Войти
Закрыть

Об’єднання Італії

9 Клас

Політична роздробленість Італії. Піднесення П’ємонту. Після революції 1848-1849 рр. Італія залишилася такою ж роздробленою, як і раніше. У Ломбардії і Венеції було відновлено владу Габсбургів, за допомогою австрійських багнетів повернули собі престоли герцоги Модени, Парми і Тоскани. Для більшої безпеки до столиць герцогств було введено австрійські війська, а в Римі після розправи над республіканцями розташувалася французька залога. Придушення революції призвело до відновлення абсолютистських режимів майже в усіх італійських державах, її учасників спіткали репресії, переслідування. Особливо лютувала реакція на півдні країни, у Неаполітанському королівстві, де мстивий і жорстокий король Фердінанд II встановив режим терору і поліцейської сваволі. Тільки в Сардинському королівстві (до складу якого входила розвинута область П’ємонт) збереглися конституційний устрій і деякі громадянські свободи. Король Віктор-Еммануїл II, побоюючись повторення революційних потрясінь, надав перевагу співробітництву з лібералами. З 1852 р. і до своєї смерті в 1861 р. прем’єр-міністром П’ємонту був визначний представник ліберальних кіл граф Камілло Кавур. За підтримки ліберальної більшості в парламенті йому вдалося нейтралізувати тиск на короля реакційних сил і зміцнити конституційний порядок у країні. У П’ємонті розгорнулося будівництво залізниць, іригаційних каналів, портів. Було створено сприятливі умови для розвитку текстильної промисловості, металургії, сільського господарства і торговельного флоту. Кавур уклав з Англією і Францією вигідні торговельні угоди, що прискорило промисловий переворот у країні....
0 Переглянути

Об’єднання Німеччини

9 Клас

Економічне піднесення країни. Після придушення революції політична реакція поширилася по всій Німеччині. У Пруссії запанував режим поліцейської сваволі. Демократичні і ліберальні газети були заборонені, політичні клуби і товариства закриті. Але цілковите повернення до минулого було вже неможливе. У більшості німецьких держав збереглися конституції і діяли парламенти. Контрреволюція, яка поклала край політичним домаганням німецької буржуазії, аж ніяк не перешкоджала їхній підприємницькій діяльності. У 50-60-х роках XIX ст. в Німеччині завершився промисловий переворот, країна посіла третє місце серед провідних індустріальних держав світу. Головною причиною швидкої індустріалізації Німеччини було усунення феодальних порядків у сільському господарстві. Важливу роль у промисловому розвитку відіграло також подолання економічної роздробленості країни. Створений у 1834 р. Пруссією Митний союз через 20 років охоплював майже всі землі Німеччини, за винятком Австрії та її союзників. ПОМІРКУЙТЕ! Яким чином звільнення селян від феодальної залежності сприяло економічному зростанню? Основу промислового зростання становив швидкий розвиток машинобудування. Завдяки застосуванню машинної техніки мануфактури поступилися місцем фабрикам, великі підприємства витісняли дрібні. Зростало число акціонерних товариств. Стрімко розширювалася мережа залізниць, зміцнювався єдиний німецький ринок....
0 Переглянути

«Весна народів»

