Войти
Закрыть

Наполеоновские войны и их последствия

9 Клас

Войны периода Консульства. Во внешнеполитической деятельности Наполеона в период Консульства важное место занимала борьба со второй антифранцузской коалицией (1798—1801 гг.). Он стремился расширить подвластные французам территории и, используя их ресурсы, уничтожить своего главного противника — Великобританию. Война со второй коалицией завершилась блестящей победой Наполеона. Стремительно и неожиданно для австрийцев преодолев Альпы, 14 июня 1800 г. он наголову разгромил их близ поселка Маренго. Согласно подписанному в 1801 г. Люневильскому миру Австрия отказалась от Северной Италии, согласилась признать границы Франции по левому берегу Рейна. В 1802 г. Франция и Англия подписали в Амьене мирный договор, однако уже через год военные действия возобновились. В союзе с Наполеоном выступала Испания, с помощью флота которой он собирался завоевать Великобританию. В 1802 г. Франция захватила Пьемонт в Италии, а в 1803 г. подчинила Швейцарию. Наполеоновские войны, начавшиеся в Европе в период Консульства, были хронологическим продолжением войн Великой французской революции конца XVIII в., однако отличались по своему направлению. Несмотря на захватнический характер, они способствовали распространению революционных идей и разрушению «старого порядка». Военные действия велись в интересах французской буржуазии, стремившейся закрепить свое превосходство в Континентальной Европе. Главными противниками Франции в наполеоновских войнах были Великобритания, Австрия и Россия....
0 Переглянути

Консульство и Империя Наполеона Бонапарта

9 Клас

Консульство. После переворота 18 брюмера вся власть во Франции фактически оказалась в руках одного человека — первого консула Наполеона Бонапарта. Его внутренняя политика была направлена на создание твердой централизованной власти, условий для развития промышленности и сельского хозяйства, улучшение финансового положения страны, достижение примирения с теми представителями старого общества, которые признавали изменения в послереволюционной Франции. Государственная власть в стране в период Консульства была организована согласно новой Конституции 1799 г. Сохранялась республиканская форма правления, возвращалось всеобщее избирательное право для мужчин, но вводилась сложная многоступенчатая избирательная система. Законодательная власть была разделена между Государственным советом, Трибунатом, Законодательным корпусом и Сенатом. Исполнительной властью был наделен первый консул, которым, согласно Конституции, сроком на десять лет становился «гражданин Бонапарт». Система местного управления была реорганизована: департаменты возглавили префекты, а города — мэры, назначаемые правительством....
0 Переглянути

Завершение Великой французской революции конца XVIII в.

9 Клас

Свержение монархии и установление республики. Всеобщее негодование французов, и без того потерпевших поражение, вызвало известие о том, что королева Мария-Антуанетта тайно передала австрийцам военные планы жирондистов. 10 августа 1792 г. в Париже вспыхнуло восстание. Под влиянием волнений и по настоянию Коммуны Парижа (городского управления столицы) Законодательное собрание приняло решение лишить короля власти и созвать новый высший орган власти — Национальный конвент (собрание), который должен был утвердить новую конституцию Франции. Людовик XVI был арестован. Результатом восстания стала ликвидация монархии во Франции. Тем временем войска антифранцузской коалиции разворачивали наступление на Париж. Ситуация стала критической. В Париже объявили массовый набор добровольцев. Одновременно с этим толпа восставших разгромила тюрьмы и перебила заключенных — «врагов Отечества». Эта так называемая «революционная самооборона» положила начало террору во Франции. Террор — политика запугивания, подавления политических противников насильственными методами. Используется как средство достижения любой цели. 20 сентября 1792 г. у деревни Вальми, близ Вердена, французы одержали первую победу над прусской армией. В этот же день Национальный конвент своим первым актом от 21 сентября 1792 г. провозгласил Францию республикой. Так начался период Первой республики....
0 Переглянути

Начало Великой французской революции конца XVIII в.

