продукт громада передавала як податок державі, яка перерозподіляла його на користь апарату і суспільства в цілому (будувалися канали, дороги, мости, храми тощо). Отже, той, хто належав до державного апарату, мав доступ до розподілу вироблених продуктів і, відповідно, отримував їх частку у власність. Чим вищу посаду обіймала людина в державному апараті, тим більшу частку вона отримувала. Тому можна стверджувати, що особливістю східної цивілізації була наявність влади-власності. Держава на Сході була міцною і могутньою. Її могутність зростала від продуктивності праці селянина чи ремісника. Однак коли в роботі цього чіткого механізму траплялися перебої й життя всього суспільства порушувалося, спалахували повстання, виникав голод, гинули міста тощо. Збій у цій системі відбувався з двох головних причин: коли обсяги податків через нерозумну політику правителів перевищували можливості виробництва або якщо відбувалося зовнішнє вторгнення, що руйнувало традиційну систему життя....

Північно-східна Русь. утворення та зміцнення Московської держави

7 Клас

Володимиро-Суздальське князівство. Починаючи від 30-х рр. XII ст. Київська Русь стала розпадатися на окремі князівства. До середини XII ст. на цих землях існувало 15 князівств, які лише формально залежали від Києва. Однак на цьому процес розпаду не припинився: князівства продовжували ділитися. На початку XIII ст. тут уже існувало близько 50 земель-князівств, які, у свою чергу, були поділені на сотні уділів. Одним із наймогутніших було Володимиро-Суздальське. Північно-Східна Русь завжди була далекою окраїною східнослов’янських земель. До IX ст. тут жили угро-фінські та балтські племена. Лише на межі IX—X ст. сюди з Новгородської землі почали переселятися ільменські слов’яни, а з південного заходу — в’ятичі. Чому східні слов’яни переселялися в глухі місця, що приваблювало їх тут? По-перше, у межиріччі Волги, Оки та Клязьми було досить придатних для землеробства територій. За наполегливої праці ці землі могли дати людині все необхідне для життя. По-друге, Північно-Східна Русь майже не страждала від нападів загарбників. В XI—XII ст., коли ці землі стали активно заселятися, тут поряд зі старими містами (Ростов, Муром, Рязань) виникли нові — Ярославль, Суздаль, Володимир-на-Клязьмі, Переяславль-Залеський та інші. Володимиро-Суздальське князівство спочатку називали Ростовським, потім Ростово-Суздальським (за назвами головних міст — Ростова і Суздаля). Його піднесення відбулося за князя Юрія, прозваного Долгоруким....

Навігація