Войти
Закрыть

Велике переселення народів

7 Клас

НАВАЛА ГУНІВ ТА ГОТІВ. У другій половині IV ст. з Азії до Європи вторглися гуни. Ці войовничі кочовики підкорили величезні простори степів Євразії та витіснили тамтешні племена на захід. Цей рух населення посилив вторгнення й переселення германських, сарматських і слов’янських племен на територію Римської імперії. Її добре оброблені землі та багаті міста були для германців особливо привабливими. Вони переселялися сюди зі своїми родинами, домашнім майном, худобою. Такі переселення людей називають міграцією. Міграція (лат. migratio, від migro — переходжу, переселяюся) — зміна постійного місця поживання людей, їхнє переміщення до іншого географічного регіону, до іншої країни. Наприкінці IV ст. у володіння Римської імперії, на територію Балканського півострова вторглися германські племена готів, що прийшли в Причорномор’я з балтійського узбережжя ще наприкінці II ст. У Причорномор’ї готи створили великий племінний союз, який об’єднував вестготів (західні готи), що жили на північ від нижнього Дунаю, і остготів (східні готи), що займали території за Дністром. Так розпочалося Велике переселення народів. Воно мало кілька причин: зміна клімату, що змушувало кочовиків шукати нові пасовища для худоби; посилення майнової та соціальної нерівності; зростання ролі вождів і знаті, їхнє прагнення до захоплення нових земель і воєнної здобичі....
0 Переглянути

Середньовіччя як епоха розвитку людства

7 Клас

ЩО ТАКЕ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. Історичну епоху, що настала після найдавніших часів і тривала з середини V ст. до кінця XV ст., називають Середньовіччям. Відлік цієї епохи розпочинається із падіння Західної Римської Імперії, що стало страшною історичною катастрофою. У 476 р. перестала існувати держава, яка протягом тисячоліття була центром політичного розвитку й осередком культури для багатьох країн і народів. Завершує хронологічні межі Середньовіччя 1492 р., коли Христофор Колумб відкрив Америку. Середньовіччя — період в історії Європи, що тривав з середини V ст. до кінця XV ст. Саме поняття «Середньовіччя» «подарували» світові італійські поети й філософи, і вигадали його лише тоді, коли ця епоха вже завершувалася й розпочалася нова доба, нова історія (про неї ви дізнаєтеся в наступному класі). Італійці вважали, що в історії людства між «світлими часами» і новою добою тривали «похмурі століття». Перші відзнаменувалися розквітом Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, коли панували освіта, культура, розум. Розвиток людства, не гірший, ніж за античності, продовжився у нову добу. А століття, які відмежовують Стародавній світ і нову епоху, відзначилися виявами дикунства, забобонів та жахів, призвели до загального занепаду Європи. Так виник образ «похмурого Середньовіччя»....
0 Переглянути

Цивілізаційна спадщина Стародавнього світу

7 Клас

НАДБАННЯ ДАВНІХ ЧАСІВ. У шостому класі ви ознайомилися з першою частиною всесвітньої історії — історією Стародавнього світу. Як ви вже знаєте, це — найдовший відрізок історії людства, від появи людини на Землі і формування первісного суспільства до утворення перших державу Межиріччі та Єгипті, історії стародавніх цивілізацій Єгипту, Індії, Китаю, Греції, Риму. Ви пам’ятаєте, чим відрізнялися родинні відносини, господарство, суспільство, релігія стародавніх держав. Цивілізація (від лат. civilis — громадянський, державний) — це: 1) рівень матеріальних, технічних, духовних досягнень тієї чи іншої групи народів або країн на певному етапі розвитку; 2) тип культури групи народів та країн, що склався історично, на певній території, у певних хронологічних межах. Саме в період історії Стародавнього світу з’явилися мистецтво й релігія, людина почала займатися скотарством, землеробством, ремеслом і торгівлею. Відбулися зміни у способі життя й побуті людей: у них з’явилося більше часу для творчості. Стародавній світ дав людству унікальні пам’ятки архітектури й скульптури, живопису та поезії. Кожна культурна людина сьогодні має знати біблійні історії, грецькі міфи та латинські вислови, без чого багато творів мистецтва будуть незрозумілими, а духовний світ людини стане біднішим....
0 Переглянути

