§ 19. Османська імперія

Пригадайте

1. Коли було створено Османську імперію?

2. Яка подія відбулася в 1453 р.?

3. Коли Кримське ханство визнало себе васалом Османської імперії?

4. Покажіть на карті, які території належали туркам-османам.

1. Народи Південно-Східної Європи під владою турків-османів

У другій половині XIV — середині XV ст. більша частина Балканського півострова — континентальна Греція, Болгарія, Сербія, Боснія та Герцеговина, Македонія, Албанія — опинилися під владою Османської імперії. Одразу ж після захоплення Балканського півострова султани організували переселення сюди турків із Малої Азії. Найбільше турків оселилося на території болгарських і македонських земель, де вони зайняли не лише міста, а й деякі села. Загалом турки становили на Балканах меншість, але вони були панівною верствою.

Місцеве селянство стало залежним. Воно, як і оподатковуване населення міст, називалося райя (паства). Про нерівноправне становище райї свідчили різноманітні податки й повинності. Так, усі працездатні чоловіки християнського віросповідання та євреї віком від 15 до 75 років сплачували в скарбницю спеціальний податок, який уважався викупом за звільнення від військової служби. Адже служити у війську могли тільки мусульмани. Крім того, потрібно було сплачувати податки землевласникам і виконувати різноманітні повинності.

Утрата південними слов’янами державності призвела до занепаду ремесла й торгівлі. Під час турецького завоювання чимало міст було зруйновано та перетворено на села. Але вже в XVI ст. спостерігається пожвавлення міського життя. У містах стало розвиватися ремесло та торгівля, активізувалася будівельна діяльність. Ремісники були об’єднані в цехи, окремі для турків і християн. У цехи об’єднувалися й купці. Однак місцевому купецтву було досить важко займатися торговельною діяльністю через конкуренцію з венеційськими й генуезькими купцями, яких підтримував османський уряд.

Турецькі яничари

Одразу ж після завоювання сформувалася система турецького управління підкореними землями Балканського півострова. їх було включено до складу Румелійського бейлербества (еялету) з центром у Софії, який поділявся на санджаки. Уся влада на місцях належала турецьким військово-адміністративним правителям і суддям. Тільки в Сербії та Боснії збереглися виборні посади для представників місцевого населення, які були посередниками між селянами й турецькими урядовцями.

Завойовники позбавили самостійності місцеві слов’янські церкви й підпорядкували їх Константинопольському патріархові. Він був не лише духовним очільником православного населення Балканського півострова, а й здійснював щодо нього деякі політичні функції. Він подавав турецькому уряду свідчення про чисельність християн для їхнього оподаткування. Усі вищі церковні посади обіймали греки. У школі й під час богослужіння використовувалася грецька мова, незрозуміла слов’янам.

У кращому становищі перебувала сербська церква. У 1557 р. було відновлено Сербський патріархат з центром у м. Печ. Він мав рівні права з Константинопольським патріархатом і проіснував до 1766 р. Сербському патріархату підпорядковувалося православне населення Сербії, Боснії та Герцеговини, Чорногорії, Південної Угорщини, Трансільванії, Північної Македонії і Західної Болгарії.

Південні слов’яни зазнавали також національної дискримінації. Вони сплачували набагато більші податки, ніж турки, їм заборонялося служити в державних установах і війську, носити зброю, зводити вищі й кращі будинки, ніж у мусульман, одягатися краще, ніж турки. Крім того, завойовники спустошували й руйнували православні церкви, перетворювали їх на мечеті, забороняли будувати нові храми. Це робилося для того, аби примусити слов’ян приймати іслам. У результаті з’явилося чимало так званих потурченців, особливо в Боснії та Герцеговині. Найбільш принизливим було право турків кожні п’ять років відбирати здорових християнських хлопчаків для яничарського війська. Та, незважаючи на це, південні слов’яни вперто чинили опір завойовникам і боронили свої звичаї, мову та віру.

2. Особливості державного устрою та суспільних відносин

Після здобуття військами султана Мехмеда II Завойовника м. Константинополя (1453) Османська імперія поступово перетворюється на світову державу. Мехмед II перейменував Константинополь на Стамбул і переніс сюди свою резиденцію.

Султан — у країнах Сходу — титул монарха, а також особа, яка має цей титул.

Невідомий художник. Селім І Грізний. XVII ст.