9 Клас

У 1848-1849 рр. у країнах Західної і Центральної Європи спалахнули нові буржуазні революції. Вони охопили Францію, Німеччину, багатонаціональну Австрійську імперію та італійські держави. Ніколи ще Європа не бачила такого розмаху народних виступів, подібного піднесення національно-визвольної боротьби поневолених народів. Хоча в різних країнах гострота боротьби та перебіг подій були не однаковими, для сучасників було цілком очевидно, що революція набула загальноєвропейського масштабу. У цей час в Європі ще панували феодально-абсолютистські порядки, а соціальне гноблення тісно перепліталося з національним. Під час революції злилися воєдино боротьба різних верств проти абсолютизму за демократизацію суспільного ладу, виступи робітників і повстання селян, національно-визвольна боротьба народів і могутній об’єднавчий рух у Німеччині та Італії. Початок революційного вибуху прискорили неврожайні роки і голод 1845-1847 рр., економічна криза, що охопила в цей час відразу декілька країн. 1. Революція 1848 р. у Франції. Друга республіка. Внутрішня і зовнішня політика Липневої монархії в 30-ті-40-ві роки XIX ст. поступово привела до того, що в опозиції до режиму опинилися найрізноманітніші верстви населення - робітники, селяни, частина інтелігенції, промислова і торговельна буржуазія. Король втрачав авторитет, і навіть частина прибічників монархії наполягала на необхідності проведення реформ. Високий майновий ценз дозволяв голосувати лише кільком відсоткам населення. У той же час уряд відхиляв усі вимоги промислової буржуазії щодо розширення виборчого права. «Збагачуйтеся, панове. І ви станете виборцями» - так відповідав тодішній прем’єр-міністр Гізо на вимоги зниження майнового цензу....
0 Переглянути

Франція і німецькі держави у 1815-1847 рр.

9 Клас

Франція в період Реставрації. У 1814 р. на вимогу країн-переможниць у Франції було відновлено династію Бурбонів. Але реставрація не означала повного відновлення існуючих раніше порядків і повернення Франції до старої абсолютної монархії. Навіть європейські монархи- реакціонери враховували можливість нового революційного вибуху. Ухвали Віденського конгресу зобов’язували Людовіка XVIII запровадити у Франції конституцію і не порушувати основи суспільного ладу, що сформувався в часи Республіки та Імперії. Тому новий король ще в 1814 р. визнав громадянську рівність усіх своїх підданих, ствердив права нових власників на майно, здобуте в період революції. У Франції було збережено наполеонівські кодекси, зокрема цивільний. Проте численні дворяни-емігранти на чолі з братом короля графом д’Артуа, що повернулись на батьківщину, вимагали відновлення колишніх станових привілеїв і повернення втрачених маєтків. Після «Ста днів» Наполеона у Франції почався справжній «білий терор». За підозрою у симпатіях до імператора, за участь у революційних подіях було заарештовано понад 70 тис. чол. У політичних справах 1815 р. було винесено 10 тис. обвинувальних вироків. У багатьох районах країни, особливо на півдні Франції, чинилися погроми і масові вбивства колишніх офіцерів наполеонівської армії, революціонерів та лібералів....
0 Переглянути

Велика Британія у першій половині XIX ст.

9 Клас

Економічний розвиток. У першій половині XIX ст. Велика Британія стала наймогутнішою індустріальною та колоніальною державою світу. За рівнем промислового виробництва і торгівлі вона випередила інші країни світу. Британський флот неподільно панував на морях. Завдяки швидкому розвитку промисловості виростали нові індустріальні райони. У західних і північних районах країни швидко розвивалась металургійна, вугільна, текстильна промисловість, суднобудування, зростала кількість великих підприємств. Фабрики і заводи переважали в усіх основних галузях виробництва. Навіть машини вже вироблялися за допомогою машин. У Британії завершився промисловий переворот. Механізація промисловості значно підвищила продуктивність праці. Тепер лише один робітник на прядильній машині міг виконати роботу, яку раніше робили понад 300 чоловік. Розвиток індустрії і зростання населення міст викликали підвищений попит на сировину і продукти харчування, що сприяло піднесенню сільського господарства. У Британії поширювалось капіталістичне фермерство, впроваджувалися сільськогосподарські машини. ПОМІРКУЙТЕ! Спробуйте пояснити, завдяки яким чинникам Британія у першій половині XIX ст. мала першість у промисловому розвитку. 2. Торі при владі. «Хлібні закони». Проте в політичному житті країни в цей час, як і раніше, домінували дворяни-землевласники. Користуючись тим, що представники земельної аристократії - угруповання торі - повністю контролювали обидві палати парламенту, вони домоглися введення в 1815 р. надзвичайно високих мит на довіз іноземного хліба. Ці «хлібні закони» перетворили лендлордів на єдиних продавців зерна в країні, на монополістів, чим вони і скористались, значно підвищивши ціни на продукти харчування....
0 Переглянути