9 Клас

Франция в конце XVIII в. К началу 80-х гг. XVIII в. Франция оставалась аграрной страной с 25-миллионным населением, где 22 млн человек составляли крестьяне, 130 тыс. — духовенство, 140 тыс. — дворянство. В сельском хозяйстве сохранялись давние традиционные отношения. Большинство крестьян были лично свободными, но обрабатываемая ими земля принадлежала сеньорам. За нее крестьяне выполняли многочисленные денежные и натуральные повинности. В промышленности было распространено мануфактурное производство. Промышленная революция во Франции еще не произошла, машины на предприятиях почти не использовали. Активно развивалась торговля. Благодаря большому флоту Франция получала значительные доходы от торговли с колониями в Африке и Новом Свете. Развитию внутренней торговли препятствовали таможенные границы внутри страны, отсутствие единой системы мер и весов. В 70-х гг. XVIII в. экономическое положение страны ухудшилось. Войны в Европе, в которых участвовала Франция, полностью опустошили казну. Многие крестьяне стали нищими. Время от времени вспыхивали «хлебные бунты» (нападения на хлебные лавки и захват телег с хлебом), выступления против налогового бремени. Население Франции по-прежнему сохраняло сословное деление. Первые два сословия — духовенство и дворянство — были привилегированными, не платили налогов, имели право владеть землей и участвовать в управлении государством. Вместе они составляли около 4 % населения, но им принадлежала треть всех земель. К третьему, непривилегированному сословию относились все остальные слои населения — крестьяне, ремесленники, наемные рабочие, буржуа. Они платили все налоги и были лишены политических прав. Однако существующее деление на сословия не отвечало реальному положению дел в обществе. В состав духовенства входило как высшее духовенство, владевшее обширными землями, так и низшее духовенство, которое приближалось к третьему сословию. Существовали различия и в положении зажиточного придворного дворянства и простого служащего (служилого) дворянства. Из третьего сословия вышла буржуазия — банкиры, судовладельцы, предприниматели, купцы, юристы и т. д. Однако они не могли влиять на дела в государстве....
0 Переглянути

Место второй части Нового времени во всемирной истории

9 Клас

Какие периоды всемирной истории вы изучали в прошлом году? Укажите их хронологические рамки. 2 Назовите события всемирной истории конца XV — XVIII в., которые вы считаете самыми важными. Объясните свой выбор. 3. Какие основные изменения произошли в мире в этот период? 4. Покажите на карте страны, где происходили события, которые вы изучали в прошлом году. 1. Место второй части Нового времени во всемирной истории. В этом учебном году вы продолжите знакомиться с событиями Новой истории, или истории Нового времени. В прошлом году вы изучали события конца XV — конца XVIII в. Сейчас вам предстоит узнать, что происходило в мире в конце XVIII — начале XX в. Как видите, предметом нашего изучения станет XIX век, поэтому некоторые исследователи называют этот период Нового времени «долгим» XIX веком. Во второй части Нового времени, ставшей эпохой модернизации, произошло немало важных изменений в жизни людей. Так, в странах Западной Европы и Америки, называемых Западом, сформировалось индустриальное общество. Его появление обусловило качественные изменения в различных сферах жизни людей. В это время в мире происходили процессы общественной модернизации. В целом исследователи различают несколько ее типов. Так, по форме она бывает мирной, эволюционной — в виде реформ, осуществляемых властями, и немирной, революционной — коренное насильственное разрушение того, что мешает развитию общества. По содержанию общественная модернизация может осуществляться в соответствии с требованиями времени или же с целью догнать другие страны, преодолеть отставание от них....
0 Переглянути

Словник історичних термінів і понять

9 Клас

Аболіціонізм (від лат. abolitio - «знищення», «скасування») - 1) рух у США в XVIII-XIX ст. за скасування рабства; 2) суспільний рух за скасування певного закону. Абсолютизм (від лат. absolutus - «необмежений») - форма правління за умов традиційного суспільства, коли монархові належить необмежена верховна влада. За абсолютизму держава досягає такого рівня розвитку, за якого створюється розгалужений бюрократичний апарат влади, посилюються карні органи, створюється армія. Найвищого розвитку абсолютизм досяг у Західній Європі в XVII-XVIII ст. Абсолютна монархія - форма державного правління, яка характеризується тим, що глава держави виступає головним джерелом законодавчої влади, встановлює податки й розпоряджається державними фінансами. Аграрні реформи - державні заходи щодо перетворення сільського господарства, форм землекористування, характеру земельних відносин. Анархізм - безвладдя; суспільно-політична течія, прихильники якої заперечують державу, будь-яку політичну владу, проголошують необмежену свободу окремої особи. Гомруль (рух за гомруль від англ. homе rule - «самоврядування», «автономія») - боротьба за здійснення програми автономії Ірландії наприкінці XIX - на початку XX ст., що передбачає створення ірландського парламенту та національних органів управління за збереження над Ірландією верховної влади британської корони і британського парламенту. Уперше програму автономії Ірландії висунув ірландський ліберал І. Батт у 1869 р. Він 1873 р. заснував партію - Лігу гомруля. Гомстед-акт (від англ. homestead - «маєток», «ділянка») - закон про земельні наділи в США з громадського фонду поселенцям. Закон ухвалено в 1862 р. під час Громадянської війни. За ним кожен громадянин США або іммігрант, що досяг 21-річного віку й не воював на боці Півдня проти Півночі, міг отримати від уряду ділянку не більше ніж 160 акрів (65 га) після сплати реєстраційного збору - 10 доларів. Через 5 років отримував цю землю у власність. Громадянська війна - організована збройна боротьба за державну владу між соціальними групами всередині держави....
0 Переглянути