Завойовницьку політику Мехмеда П продовжили його наступники. У 1514 р. султан Селім І Грізний (1512-1520) розгромив військо іранського шаха Ісмаїла. Завдяки цій перемозі османи поширили свою владу на Курдистан і Північну Месопотамію. У 1516-1517 рр. Селім І підкорив Єгипет, Сирію, Палестину, Ліван, а також Хіджаз (Західну Аравію) зі священними містами мусульман Меккою й Мединою. За ісламською традицією той, хто контролює Мекку й Медину, має право на релігійну владу в мусульманському світі. Це дало можливість Селімові І та його наступникам називати себе халіфами. Відбулося об’єднання світської (султанат) і релігійної (халіфат) влади.

Особа султана вважалася священною та недоторканною. Східна традиція називала його «основою ісламу», «тінню Аллаха на землі». Султан був верховним власником землі, головнокомандувачем усіх мусульманських військ і вищим духовним вождем усіх мусульман. Османська імперія поділялася на провінції й повіти.

Султан управляв державою через найвищу раду — диван. Роботою дивану керував великий візир, який уважався другою особою в державі. Він займався військовими, цивільними, фінансовими, іноземними справами, а також питаннями господарського життя. Духовним життям імперії опікувався шейх уль-іслам. Він стежив за дотриманням ісламського права, йому підпорядковувалися мулли — духовенство та каді — мусульманські судді. Турецький уряд, а також палац, у якому він знаходився, називався Високою Портою. Тому й за Османською імперією згодом закріпилася назва Висока Порта. Посадові особи отримували від держави платню чи жили за рахунок збирання податків у провінціях. Збройні сили імперії складалися з кінноти (сипахи), піхоти (яничари) і флоту.

Основну частину населення Османської імперії становили селяни. Вони мали в приватній власності земельні ділянки, які могли передавати в спадок своїм дітям. Селяни повинні були сплачувати землевласникові або в державну скарбницю земельний податок, який становив десяту частину їхніх прибутків. Немусульманське населення сплачувало спеціальний подушний податок джизью.

У містах традиційно процвітали ремесла — виготовлення зброї, килимів, шовкових тканин, посуду із золота й срібла. Ремісники об’єднувалися в цехи. Влада встановлювала ціни на продукти харчування й вироби ремісників, усіляко заохочувала розвиток торгівлі.

3. Сулейман Пишний. Експансія Османської імперії

Найвищої могутності Османська імперія досягла в роки правління султана Сулеймана І Законодавця (1520-1566), якого в Західній Європі називали Пишним. За правління Сулеймана І було систематизовано й об’єднано в єдиний звід (канон) усі закони імперії. Смертну кару в багатьох випадках було замінено штрафом. Сам Сулейман І часто розглядав судові справи, намагаючись винести справедливий вирок. Закони Сулеймана І були настільки досконалими, що його наступники видавали лише так звані укази справедливості.

Тиціан. Сулейман І Пишний. 1530 р.

Король Угорщини Янош II Сигізмунд на прийомі у Сулеймана І. Мініатюра. 1556 р.

Метою правління Сулеймана І стало зміцнення імперії. У 1521 р. він здобув м. Белград, що відкрило османам шлях до Угорщини й далі — до Центральної Європи. Наступного року війська султана захопили о. Родос. Улітку 1526 р. у битві під Могачем армія Сулеймана І розгромила військо угорського й чеського короля Лайоша II, який у цій битві загинув. Не зустрічаючи опору, Сулейман І дійшов до м. Буди й жорстоко спустошив угорські землі. У 1529 р. османи взяли в облогу Відень, однак так і не змогли заволодіти австрійською столицею. Та війни з Габсбургами на цьому не закінчилися.

Турецький уряд використовував не лише військові, а й дипломатичні методи боротьби зі своїми супротивниками, головним серед яких у Європі була монархія Габсбургів. У цій боротьбі утворився військовий союз Османської імперії з Францією, спрямований проти Габсбургів.

На східному напрямку Сулейман І захопив Ірак, західні райони Грузії та Вірменії. У результаті завоювань на Сході до складу Османської імперії ввійшла значна територія. У середині XVI ст. володіння турецького султана охоплювали майже 8 млн км2, а населення імперії становило 25-35 млн осіб, з яких 75 % були мусульманами. У цей час Османська імперія поділялася на 21 провінцію і 250 повітів.

