Як розвивалася Греція у VIII-VI ст. до н.е. (відповіді)

Поліс - громадянська община, що складалась з повноправних громадян-землевласників, мала свою територію, закони, органи управління.

У Греції налічувалося десятки полісів. Най могутні шіми серед них вважалися Афіни та Спарта, а найбагатшим - Коринф. Кожен поліс мав свій уряд, військо і скарбницю, карбував монету. 

2. Коли і чому почалася боротьба між демосом і аристократією?

В історії Греції VIII ст. до н.е. було періодом панування родової знаті. Аристократи, використовуючи свій вплив, захоплювали дедалі більше земель. Не маючи достатньо коштів для обробітку навіть своїх ділянок, демос (демос - вільні незнатні верстви громадян грецьких полісів)

поступово втрачав їх. Якщо дрібний землевласник брав що небудь борг в аристократів і потім не міг його повернути, він потрапляв у боргове рабство. Таким чином становище демосу погіршилося, у той час як аристократична верхівка постійно збагачувалася.

Згодом аристократи зосередили у своїх руках управління полісом, а демос до влади не допускався. Тому народні збори скликались рідко і на них оголошувались уже підготовлені верхівкою рішення. Поступово в суспільстві посилювалося незадоволення свавіллям аристократії. V - VIII ст. до н.е. певна частина демосу розбагатіла. Це - купці, власники майстерень і кораблів, заможні селяни. Вони прагнули брати участь в управлінні державою, боролись за це і в багатьох полісах демос домігся скасування боргового рабства і невдовзі одержав право брати участь у народних зборах. В інших - продовжувалось панування аристократів. 

Поява писаних законів у Греції почала вирішувати юридично всі суперечності між демосом та аристократами. За їх відсутності аристократи зазвичай вирішували судові справи на свою користь. Поява писаних законів мали велике значення. Тепер аристократи в судах були обмежені писаними правилами, виконання яких легко було перевірити. Тексти законів виставлялись на майданах на видному місці. Вони були жорстокими: навіть за дрібну крадіжку винні підлягали страті. Говорили, що закони Дракона «записані кров’ю». Пізніше їх наводили як зразок жорстокості - будь-який суворий закон називали драконівським. Проте греки вважали, що краще суворі закони, які виконуються, ніж добрі, яких не дотримуються

Тиранія - форма державної влади, встановлена насильницьким шляхом і заснована на необмеженому одноосібному правлінні. Тому, захопивши владу, тиранія задля підтримки демосу приймала закони, спрямовані проти розкоші багатих, влаштовували показові перерозподіли землі на користь бідних тощо. Переможених представників аристократії часто висилали за межі держави, а скарбниця поповнювалася їхнім майном. 

Міста разом із прилеглими до них невеличкими поселеннями або й містечками, мешканці яких займалися землеробством, городництвом та садівництвом, ставали самостійними общинами - полісами.

Поліс - громадянська община, що складалась з повноправних громадян-землевласників, мала свою територію, закони, органи управління. Ось чому поліс визначають ще як місто-держава.

Земля поліса з усіма ЇЇ надрами належала громаді. Визначальною рисою поліса була свобода кожного громадянина, який мав право на земельне володіння й участь у народних зборах, а також обов'язок підтримувати та захищати свою громаду.

Громадянин - людина, яка належить до певної держави, має права й обов’язки щодо цієї держави і дотримується встановлених у ній законів.

Мешканці поліса поділялися на вільних громадян і рабів, які не мали жодних громадянських прав.

У Греції налічувалося десятки полісів. Наймогутнішими серед них вважалися Афіни та Спарта, а найбагатшим - Коринф. Кожен поліс мав свій уряд, військо і скарбницю, карбував монету.

Міста Стародавнього Сходу були столичними містами, регіональними центрами або звичайними переферійними містами. Вони не мали ознак міст-держав.

Інтереси тиранії на певний час відповідали інтересам демосу, тому, що тирани грецьких полісів спиралися насамперед на демос. Тому, захопивши владу, вони задля підтримки демосу приймали закони, спрямовані проти розкоші багатих, влаштовували показові перерозподіли землі на користь бідних тощо. Переможених представників аристократії часто висилали за межі держави, а скарбниця поповнювалася їхнім майном.

Влада тиранів у грецьких полісах була тимчасовою, проте вона насильницьким шляхом позбавила влади родову знать і відповідала інтересам демосу.