Зародження масової культури

9 Клас

Масова культура - культура, популярна серед основної маси населення безвідносно приналежності до тієї чи іншої нації, держави. Вона переважно комерційно успішна. Термін «масова культура» в 1940-х роках уперше застосували німецький філософ і соціолог М. Ґоркґаймер та американський соціолог Дж. Макдональд. Існує багато визначень цього поняття, однак уже склалося уявлення про те, які явища належать до масової культури. Це відносно стандартизовані й стереотипні розважальні жанри, розраховані на споживче, а не творче сприйняття. Масову культуру відрізняють від елітарної та народної культури. Елітарна культура - культура, що ґрунтується на існуванні специфічних форм мистецтва, зрозумілих лише невеликій групі інтелектуалів. Народна культура (фольклор) - створюється анонімними творцями, які не мають фахової підготовки. Вона є аматорською (не за рівнем, а за походженням) і колективною. У чому полягає відмінність масової культури від елітарної та народної? Становлення масової культури пов’язане з процесами індустріалізації та урбанізації, які спричинили зміни в суспільному житті та системі моральних цінностей. Масова культура виникла як наслідок масового виробництва, вирізняється досить низьким художнім рівнем, є легкодоступною для сприйняття значною частиною населення. Вона базується на стереотипах, штампах і орієнтована на отримання прибутку - якщо що-небудь має попит, то відразу ж виготовляється серія подібної продукції. Характерною ознакою масовості часто стає вульгарність - банальщина, примітивні почуття, красиво оформлені й розраховані на невибагливий смак. Пародійним виразом масової культури є кітч (від нім. kitsch - «несмак», «дешева продукція»), розрахований на зовнішній ефект....
0 Переглянути

Культурний процес наприкінці XVIII — на початку ХХ століття

9 Клас

Індустріальний розвиток країн потребував нових науково-технічних знань. Тому дослідження першої половини XIX ст. були позначені новими досягненнями в розвиткові науки та техніки. Франція дала світові видатних учених - засновника електродинаміки А. Ампера, астронома, математика та фізика П. Лапласа. Багатогранною була творчість британських учених та винахідників. Світового значення набули доробки Р. Фултона - інженера підводного човна «Наутілус»; лікаря, астронома, фізика й металурга Т. Юнга; Г. Деві - засновника електрохімії; Р. Броуна - ботаніка, що підтвердив справедливість кінетичної теорії; Дж. Уатта - видатного винахідника парового двигуна; Дж. Стефенсона, який спроектував паровоз «Ракета». У 1835 р. американець С. Морзе винайшов апарат, який за допомогою імпульсів передавав інформацію на великі відстані. У 1844 р. цей апарат було використано на лінії Вашингтон-Балтимор, згодом він набув значного поширення. У 1840 р. німецький хімік Ю. Лібіх розробив теорію мінерального живлення рослин, що сприяло запровадженню в землеробстві мінеральних добрив. Британець М. Фарадей відкрив зв’язок між електрикою і магнетизмом, що дало змогу створити електричні генератори і стало основою подальшого розвитку електротехніки. Німецький учений Т. Шварн у 1838 р. дійшов висновку про клітинну будову всіх організмів, чим довів єдність будови рослинного та тваринного світів. Відкриття законів неевклідової геометрії російським математиком М. Лобачевським зробило справжній переворот у світосприйнятті, визначило перспективи розвитку математичної науки і через десятиліття стало важливим під час вивчення проблем космосу, квантової теорії. Назвіть чинники, що сприяли розвитку науки і техніки в першій половині XIX cт. Розвиток науки у другій половині XIX - на початку XX ст. визначався революційним характером відкриттів у всіх галузях знань: вивченні неживої природи (будова речовини, будова Всесвіту), явищ живої природи (законів та закономірностей еволюції), людини та суспільства в цілому....
0 Переглянути