За правління Сулеймана І склався новий звичай прийому іноземних посольств. Сам султан майже не з’являвся на прийомах, а якщо й був присутній, то сидів віддалік на троні в напівтемряві. Він рідко вступав у переговори й доручав їх проведення візирам. Нерідко османська дипломатія вдавалася до різних засобів тиску на іноземних послів (підкуп, улесливість, залякування).

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Офіційною дружиною Сулеймана І була українка Анастасія Лісовська, донька православного священика з м. Рогатина (нині — Івано-Франківська обл.). П’ятнадцятирічну дівчину купив на невільничому ринку багатий вельможа Ібрагім-паша. Згодом з’ясувалося, що дівчина доволі освічена, знає грецьку й латинську мови. Тому Ібрагім-паша вирішив подарувати її султанові. Так Анастасія опинилася в гаремі, де її стали називати Роксоланою. Метким розумом і чарівністю Роксолана завоювала прихильність Сулеймана І, прийняла іслам, а згодом султан узяв із нею законний шлюб. Життя змусило Роксолану вдаватися до інтриг, а тому вона зробила все можливе, аби султан стратив свого старшого сина Мустафу, матір’ю якого була черкешенка. У результаті єдиним спадкоємцем Сулеймана І став улюблений син Роксолани — Селім. Він зійшов на трон під іменем Селіма II (1566-1574). За свою пристрасть до вина Селім II отримав прізвисько П’яниця. Роксолана померла раніше за свого чоловіка й похована на території мечеті Сулеймана в Стамбулі.

• Пригадайте та назвіть художні твори, у яких зображено історію життя Роксолани.

• Як ви вважаєте, чи можна дії Роксолани оцінити однозначно?

А. Хінкель. Роксолана та султан. 1780 р.

4. Ослаблення Османської імперії

Під час правління Селіма II імперії було завдано сильного удару. У 1571 р. в знаменитій битві біля м. Лепанто іспанський флот за підтримки ескадр італійських міст повністю знищив турецькі військово-морські сили. Це призвело до втрати Туреччиною контролю над частиною Середземномор’я. Не зміг утримати Селім II і Туніс.

Наприкінці XVI ст. Османська імперія гостро відчула наслідки «революції цін», спричиненої появою на європейському ринку американського срібла. Упав курс основної грошової одиниці імперії — акче. У країні назрівала фінансова криза. Водночас імперією пройшла хвиля повстань — селянських, яничарських, національно-визвольних. Усе це сильно підірвало військову могутність країни.

Серйозну небезпеку для османів становили спустошливі набіги українських козаків-запорожців, які руйнували фортеці, захоплювали невільничі ринки й звільняли своїх співвітчизників.

На початку 1681 р. Московське царство, Туреччина та Кримське ханство уклали Бахчисарайський мирний договір, який вирішив долю Правобережної України. Згідно з його положеннями, Оттоманська Порта отримала Брацлавщину, Поділля й Північну Київщину.

У 1683 р. турецька армія під проводом великого візира вторглася на територію Австрії й узяла в облогу м. Відень. Та польський король Ян Собеський зумів непомітно підвести до австрійської столиці своє військо, у якому було чимало українських козаків, і завдати туркам нищівного удару. Турки навіть утратили прапор пророка Мухаммеда. Ця принизлива поразка припинила османську експансію в Європі. Балканські народи відкрито взялися за зброю. Османське військо було вигнано з Угорщини й Трансільванії, частини Сербії і Пелопоннесу. До Росії відійшла фортеця Азов.

ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ в XVI-XVII ст.

Поразки у війнах ослабили Османську імперію. Це призвело до занепаду військової дисципліни й постійного втручання яничар у державні справи.

У XVIII ст. деякі державні діячі усвідомили необхідність проведення реформ, особливо в армії та флоті. Під час правління султана Ахмада III (1703-1730) Османська імперія частково зміцнила свої міжнародні позиції. Після розгрому під Полтавою шведський король Карл XII утік до турецького султана, і той у 1710 р. оголосив війну Росії, для якої вона закінчилася невдало. Турки знову повернули фортецю Азов. Проте дедалі частіше завойовницька політика османів не приносила бажаних результатів. Яскравим прикладом є російсько-турецька війна 1768-1774 рр., унаслідок якої Росія отримала право на торгове судноплавство в Чорному морі. Крим було оголошено незалежним від Туреччини, а до Росії знову відійшов Азов.