Плани-схеми для самостійної роботи учня з підручником і додатковою літературою

7 Клас

Епоха Середньовіччя тривала понад тисячу років і докорінно змінила життя людей. Вона ввібрала в себе велике переселення і змішання народів, хрестові походи, піднесення й занепад великих імперій, звичаї сільського життя та бурхливий розквіт міст. Цей час породив криваві війни й періоди мирної праці, великих святих і вогнища інквізиції, видатні винаходи й переслідування вільнодумців. За десять століть склалося нове суспільство, повністю змінився вигляд Європи та Азії, зародилася європейська християнська цивілізація. Саме за доби Середньовіччя виникли народи та країни, які існують і зараз. Навіть звичний для наших сучасників розподіл Європи на Західну і Східну відбувся вже тоді. Навала варварів знищила античний світ, його господарство й культура занепали. Проте коріння європейської цивілізації збереглося, давши життя для нового піднесення. Заступивши язичництво, постало християнство — сила, яка об'єднувала Європу. Виник і перетворився на одну зі світових релігій іслам. Однак, на відміну від християнства, він не став єдиною релігією Сходу, а існував поряд з індуїзмом, конфуціанством тощо. Тому східні суспільства помітніше відрізнялися одне від одного, ніж європейські....
0 Переглянути

Утворення Османської імперії

7 Клас

Утворення Османської держави. Як вам уже відомо з історії Візантійської імперії, наприкінці XI ст. в Анатолію проникли турки-сельджуки (тюркські кочові племена, що прийшли із Середньої Азії), які відтіснили візантійців на захід і створили там свою державу — Румський султанат. Уся їхня подальша історія пройшла в постійних війнах проти сусідів: візантійців, арабів, персів та інших народів. Вони відіграли вирішальну роль у розгромі держав хрестоносців у Палестині. Постійні війни, внутрішні негаразди підірвали міць сельджуків. У ХІІІ ст. в Малу Азію переселилася значна кількість кочових тюрків (етнічно близьких сельджукам), які тікали від монгольської навали. Ці племена розселилися на сельджуцько-візантійському прикордонні. Вони здійснювали набіги на Візантію або ж наймалися до візантійців для боротьби проти болгар, сербів і навіть сельджуків. Поступово кочовики почали створювати свої князівства-емірати. Із занепадом держави сельджуків еміри здобули незалежність. Найбільше серед емірів поталанило Османові. Емір — титул правителя або князя в деяких мусульманських країнах, а також особа, що носить цей титул. Також уживається в значенні повелителя мусульман взагалі. До появи ісламу емірами називалися полководці. То був природжений воїн, який вірив у справедливість «священної війни» (джихаду). Він розширив кордони своїх володінь, об’єднав під своєю владою інші тюркські племена, які почали називатися турками-османами....
0 Переглянути

Середньовічний Китай

7 Клас

Китай за розміром і населенням у середні віки можна було порівняти з усією християнською Європою. На межі XII—ХІІІ ст. у Китаї проживало близько 100 млн осіб — більше ніж у Європі того часу. Китайці вважали свою державу центром Землі, а всі народи, що жили навколо, вони називали варварами. Сильна централізована держава на чолі з імператором склалася в Китаї ще в ІІІ ст. до н. е. Від того часу і до початку XX ст. Китай незмінно залишався імперією. Правителя Китайської держави називали Сином Неба Його влада передавалася в спадок й офіційно нічим не обмежувалася. Особа імператора була священною. Він вважався не тільки володарем усіх людей, а й посередником між Небом і «піднебесним світом». Імперія вважалася втіленням небесного порядку. Кожен підданий імперії розглядався як інструмент для виконання волі Неба, переданої через імператора. У китайському суспільстві була сувора ієрархія. Нижче імператора були вищі сановники, як правило, його родичі. Ще нижче — чиновники, що ділилися на велику кількість рангів. Загалом чиновників у Китаї називали мандаринами. За їх допомогою імператор і управляв імперією. Щоб стати чиновником, потрібно було здобути відповідну освіту і скласти іспит. Для отримання більш високого рангу знову доводилося складати іспити. До іспитів допускалися всі «добрі люди», які висловили таке бажання. Звичайно, діти чиновників могли краще підготуватися до іспитів. Але така система забезпечувала доступ талановитих людей з усіх прошарків суспільства до владних структур. Той, хто складав іспити вищого рівня, отримував місце при дворі й значну плату. Вони користувалися повагою і згодом стали називатися шенші (шень — той, що носить пояс влади, ші — учений)....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 137 138 139 140 141 142 143 144 145 ... 317
Назад

Навігація