Промислове піднесення Західної Європи. Початок становлення індустріального суспільства

9 Клас

Промисловий переворот - перехід від мануфактури до фабрично- заводської системи машинного виробництва - полягав у заміні ручної ремісничої техніки на машини. Машини «виривали» з рук людини її власну роботу, виконуючи її набагато швидше і ефективніше. Використання енергії пари дозволило збудувати парові машини, що замінили не лише мускульну силу людини, а й силу коліс великих водяних і вітряних млинів. До появи електромашин паровики були універсальними механічними двигунами, що приводили в дію прядильні й ткацькі верстати, видобувні вугільні машини, металургійні преси і залізничні потяги. У ролі передатного механізму від робочих машин до парових машин-двигунів використовувалась ремінна трансмісія. В Англії, Франції, Пруссії і США з’являються оснащені верстатами підприємства (фабрики) сучасного типу, на яких працювали сотні й тисячі найманих робітників. В Англії виникло машинобудування - виробництво машин за допомогою машин. Хімічна промисловість почала виробляти фарбники і вибухові речовини. Металургійні й металооброблювальні заводи, великі вугільні шахти, текстильні й прядильні фабрики поступово витісняли старі мануфактури, бо засновані на ручній праці підприємства були нездатні конкурувати з ефективнішим і дешевшим машинним виробництвом....
0 Переглянути

Війни наполеонівської Франції. Віденський конгрес

9 Клас

1. Франція у період Консульства та Імперії. Переворот 9 листопада 1799 р. призвів до встановлення у Франції військової диктатури, що орієнтувалася на інтереси нової французької буржуазії і пов’язаного з нею командного складу республіканської армії. У диктатурі правлячі кола країни вбачали захист як від спроб реставрації монархії, так і від демократичних прагнень народних мас. Захопивши владу, Бонапарт силою закріпив вигідні підприємницьким колам перетворення часів революції та скасував усі демократичні інститути та революційні завоювання. Він не зазіхав на основні здобутки революції: знищення феодальних відносин, перерозподіл земельної власності та зміну її характеру, а лише жорстко впорядкував новий лад і вжив заходів для його подальшого стабільного розвитку. Перший консул зосередив у своїх руках командування армією, призначення на вищі військові й цивільні посади, керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою. Він фактично контролював діяльність усіх державних органів. Місцеве самоврядування було остаточно скасовано, у департаментах порядкували ставленики першого консула — префекти, а мери міст і сільських громад призначались як чиновники. У Франції було закрито 60 газет із 73-х, а решту поставлено під суворий контроль держави, запроваджувалася цензура. У пресі було заборонено навіть згадувати про революцію. Міністром поліції було призначено Фуше, який охопив усю країну системою поліцейського нагляду. Колишні революціонери, ідейні нащадки якобінців, переслідувались і висилались у колонії Франції. Одним з найважливіших засобів зміцнення своєї влади Бонапарт вважав релігію. У 1801 р. він уклав договір із папою Пієм VII, за яким католицтво проголошувалося «релігією більшості французів». Натомість папа визнавав нових власників розпроданих церковних земель і право французького уряду призначати вище католицьке духівництво країни....
0 Переглянути

Велика французька революція кінця XVIII ст.