Наприкінці XVIII ст. армія та флот Османської імперії занепали. Зовнішня політика Туреччини проходила під впливом англійської дипломатії, яка фактично підштовхнула Туреччину до нової війни з Росією. Турецькі війська було розгромлено. Згідно з Ясським миром 1791 р., Туреччина мала віддати землі між річками Бугом і Дністром. Цей договір закріпив за Росією північне узбережжя Чорного моря від Дністра до Кубані, зокрема й Крим.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

XVIII ст. Дипломат та історик Ігнатій Мураджа д'Осон про становище в провінціях Османської імперії

(...) Відсутність безпеки перешкоджає розвитку промисловості й прирікає на безпліддя землі, такі багаті на природні дари, ще більшою мірою, ніж важкі повинності й свавілля урядових чиновників... Ніхто не наважується демонструвати своє багатство, побоюючись привернути увагу урядовців. Люди не знають, як скористатися зі своїх капітанів. Хіба захочуть вони вкласти їх у якусь вигідну справу, якщо за межами столиці всі подібні дії спричинять чималу небезпеку, що йде від відсутності поліції та несправедливості суддів? У мирний час вони зазнають нападів розбійників, під час війни вояки ставляться до власності своїх земляків так, як до майна ворогів...

Результати деспотизму яскраво проглядаються в убогості провінцій. Міста переповнені зграями жебраків. Більшість волоцюг завжди готова стати під будь-який бунтарський прапор. Мирні жителі змушені покидати місця, де вони народилися: християни — у надії знайти притулок за межами імперії, мусульмани — для того, щоб оселитися в столиці, де тиранія менш відчутна (...).

• Що спонукало людей приховувати своє багатство?

• Що підштовхувало жителів провінцій покидати свої домівки?

5. Культура

Культура Османської імперії розвивалася під значним впливом ісламу. Проте на її розвиток вплинули також і християнські народи, які привнесли свої національні традиції.

Шкільна освіта передусім ставила за мету виховання дитини в дусі мусульманської релігії. У медресе (школах) вивчали Коран, мусульманське право, арабську й перську (фарсі) мови. Пізніше в школах ввели математику, астрономію, географію. При медресе й мечетях були бібліотеки. Після 1683 р. завдяки меценатам з’являються публічні бібліотеки. У 1726 р. в Стамбулі було відкрито першу турецьку друкарню з арабським шрифтом.

Період XVI-XVII ст. вважається «золотою добою» турецької поезії. Основними жанрами були ліричні (газелі) та урочисті (касиди) вірші. Був популярним і такий жанр, як латифа — короткі дотепні гумористичні розповіді, наприклад цикл розповідей про винахідливого й кмітливого Ходжу Насреддина, зібраних і записаних письменником Ламі.

Самостійним жанром мистецтва стала мініатюра, зокрема книжкова. Свого розквіту мініатюра досягла в другій половині XVI ст. Її характерною ознакою стало правдиве відтворення світу. Талановитими авторами мініатюри були Насух, Осман, Нігярі, Леені та ін.

Іслам — одна зі світових релігій, виникла в VII ст., засновник — Мухаммед. Ґрунтується на вірі в єдиного Бога (Аллаха) та його пророка Мухаммеда.

Мініатюра (з латин. minium — червона фарба) — невелике живописне зображення в старовинному рукопис! або книзі.

У XVI ст. небувалий розквіт спостерігається в архітектурі. Творцем її класичних зразків є Ходжа Сінан (спорудив мечеті Шах-заде, Сулейманіє в Стамбулі, Селіміє в Едирні). Зводилися також мавзолеї і палаци. За ісламською традицією будівлі прикрашали геометричним і рослинним орнаментами, арабесками.

Ісламський світ, яничари, шейх, султан; 1520-1566, 1526, 1683; Сулейман І Законодавець, іслам, мініатюра, газелі, касиди.

1. Покажіть на карті території Османської імперії за правління Сулеймана І. Яку територію втратила Османська імперія в XVII ст.?

2. Яку роль в успіхах Османської імперії відігравав іслам?

3. Назвіть особливості «ісламського світу». Визначте його позитивні та негативні ознаки порівняно з державами Європи.

4. Охарактеризуйте причини занепаду Османської імперії.

Подискутуйте

5. Як вплинули на розвиток Османської імперії її відносини з Україною — позитивно чи негативно? Аргументуйте свою думку.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно