У чому значення Великої грецької колонізації (відповіді)

Поступове збільшення населення грецьких полісів призвело до 

того, що землі гористої й острівної Греції вже не могли всіх прогодувати. І тому у VIII ст. до н.е. розпочинається Велика грецька колонізація.

Тому з допомогою мореплавства греки, переселяючись на інші землі рятувалися від бідності, голоду, неврожаю, долали труднощі, пов'язані зростом населення. Також на нові землі переселялись втікачі від збройних конфліктів між аристократією й демосом. 

Існувало три основні напрямки грецької колонізації.

Перший напрямок - західний: Південна Італія, острів Сицилія, узбережжя сучасної Франції та Іспанії. Саме тут було засновано найбільше грецьких колоній - близько 600.

Другий напрямок грецької колонізації - північно-східний. Спочатку грецькі колонії з'явились на узбережжі багатої на поклади золота Фракії. Потім вони освоїли землі біля проток Геллеспонт і Боспор, що з’єднують Чорне і Середземне моря. На березі Боспору греки заснували Візантію — згодом знаменитий Константинополь (нині Стамбул). Багато колоній з’явилося в Західному та Північному Причорномор'ї.

Третій напрямок колонізації - південний - був найслабшим. Річ у тім, що в Північній Африці та Іспанії було багато фінікійських колоній, які протистояли утворенню грецьких. Згодом у дельті Нілу виникла грецька колонія Навкратіс. 

Освоєння греками нових земель, як правило, відбувалось мирно. Адже вони селилися на неосвоєних прибережних смугах. Територія колонії включала саме місто і прилеглі поля та пасовища. З місцевим населенням колоністи прагнули встановити дружні стосунки та вигідно торгувати з ними, щедро ділилися здобутками своєї високої культури.

Колонії і метрополії, зазвичай, активно торгували між собою. Кожна колонія мала уряд, військо, карбувала власну монету, тобто була самостійною державою (полісом). 

Найбільшими з грецьких міст-держав у Причорномор’ї були Пантікапей(«Рибний шлях»), Ольвія («Щаслива») та Херсонес («Півострів»). Пантікапей (нині на цьому місці розташоване місто Керч), був заснований у VI ст. до н.е. на березі Керченської протоки.

У VI ст. дон.е. вихідці з Мілета заснували містоколонію Ольвію (на території сучасного села Парутине, Миколаївська обл.). У V ст. до н.е. було засновано Херсонес (розташований у межах Севастополя). Кожне місто мало сільську округу (хору), що забезпечувала його мешканців необхідними продуктами харчування. Серед жителів хори було багато вихідців з навколишніх племен. Під час археологічних розкопок тут знайдено залишки будинків, склепів, веж, воріт давнього міста. Археологам поталанило знайти в Херсонесі й залишки театру. Це свідчить про те, що в колоніях Північного Причорномор’я відбувались театральні вистави і вони вели досить цивілізоване життя. 

Велика колонізація, сприяючи розвитку ремесел, торгівлі та мореплавства, змінила грецький світ. І хоча стародавні греки розселилися на величезній території, вони вважали себе єдиним народом. Саме в цей період слово «елліни» стало загальною назвою для всіх греків. їх об’єднували спільні мова, релігія, звичаї, писемність. Унаслідок колонізації формується грецька діаспора. Називали свою батьківщину переселенці - Візантія.