Коли і як виникло християнство (відповіді)

Про народження та земне життя Ісуса Христа розповідають Євангелія (від грецького - «блага звістка»), Вони були написані учнями Христа і супутниками його учнів наприкінці І - у II ст. Із часом Євангелії та інші християнські твори увійшли до Нового Заповіту - другої частини Біблії.

В Євангеліях розповідається, що приблизно 2 тисячі років тому Бог послав на Землю свого сина - Ісуса Христа, щоб показати людям кращий шлях у житті.

Ісус учив людей, як треба жити, щоб досягти царства Божого. Він проповідував любов до ближнього, милосердя, всепрощення, рівність усіх перед Богом.

Учення Ісуса Христа стало основою християнства. 

Між різними християнськими общинами на той час не було єдності. Щоб поставити крапку в цих суперечках між християнськими общинами, Константин вирішив зібрати собор (з'їзд) усіх християнських єпископів Римської імперії. Він відбувся в 325 р. у місті Нікеї, у Малій Азії, і ввійшов в історію як Перший Вселенський собор. Собор установив основне положення християнської релігії - Символ віри. Пізніше імператор Феодосій видав закон про остаточну заборону язичництва. Християнство стало єдиною державною релігією Римської імперії, обов'язковою для всього населення.

Християни не закликали до відкритої боротьби проти римської влади. Проте вони не визнавали римських язичницьких богів і відмовлялися визнавати божественну владу римських імператорів. Тому римська влада і жерці переслідували їх, піддаючи тортурам, вбачали в ній небезпечного ворога, оскільки знали, що її сповідують переважно раби та пригнічені верстви населення, які мріють про звільнення від гнобителів. Найбільших переслідувань християнство зазнало за правління Діоклетіана. Та це не зупинило поширення нової релігії. Стало зрозуміло - краще мати християн за своїх союзників, аніж ворогами. Поступово почалося зближення керівників церкви з імператорською владою. Наступник Діоклетіана Константин почав підтримувати церкву, а та у свою чергу закликала християн до покори своїм панам. Перешкодити поширенню християнства в Римській імперії жорстоким переслідуванням віруючих, я гадаю було неможливо, тому, що це явище стало масовим. З’явились люди, які постраждали за релігію від влади. їх називали мученики. А виявлена мучениками відданість вірі привертала дедалі більше прихильників християнської релігії.

Виявлена мучениками відданість вірі привертала дедалі більше прихильників християнської релігії. Під час гонінь християни збирались у підземеллях та каменоломнях (катакомбах), де створювалися підземні храми.Тому християнську Церкву перших трьох століть нашої ери (час гонінь на християн) часто називають Церквою підземною.

Константин, ставши першим імператором-християнином, зрозумів, що нова віра набуває все більшого авторитету серед населення і може стати опорою для зміцнення його влади. Він почав рішуче підтримувати духовенство, звільнивши його від податків і військової служби, зобов’язав провінції передавати частину прибутків християнській Церкві. Для того об’єднати християнські общини, Константин вирішив зібрати собор (з’їзд) усіх християнських єпископів Римської імперії. Він відбувся в 325 р. у місті Нікеї, у Малій Азії, і ввійшов в історію як Перший Вселенський собор. Собор установив основне положення християнської релігії - Символ віри.

Християнство стало єдиною державною релігією Римської імперії, обов’язковою для всього населення. Язичникам загрожували суворі покарання. їхні святилища, храми закривали та руйнували, знищувалися статуї римських богів, героїв, імператорів. Так загинуло багато творів давньоримського мистецтва. Відтепер долі християнської Церкви та імперії були нерозривно пов’язані.