Британське володарювання в Індії. Народи Африки під владою європейських держав

9 Клас

XIX ст. - це століття колоніальної експансії промислового капіталу. Наплив фабричних товарів з метрополій став перетворювати колонії та залежні країни Сходу в цінні для європейського капіталу ринки збуту продукції промислового виробництва. Результатом цього процесу стало: послаблення державності в цих країнах; зміни в житті та побуті; занепад традиційних галузей виробництва. Однією з найбільших колоній британського капіталу була Індія. Колонізація Індії відбувалася за допомогою Ост-Індської компанії. Від кінця XVIII ст. британський уряд повів курс на обмеження ролі компанії в управлінні Індією. 1774 р. було призначено першого генерал-губернатора. 1813 р. було офіційно ліквідовано монополію компанії на торгівлю з Індією. 1835 р. було розпочато реформу в галузі освіти: в Індії відкривалися навчальні заклади, які мали підготувати із місцевих жителів чиновників адміністративного апарату. Навчання в цих закладах здійснювалось за британськими навчальними програмами. Унаслідок британського володарювання було порушено селянську общину, торгові зв’язки, розорено ремесло. Втручання колонізаторів у внутрішні справи країни, порушення традиційних систем господарювання, грабіжницька політика викликали наростання руху опору місцевого населення. Повстання сипаїв Одним з найбільших повстань проти британських колонізаторів було повстання сипаїв (1857-1859). Споконвіку Індія ділилася на величезну кількість дрібних князівств, котрі постійно воювали одне з одним. Захопивши Індію, англійці швидко усвідомили перевагу рушниць і гармат над шкіряними щитами і шаблями. Втрачати своїх солдатів Велика Британія не хотіла, і основною воєнною силою англійців стали сипаї - індійські найманці, озброєні за останнім словом техніки (хоча їх вишкіл і не дотягував до британських стандартів), їм регулярно виплачували солідне жалування. Не дивно, що для місцевої бідноти потрапити на службу до англійців стало мрією. Утім, на той час уже майже 20 років Британія вела в Південно-Східній Азії безперервні війни, а тому згодом сипаї з «привілейованого стану» перетворилися на просте «гарматне м’ясо»....
0 Переглянути

Міжнародні відносини наприкінці XIX — на початку XX століття

9 Клас

Розвиток міжнародних відносин наприкінці XIX - на початку XX ст. визначався: зростанням співпраці народів у пошуках форм найефективнішого використання світових ресурсів і подальшою відокремленістю кожного з них з метою якнайповніше задовольнити свої потреби. Народи, що мали оформлену державність, мали переваги не тільки у використанні власних ресурсів, а й у пограбуванні та експлуатації тих народів, які ще не вибороли своєї державності. Прагнучи заволодіти сировинними джерелами, ринками збуту товарів та сферами прибуткового вкладання капіталів, індустріально розвинуті держави часто за допомогою сили встановлювали свій контроль над іншими країнами. Документи та матеріали «Імператори та королі мріють про урочисті вступи до столиць, де їх вітатимуть. Президенти сплять і бачать ту хвилину, коли вони будуть оточені натовпом, який аплодує їм, а вони вітатимуть його своїм трохи піднятим циліндром», - писав німецький письменник Б. Келлерман у творі «Дев’яте листопада». Значний вплив на характер міжнародних відносин мали посилення революційного й національно-визвольного рухів, намагання правлячих кіл подолати внутрішньополітичні кризи у своїх країнах шляхом мілітаризації економіки та підготовки до війни. Конкуренція між європейськими державами супроводжувалася наростанням настроїв національної виключності та вищості над сусідніми народами і країнами. Подібні настрої мали наслідком формування такої атмосфери в суспільстві, що будь-які жертви, покладені на вівтар перемоги Вітчизни, були священними. Надії на піднесення національної могутності, прагнення підвищити життєвий рівень населення, зберегти існуючий устрій штовхали європейські держави до розв’язання воєн....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 262 263 264 265 266 267 268 269 270 ... 317
Назад

Навігація