9 Клас

Криза «старого порядку у Франції. У XVIII ст. французький абсолютизм, що за часів Людовіка XIV здавався нездоланною твердинею, вступив у період занепаду і саморуйнації. Головне призначення своєї влади спадкоємець «короля-сонця», його правнук Людовік XV (1715- 1774) вбачав лише в задоволенні власних потреб. Короля абсолютно не цікавило, звідкіля беруться гроші на щоденні бали й розваги у Версалі, на утримання 4 тис. представників придворної аристократії. Він лише промовляв: «після нас хоч потоп» та «на мій вік вистачить». ПОМІРКУЙТЕ! Поясніть, що мав на увазі король, коли говорив: «після нас хоч потоп». Під стать злочинному веденню справ усередині держави була і зовнішня політика необмеженої монархії. Франція продовжувала вести нескінченні війни, непотрібні ні народу, ні державі. Вони лише підривали її економіку та збільшували державний борг. Величезне невдоволення населення країни викликали громадянська нерівність і становий поділ французького суспільства. Привілейовані стани - духівництво і дворянство - були звільнені від сплати податків і могли займати вищі посади в державі. У той же час усі інші - третій стан (що становив 96 % усього населення) - були абсолютно безправними. А до цього стану належали не тільки селяни й ремісники, але й багаті купці, банкіри і власники мануфактур. Заможні буржуа, які володіли неабиякими статками, справедливо обурювались тим, що в суспільстві їх вважали людьми нижчого ґатунку....
0 Переглянути

Вступ. Місце Нового часу в історії 9 клас Осмоловський, Ладиченко

9 Клас

З курсу всесвітньої історії, який ви вивчали у 8-му класі, пригадайте, в якій країні світу в XVII ст. розпочався промисловий переворот і що цьому сприяло. З кінця XVIII до початку XX ст. людство пережило багато важливих подій, які докорінно змінили політичну карту світу, суспільні відносини всередині окремих країн, сприяли появі нових ідеологічних та культурних течій, швидкому економічному зростанню, яке привело до утвердження в передових країнах Європи і США індустріального суспільства. Поняття «індустріальне суспільство» пов’язане насамперед з переважанням у господарстві будь-якої країни індустрії, тобто промисловості, тоді як у попередні часи провідною галуззю економіки було сільське господарство. Упродовж тисячоліть земля залишалась єдиним джерелом існування людини, а натуральне господарство й примітивна техніка зумовлювали вкрай малі можливості для задоволення її матеріальних потреб. За часів Середньовіччя власність на землю взагалі стала монополією привілейованих станів - дворян і духівництва, а селяни за користування наділами були змушені виконувати численні повинності. На варті монопольної власності на землю та інших привілеїв дворянства стояла абсолютна монархія....
0 Переглянути

Узагальнення до курсу «Основні ідеї, здобутки й виклики “довгого” XIX ст.»

9 Клас

«Довге» XIX ст. заклало підвалини революційних змін у науці, мистецтві й культурі, у відносинах європейської (західної) культури з рештою країн світу. В останній третині XIX ст. в основному завершився процес оформлення нової політичної системи суспільства, що ґрунтувалася на свободі підприємництва, торгівлі, розширенні політичних прав і встановленні конституційного ладу. Однак ліберальні порядки утвердилися не відразу. Лише після парламентської реформи 1832 р. в Англії, революцій 1848-1849 рр. в Європі, об’єднання на початку 1870-х років Німеччини й Італії до влади прийшла буржуазія. Установилися такі форми державного правління: конституційна монархія, президентська республіка й парламентська республіка. Упродовж століття індустріальне суспільство сформувалося у всіх європейських країнах, а також США, Японії та інших державах. Це був період змін у соціальній структурі суспільства, піднесення середнього класу й класу найманих робітників. Поява спочатку у Франції, а потім і в Англії, Італії та Німеччині середнього класу — людей із грошима, певним рівнем освіти й бажанням відігравати провідну роль в управлінні державою та в бізнесі — було важливим етапом у створенні індустріального суспільства й утвердженні нових форм управління державою. Середній клас був налаштований на використання нових форм господарювання, переваг індустріальної революції, був носієм ідеалів Американської та Французької революцій. Ідеї Дж. Локка, який надихнув покоління американських революціонерів, розглядалися як природний шлях до суспільства, організованого на засадах наукового погляду на світ....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 18 ... 40
Назад

Навігація