Римська республіка в 2 ст. до н. е. (відповіді)

Втративши Сицилію та острови Середземномор’я, Карфаген заснував колонію в Іспанії - Новий Карфаген. Золоті та срібні поклади дали можливість відновити колишню могутність держави. Цю нову область очолював Ганнібал. Він зібрав потужну найману армію, яка налічувала 60 тис. воїнів і мала на озброєнні 37 слонів.

З нею Ганнібал розпочав Другу пунічну війну (218—201 рр. до н. е.).

У 202 р. до н. е. у битві під Замами римляни здобули вирішальну перемогу. Римськими провінціями стала Сицилія, південь Іспанії. У Північній Італії були організовані нові колонії.

Третя пунічна війна (149—146 рр. до н. е.) була просто знищенням слабшого. Після трирічної облоги місто було захоплене, його жителі перетворені на рабів. На землях Карфагена було створено римську провінцію, а саме місто зруйноване. Після перемоги над Карфагеном Рим став наймогутнішою морською державою Середземномор’я, а саме море римляни стали називати «внутрішнім», або «нашим», морем.

Легіон - основна військова організаційна одиниця в армії Стародавнього Риму, складався з 5—6 тис. (у пізніші періоди — до 8 тис.) піхотинців і декількох сотень вершників. Кожен легіон мав свій номер і назву. За письмовими джерелами, що збереглися, ідентифіковано приблизно 50 різних легіонів.

Народний трибун - у Стародавньому Римі посадові особи, які щорічно (з 494 р. до н. е.) обиралися з числа плебеїв на зборах по трибах. Спочатку обиралися 2 народних трибуни, а з 457 р. до н. е. — 10.

Оптимати - прибічники правління Сенату й противники реформ.

Популяри - політичне угрупування в Стародавньому Римі, утворене в другій половині II ст. до н.е., діяли в інтересах плебеїв, виступали проти фракції оптиматів. Найбільша активність популярів припала на часи діяльності братів Гракхів (друга половина II століття до н. е.). Вони були ідеологічними супротивниками оптиматів, опиралися на підтримку простого народу і протиставлялися політиці старої аристократії.

Після перемоги над Карфагеном Рим став наймогутнішою морською державою Середземномор’я, а саме море римляни стали називати «внутрішнім», або «нашим», морем.

Перемоги у війнах Римові здобула армія із селян. Проте розорення селянства підривало боєздатність римського війська: втрата землі позбавляла права служити в легіоні. Ті, хто виступав за реформи в державі, популяри, обрали своїм лідером Тіберія Семпронія Гракха. У 133 р. до н. е. Гракх виступив з проектом земельного закону. Кожна сім’я, за цим законом, не повинна мати більше ніж 500 югерів на батька і по 250 на двох синів (югер - близько чверті гектара) державної землі. Надлишки землі держава вилучала та розподіляла між безземельними. Закон забороняв продаж та дарування цих наділів. Невдоволені великі землевласники спровокували сутичку, під час якої Гракха і триста його прихильників було вбито. Проте оптимати не змогли припинити діяльності дуже популярної серед населення аграрної комісії. Справу Тіберія продовжив молодший брат Гай Гракх. У 123 р. до н. е. його було обрано народним трибуном. Незабаром його також убили, тож реформа звелася нанівець.